Постанова 4854 № 540/1311/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1311/20 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 22 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Щасливцевської сільської ради, виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради, у якому позивач просить суд: - визнати протиправною відмову Щасливцевської сільської ради у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1581 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 24.11.2019р.; - визнати протиправним та скасувати рішення №2233 від 24.04.2020р., прийняте 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1581 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована на території Щасливцевської сільської ради, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання від 24.11.2019р.; - зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована на території Щасливцевської сільської ради, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 24.11.2019р. - зобов`язати Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; - за наслідками розгляду справи постановити окрему ухвалу, в якій порушити питання щодо перевірки факту навмисного повторного грубого порушення посадовими особами Щасливцевської сільради земельного законодавства, яка виявилась у повторній протиправній відмові надати вказаний дозвіл ОСОБА_1 з непередбачених законом підстав та перевірити законність дій посадових осіб Щасливцевської сільради щодо неврахування висновків рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 року по справі №540/439/20. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року закрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Роз`яснено позивачу право на звернення до Херсонського окружного адміністративного суду із заявою у порядку ст. 383 КАС України. Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що повторно розглянувши, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі №540/439/20, клопотання фізичної особи громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1581 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, прийнято 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,1581 га, розташованої за адресою: с. Генічеська Гірка, Генічеського району Херсонської області для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв`язку з відсутністю вільного доступу до земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність позивачу в обох випадках є одні й ті ж самі: «у зв`язку з відсутністю вільного доступу до земельної ділянки». Зазначеним підставам вже було надано оцінку Херсонським окружним адміністративним судом у справі №540/439/20, та які не було враховано відповідачем при прийнятті рішення на виконання вищезазначеного рішення. Крім того, в даних спірних правовідносинах при прийнятті обох рішень (31 січня 2020 року та 24 квітня 2020 року) відповідачем розглядалося клопотання ОСОБА_1 від 24 листопада 2019 року. Отже, в даному випадку має місце неналежне виконання відповідачем рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі №540/439/20, що набрало законної сили. Так, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту в даній справі по суті є способом виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня квітня 2020 року у справі №540/439/20, що набрало законної сили. Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку визначеному ст. 383 КАС України. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Отже, в даній справі, що розглядається, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому позивач повинен звернутись до суду в рамках адміністративної справи №540/439/20 з заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред`являти новий адміністративний позов, що вірно встановлено судом першої інстанції. У разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (передбаченого ст. 383 КАС України) - провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року по справі №580/1264/19. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243; 308; 311; 312; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Ступакова І.Г. Вербицька Н. В.