Постанова 4852 № 160/3245/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3245/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі №160/3245/19 за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: 10 квітня 2019 р. Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправною та скасувати Постанову №ДН-220/255/АВ/ТД-ФС/268 від 03.05.2018 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу у розмірі 10 163 790 грн. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків органу Держпраці про протиправне не нарахування та несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки жодних трудових договорів позивач зі спецконтингентом виправної колонії не укладав, а отже не повинен нараховувати та сплачувати за нього єдиний внесок. На переконання позивача Постанова про накладення штрафу № ДН-220/255/АВ/ ТД -ФС /268 від 3 травня 2018 року за несплату єдиного внеску, є необґрунтованою і підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 160/3245/19 в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено. Судом встановлено, що на виконання умов договору «На використання в роботі спецконтингенту», Державна установа «Широківський виправний центр (№75)» надала Державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№75)» робочу силу з числа спецконтингенту (засуджених) в кількості до 100 осіб, в залежності від наповнення, для залучення останніх до суспільно корисної оплачуваної праці на виробничих потужностях Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№75)». За результатами проведеного інспекційного відвідування посадовими особами Держпраці виявлено, що за даним договором залучено до оплачуваної праці 91 засудженого без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що є порушенням вимог законодавства про працю. Зазначене слугувало підставою для прийняття припису про усунення виявлених порушень та постанови про накладення штрафу. Дослідивши обставини по справі, суд дійшов висновку, що чинним законодавством передбачено залучення засуджених до суспільно корисної праці на умовах строкового трудового договору і вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Відсутність доказів нарахування та сплати єдиного внеску, на думку суду першої інстанції свідчить про обґрунтованість висновків органу Держпраці та правомірність спірної постанови. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 160/3245/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав оцінку тому факту, що інспекційне відвідування проведено відповідачем без наявності законодавчо визначених підстав. Скаржник вказує на те, що у відповідача відсутня компетенція накладати штраф на суб`єктів господарювання за порушення законодавства про працю. Позивач зазначає, що не може вважатись роботодавцем по відношенню до засуджених, а отже на нього не розповсюджуються вимоги трудового законодавства. В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем надавались додаткові пояснення щодо правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, долучались докази, які розкривали суть взаємовідносин позивача з ДУ « Широківський виправний центр ( № 75). Відповідачем в справу направлено відзив в якому відповідач заперечує можливість задоволення апеляційної скарги, з огляду на право відповідача на проведення інспекційного відвідування, можливість застосування штрафної санкції в випадку встановлення порушень. В даній справі посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено використання спецконтингенту Державної установи « Широківський виправний центр» Державним підприємством « СГ Підприємство ДКВС України» , згідно умов договору на використання в роботі спецконтингенту № Г-43 від 02 січня 2018 року. Матеріалами справи підтверджується залучення до оплачуваної праці 91 засудженого, на заробітну плату за виконану роботу робітниками з числа засуджених підприємство здійснює нарахування у розмірі 50%, щомісячно 15 та 31 числа здійснюється перерахування коштів засуджених на депозитний рахунок установи. При цьому в порушення ст. 253 КЗпП України позивач не здійснює нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . З огляду на викладене, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає власні дії по нарахуванню штрафної санкції правомірними та зазначає, що скарга не підлягає задоволенню. Зазначені позиції позивача та відповідача , представниками сторін підтримані в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, на підставі листа прокуратури Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року № 16-184 вих-18 (вхід. № 3425 від 20 березня 2018 року), відповідно до наказу Головного управління від 23 березня 2018 року № 173-1, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 23 березня 2018 року № 51/4.2-2, заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні ОСОБА_1 в період з 26 березня 2018 року по 28 березня 2018 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у позивача ДП "СГ Підприємство