Постанова 4854 № 522/16035/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/16035/20 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. при секретарі: Шатан В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2020р. по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Республіки Казахстану ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020р. ГУ ДМСУ в Одеській області звернулося в суд із адміністративним позовом до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , в якому просило примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Казахстана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що 23.05.2019р. ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення за №355 про примусове повернення в країну походження іноземця громадянина Республіки Казахстану ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 9.06.2019р.. Позивач зазначив, що оскільки відповідач вказане рішення не виконав, на даний час незаконно перебуває на території України, а тому наявні усі підстави для забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Республіки Казахстану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на вказані обставини просило позов задовольнити. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2020р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач співпрацює із міграційною службою, не порушує законодавства України, знаходиться у зареєстрованому шлюбу та на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, а тому відсутні обґрунтовані підстави для його видворення за межі території України. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 23.05.2019р. о 12:00год. працівниками СБУ, за адресою: вул.Центральна, 25/2, с.Фонтанка, Лиманський р-н, Одеська обл., було виявлено громадянина Республіки Казахстана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доставлено до приміщення ГУ ДМС України в Одеській області. Міграційною службою було проведено перевірку та встановлено, що 28.02.2017р. відповідач прибув до України з метою працевлаштування. Кордон України перетинав легально, через КПП «Бориспіль», на підставі паспортного документу громадянина Казахстану для виїзду за кордон виданого на його ім`я, який на момент виявлення з його слів має вдома. Також було встановлено, що 27.12.2017р. ГУ ДМС України в м.Києві відповідачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 ЗУ «Про імміграцію» та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 15.02.2018р.. Проте, 20.08.2018р. ГУ ДМС України у м.Києві було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну за № НОМЕР_2 громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.12 ЗУ «Про імміграцію» (а.с.24). На підставі встановлених обставин та за порушення правил перебування іноземців в Україні (ч.1 ст.203 КУпАП), тобто проживання без документів на право проживання в Україні, 23.05.2019р. міграційною службою стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД №008427 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.05.2019р. ПН МОД №008427 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 1 700грн.. Також, 23.05.2019р. ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення за №355 про примусове повернення відповідача в країну походження та зобов`язано його покинути територію України у термін до 9.06.2019р.. Однак, у визначений термін відповідач так і не виїхав за межі території України. В подальшому, 17.09.2020р. співробітниками міграційною службою було повторно виявлено громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 за адресою: ринок «ПРИВОЗ» м.Одеса та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області. Так, за порушення правил перебування іноземців в Україні (ч.1 ст.203 КУпАП), тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, стосовно громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ДМС 17.09.2020р. складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД №003708 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 17.09.2020р. ПН МОД №003743 був притягнутий до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 1 700грн.. У зв`язку із вказаним, міграційна служба звернулась в суд із даним позовом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на території України у місті Одесі та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач проживає у місті Одесі з дружиною ОСОБА_2 , яка є громадянкою Республіки Казахстан та перебуває на території України на законних підставах із трьома малолітніми дітьми від шлюбу з відповідачем, один з яких народився на території України. Перевіряючи обґрунтованість звернення міграційної служби в суд, судова колегія виходить з наступного. Положення ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлюють правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. За правилами ч.3 ст.3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. У відповідності до ч.1 ст.9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Згідно ч.5 ст.26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. За правилами ч.8 ст.26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку. Приписами ч.1 ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. За правилами ч.1 ст.288 КАС України, позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Казахстан, він має паспорт громадянина зазначеної республіки для виїзду за кордон. У лютому 2017р. він прибув до України з метою працевлаштування. Кордон України перетинав легально, через КПП «Бориспіль», на підставі паспортного документу громадянина Казахстану для виїзду за кордон виданого на його ім`я. ОСОБА_1 проживає у місті Одесі з дружиною ОСОБА_2 , яка є громадянкою Республіки Казахстан та перебуває на території України на законних підставах з трьома малолітніми дітьми від шлюбу з відповідачем, один з яких народився на території України. Як вбачається із матеріалів справи, що 27.12.2017р. ГУ ДМС України в м.Києві відповідачу надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2, ст.4 ЗУ «Про імміграцію» та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 15.02.2018р.. Проте, 20.08.2018р. ГУ ДМС України у м.Києві було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі п.1 ч.1 ст.12 ЗУ «Про імміграцію». У відповідності до п.1 ч.1 ст.12 ЗУ «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування підстав щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідачу. Окрім того, відповідно до даних із відкритого веб-порталу nd.dmsu.gov.ua, інформація про визнання недійсною посвідки відповідача - відсутня. Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач співпрацює з органами ДМС, а також не порушує законодавства України. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову міграційної служби, оскільки відсутні підстави для примусового видворення відповідача за межі території України. При цьому, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті судового рішення вірно послався на пріоритетність положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції ООН про права дитини, положення національного законодавства - Конституції України, норм Сімейного кодексу України, про те, що держава створює і охороняє умови для батьківства і материнства, і діти мають виховуватися в сім`ї як матір`ю, так і батьком. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2020р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В. Яковлєв