ДКВС України (№75)" з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати. За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН220/255/АВ від 28 березня 2018 року. На підставі акту № ДН220/255/АВ винесено припис про усунення виявлених порушень від 28 березня 2018 року № ДН220/255/АВ/П та оскаржувану Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 03 травня 2018 року №ДН220/255/АВ/ТД-ФС/268. Зазначеною Постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на позивача ДП "СГ Підприємство ДКВС України (№75)" накладено штраф у розмірі 10 163 790,00 грн. Не погодившись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду. Матеріалами справи підтверджується, що з 03.01.2017 року по 31.12.2017 року та з 02.01.2018 по 31.12.2018 року між Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№75)» та Державною установою «Широківський виправний центр (№75)» укладено договори «На використання в роботі спецконтингенту», відповідно до яких Державна установа «Широківський виправний центр (№75)» надає Державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№75)» робочу силу з числа спецконтингенту (засуджених) в кількості до 100 осіб, в залежності від наповнення, для залучення останніх до суспільно корисної оплачуваної праці на виробничих потужностях Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№75)». Засуджені особи надавались установою (Державна установа «Широківський виправний центр №75») підприємству ДП «СГ Підприємство ДКВС України (№75)» згідно умов договорів на використання в роботі спецконтингенту № Г-59 від 03.01.2017 р. та № Г- 43 від 02 січня 2018 року. Так, відповідно до табелів обліку робочого часу засуджених та розрахунково- платіжних відомостей за період з січня по грудень 2017 року та з січня 2018 по 01 березня 2018 року встановлено, що 91 засуджений залучено до оплачуваної праці: за 2017 рік - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 ; за 2018 рік - ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 .. Надаючи оцінку вимогам, викладеним в адміністративному позові, суд першої інстанції зазначив, що умови залучення засуджених до суспільно корисної оплачуваної праці, оплати праці, проведення загальнообов`язкового державного соціального страхування і пенсійного забезпечення засуджених регулюється законодавством про працю з особливостями визначеними Кримінально-виконавчим кодексом України. Суд спростував твердження позивача про те, що посилання відповідача на ст. 60 та ст. 122 КВК є вірним, оскільки остання регулює умови праці засуджених до позбавлення волі, тоді як до роботи на підприємстві залучалися особи які засуджені до обмеження волі. Суд зазначив, що відповідно до статті 16 Кримінально-виконавчого кодексу України виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України. Обмеження волі, як і позбавлення волі, відноситься до покарань, пов`язаних з виправним впливом на засудженого і полягає в триманні засуджених у кримінально- виконавчих установах. У виправних центрах здійснюється: а) психологічний і виховний вплив на засуджених; б) нагляд за ними, який полягає в цілодобовому і постійному контролі за їх поведінкою, що тягне обмеження особистих прав, свобод і потреб засуджених; в) покладення на них певного тягаря, пов`язаного зі змушеною необхідністю дотримуватися режиму, що існує у виправному центрі; г) залучення засуджених до обмеження волі до праці. Засуджені надаються установою (Державна установа «Широківський виправний центр №75») підприємству ДП «СГ Підприємство ДКВС України (№75)» згідно умов договору на використання в роботі спецконтингенту № Г- 43 від 02 січня 2018 року. Частиною першою статті 60 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. При цьому в частині п`ятій статті 60 Кримінально-виконавчого кодексу України зазначено, що засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою виправних центрів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення виправних центрів продовольством. Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Залучення засуджених до суспільно-корисної праці на виробничих об`єктах підприємства здійснюється згідно вимог наказу Міністерства юстиції України від 03 січня 2013 року №26/5 «Порядок організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України». Також наказом Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 затверджено Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - Інструкція № 396/5) розроблену відповідно до статей 60-62, 118-121 КВК, КЗпП, Закону України № 108 з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - засуджений), які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідно до пункту 5.1 розділу V Інструкції №396/5 праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати. Пунктом 5.2 розділу V Інструкції № 396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці. Відповідно до частини 2 ст. 60 Кримінально-виконавчого кодексу України, п. 2.2 Інструкції №396/52 визначено, що праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Відповідно до частини першої статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України та частини першої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464- VI (далі - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування») зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами. Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці». Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до п. 2.1. Статуту позивача ДП «СГ Підприємство ДКВС України (№75)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2016 року №3571/5, підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності. Засуджені надавалися установою (Державна установа «Широківський виправний центр №75») підприємству ДП «СГ Підприємство ДКВС України (№75)» згідно умов договорів на використання в роботі спецконтингенту № Г- 43 від 02 січня 2018 року та № Г-59 від 03.01.2017 р. Виведення працездатних засуджених для роботи на підприємстві установи здійснюється на підставі заяви засудженого та листа погодження на вивід на роботи. Згідно цього готується наказ від керівництва установи та підприємства та рознарядка на виведення засуджених на роботу. Наказ та рознарядки готується щотижня старшим майстром (майстром) цеху (дільниці) підприємства установи, узгоджується із начальником цеху (дільниці), директором підприємства, службою нагляду і безпеки, соціально-психологічною службою та затверджується начальником установи. Заробітна плата засуджених, які працюють на підприємстві, нараховується відрядно та погодинно згідно табелю та нарядів на виконання робіт у розмірах, що не менше мінімальної заробітної плати встановленої державою. Заробітна плата засуджених залежить від кількості виробленої ними продукції або кількості відпрацьованих годин, якщо засуджені не виконали норми виробітку чи відпрацювали меншу кількість годин то заробітна плата є меншою, але з додержанням вимог статті

8. Відповідно до вимог законодавства із заробітної плати засуджених утримується 18% податку на доходи з фізичних осіб, 1,5% військового збору, та утримання при наявності виконавчих листів. На підставі заяв засуджених здійснюється утримання за харчування та комунально-побутові послуги. Дане утримання проводиться по затвердженим цінам та компенсується установі згідно наданих відомостей. На заробітну плату за виконану роботу робітниками з числа засуджених підприємство здійснює нарахування у розмірі 50% згідно постанови Кабінету Міністрів України № 653 від 22 квітня 1999 року. Щомісячно 15 числа та 31 числа здійснюється перерахування особистих коштів засуджених на депозитний рахунок установи. Разом з тим, доказів нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування даних засуджених, які б проводив позивач, не надано. Зазначені вище обставини, які встановлені судом , фактично не заперечуються сторонами, крім основного питання яким є визначення статусу позивача як роботодавця у відношенні засуджених, які залучаються до роботи на підприємстві на умовах договорів на використання в роботі спецконтингенту. По матеріалам справи визначена правова позиція позивача , яка полягає в тому , що позивач не виступає роботодавцем для осіб, що засуджені до обмеження волі, не укладає з ними ніяких трудових договорів та не здійснює записів у трудових книжках, а виступає особою, що на договірних засадах з Державною установою Широківського виправного центру №75 забезпечує можливість виконання такими особами сільськогосподарських потреб. Всі грошові кошти для виплати особам, що були засуджені до обмеження волі, позивач перераховував не на рахунки таких засуджених, а на рахунки Установи і остання, вже як роботодавець, зобов`язується виплачувати таким особам заробітну плату. Відповідач по справі ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді не надав жодного доказу щодо основного місця роботи осіб, засуджених до обмеження волі і відповідно щодо обов`язку саме позивача по справі сплачувати ЄСВ. Зазначена обставина не знайшла свого обґрунтування при прийнятті рішення по справі. Досліджуючи встановлені по справі обставини та підстави застосування до позивача штрафної санкції на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне: Ст. 253 КЗпП України, передбачає, що особи , які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, установах , організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. В той же час позивач - ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально -виконавчої служби України (№ 75) при встановлених в даній справі обставинах, не може вважатися роботодавцем у відношенні засуджених, оскільки на умовах трудового договору чи контракту не використовує працю засуджених фізичних осіб. Докази наявності таких укладених договорів чи контрактів відсутні. Виходячи з фактичних обставин, взаємовідносини двох фізичних осіб: Державної установи «Широківський виправний центр (№ 75) та Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№ 75) визначені виключно договорами № Г -59 від 03.01.2017 р. та № Г-43 від 03.01.2018 р. між двома юридичними особами на використання в роботі спецконтингенту. Відповідно до предмету договорів Установа надає в розпорядження Замовника робочу силу із числа спецконтингенту в кількості до 100 осіб на певний строк для виконання сільськогосподарських та інших видів робіт на виробничих потужностях Замовника, забезпечує певну зайнятість роботою надану Установою робочу силу з числа засуджених на території виробничих площ Замовника протягом всього строку дії Договору із забезпеченням умов охорони праці та ізоляції засуджених у відповідності з чинним законодавством. Судова колегія враховує визначені умовами договорів питання щодо нарахування на заробітну плату у відповідності до постанови КМУ № 653 від 22.04 1999 р., висвітлені в п. 5.2 договору. Також п. 5.4. Договору на використання в роботі спецконтингенту передбачає, що щомісячно до 5 числа місяця Замовник проводить перерахування грошових коштів на підставі актів виконаних робіт , підписаних сторонами , якими є дві юридичні особи. Особи, які є засудженими і праця яких використовується у відповідності до укладених договорів стороною в даних договорах не виступають , акти виконаних робіт не підписують. Матеріали справи свідчать про те, що позивач веде табель обліку на робочих місцях по фактичній наявності засуджених на об`єкті , а також вказує кількість виробничого часу, прізвище, професію та розряд працівника. Зазначені дії це технічна фіксація контролю за обсягом виконаної роботи, та в подальшому здійснення перерахувань на користь ДУ «Широківський виправний центр (№ 75) на підставі зазначених документів. Зарахування коштів на особові рахунки засуджених позивачем не проводилось. З огляду на встановлені обставини справи, судова колегія вважаючи помилковим висновок суду першої інстанції в даній справі, приходить до висновку, що у правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в Державній установі, позивач, виступаючи виконавцем перед замовником, не є роботодавцем щодо залучених осіб, а тому відповідно не має статусу податкового агента у правовідносинах, пов`язаних із використанням праці засуджених. Засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою нарахування єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, зміни до якої внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" від 7 вересня 2016 року № 1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016. Право на працю засуджених до позбавлення волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору. Засуджені до позбавлення волі, у такому випадку, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія у цих трудових відносинах виступає роботодавцем, на якого покладається обов`язок з утримання та сплати сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати платника податку. Однак, матеріалами даної справи не встановлено, та відсутнє посилання і в акті інспекційного відвідування на наявність доказів того, що Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№ 75)» укладало строкові трудові договори з 91 засудженим. Також відсутнє в акті інспекційного відвідування посилання на встановлення факту виплати заробітної плати щодо осіб, які були залучені до праці відповідно до договорів позивача з ДУ «ироківський виправний центр ( № 75). З огляду на викладене, на переконання судової колегії у позивача відсутній обов`язок щодо нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відносно 91 засудженого. Зазначене дає підстави для висновку, що притягнення ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України ( № 75) до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 163 790 грн. на підставі Постанови №ДН-220/255/АВ/ТД-ФС/268 від 03.05.2018 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області є необґрунтованим, тому зазначена постанова підлягає скасуванню. Колегія суддів доходить висновку, що судом решої інстанції не надано вірну оцінку встановленим по справі обстаивинам, що призвело до невірного вирішення справи по суті спору. З урахуванням такого висновку суду апеляційної інстанції, рішення суду підлягає скасуванню у відповідності до ст. 317 КАС України, з прийняттям нової постанови про задоволення позову. У відповідності до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, понесені стороною стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 160/3245/19 - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 160/3245/19 скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)" задовольнити. Постанову за № ДН-220/255ЄАВ/ТД-ФС/268 від 03.05.2018 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу, скасувати . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) на користь позивача судовий збір в загальному розмірі 48025 грн. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко