Постанова 4852 № 160/235/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/235/20 Суддя І інстанції - Букіна Л.Є. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Нікополь» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ТОВ «Керуюча компанія «Домком Нікополь» звернулося до суду з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за № ДН-3095/269/АВ/ТД-ФС/600 від 03 грудня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що контролюючий орган прийшов до помилкових висновків про фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору при наявності укладених цивільно-правових договорів, крім того останні не визнавались недійсними та/або удаваними. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позовні вимоги було задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що у ході інспекційного відвідування виявлено факти використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме залучення 18 осіб до виконання робіт за договорами ЦПХ, а не трудовими договорами відповідно до вимог законодавства, та підміну трудових відносин цивільно-правовими, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представники позивача просили відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Обговоривши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши рішення суду першої інстанції на підставі аналізу встановлених фактичних обставин справи і правильності застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює діяльність пов`язану з забезпечення багатоквартирних будинків. Товариство забезпечує 198 багатоквартирних будинків (приблизно 5996 особових рахунків) послугами з управління. З метою надання послуг з обслуговування багатоквартирних будинків Товариство на протязі 2018-2019 років залучало фізичних осіб (виконавців), з яким укладались цивільно-правові договори, предметом яких було надання виконавцями послуг з прибирання, ремонту, тощо. У жовтні 2019 інспектором Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування з додержання Товариством вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 30.10.2019 року № ДН-3095/269/АВ, а також виписано припис про усунення виявлених порушень від 04.11.2019 року № ДН-3095/269/АВ/П. В акті перевірки інспектором праці серед виявлених порушень зазначено про недотримання Товариством вимог статті 24 КЗпП у частині фактичного допущення до роботи 18 працівників без укладання трудових договорів, оформлення наказів чи розпоряджень власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. 03.12.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області у відповідності до п.

8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН-3095/269/АВ/ТД-ФС/600. Вказаною постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 2253420 гривень. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені інспектором праці (в акті перевірки) твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно із цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до пункту 7 цього положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року. Підставою для проведення інспекційного відвідування слугувала інформація Пенсійного фонду щодо фізичних осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року (лист від 28.08.2019 року № 17516/05-05/26). Підставою для накладення на позивача штрафу став фактичний допуск 18 громадян до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Суть порушення, полягає у тому, що у 2018-2019 році залученими особами виконувалася робота в рамках укладених ними із позивачем цивільно-правових договорів з прибирання територій, огляду електропроводки і під`їзного освітлення, прочисти каналізації та умовами цих договорів не було визначено конкретного результату роботи, не передбачено конкретного обсягу виконаних робіт. При цьому, зазначені договори укладалися протягом 2018-2019, що думку відповідача, свідчить про системний характер виконання робіт, а позивачу від вищевказаних осіб необхідний процес праці, а не її кінцевий результат. З матеріалів справи вбачається, що між Товариством та виконавцями у 2018-2019 році укладались цивільно-правові договори. Так, з ОСОБА_1 (Виконавець), Товариством (Замовник) укладені цивільно-правові договори від 10.12.2018 №12/10 терміном дії з 10.12.2018 по 28.10.2018; від 04.02.2019 №2/4 терміном дії з 04.02.2019 по 28.02.2019; від 04.03.2019 №3/4 терміном дії з 04.03.2019 по 29.03.2019; від 03.04.2019 №4/4 з 03.04.2019-26.04.2019; від 06.05.2019 №5/3 з 06.05.2019-31.05.2019; від 06.06.2019 №6/3 з 06.06.2019-28.06.2019; від 06.07.2019 №7/2 з 03.07.2019 по 26.07.2019; від 12.08.2019 №8/2 з 12.08.2019-23.08.2019; від 03.09.2019 №9/1 терміном дії з 03.09.2019-20.09.2019. Предметом перелічених договорів є виконання робіт, передбачених у завданнях та обов`язках за посадою двірник, але розділених на окремі їх складові. Так, за договором від 10.12.2018 №12/10 Виконавець бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик роботу з прибирання горищних приміщень будинків на 24 об`єктах (будинках), а згідно Договорів від 04.02.2019 №2/4 та 04.03.2019 №3/4 Виконавець бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик роботу з навантаження сміття на транспортний засіб замовника за вказаними адресами будинків. Згідно із договору від 06.06.2019 №6/3 Виконавець бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик роботу з прибирання прибудинкової території по вул. Княжа, 9 , а згідно із договору від 06.07.2019 №7/2 Виконавець бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик роботу; покіс трави біля будинків, розташованих за адресами: вул. Шевченка, 183; 179; 177;

209. Аналогічні договори (Виконання допоміжних робіт на прибудинковій території, а саме прибирання вулиць, тротуарів, погрузки сміття на транспортний засіб, знесення сухих гілок до сміттєвих баків, прибирання снігу на об`єктах, що перебувають на обслуговуванні у Замовника, Товариством укладено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Протягом липня-грудня 2018 та січня - вересня 2019 Товариством укладено договори ЦПХ з фізичною особою ОСОБА_8 від 02.07.2018 №7/13 терміном дії з 02.07.2018 по 27.07.2018; від 02.08.2018 №8/13 з 02.08.2018-30.08.2018; від 03.09.2018 №9/17 з 03.09.2018-28.09.2018; від 02.09.2018 №10/7 з 02.10.2018-31.10.2018; від 05.11.2018 №11/8 з 05.11.2018-30.11.2018; від 07.12.2018 №12/8 з 07.12.2018-27.12.2018; від 03.1.2018 №1/8 з 03.01.2019-30.01.2019; від 04.02.2019 №2/7 з 04.02.2019-2S.02.2019; від 06.03.2019 №3/8 з 06.03.2019-18.03.2019. Предметом договору від 02.07.2018 №7/13 є зобов`язання Виконавця виконати на свій роботу на внутрішньо будинкових мережах водовідведення та водопостачання багатоквартирних будинків, що перебувають на обслуговуванні Замовника: вул. Отаманська буд.6; буд. 4 та інші. Предметом Договору від 02.08.2018 № 8/13 є виконання робіт з прочистки каналізаційної системи у підвалі житлових будинків.; Договору від 03.09.2018 № 9/17 - виконання роботи з прочистці та ремонту каналізації, відновлення крана на стояку холодного водопостачання на об`єктах Замовника; Договору від 05.11.2018 №11/8 - виконання прочистки каналізації, усунення течі каналізації, усунення пориву стояка х/в у підвалі, з`єднання каналізаційної мер" у підвалі по багатоквартирним будинкам, що обслуговує Замовник. У предметі договору З визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Договором передбачені умови використання обладнання та матеріалів жодної із сторін. Аналогічні договори укладені з фізичною особою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Для забезпечення статутної діяльності з комплексного обслуговування об`єктів Товариством укладені цивільно-правові договори, з фізичною особою ОСОБА_13 від 02.07.2018 №7/2 терміном дії з 02.07.2018 по 27.07.2018; від 21.08.2018 №8/20 з 21.08.2018-30.08.2018; від 03.09.2018 №9/12 з 09.09.2018-28.09.2018; від 02.10.2018 №10/4 з 02.10.2018-30.10.2018; від 05.11.2018 №11/5 з 05.11.20і8-23.11.2018 року. З 01.07.2019 ОСОБА_13 прийнятий в ТОВ «КК «ДОМКОМ Нікополь» на посаду електромонтера (наказ від 01.07.2019 № 11 -к). Предметом договору від 02.07.2018 №7/2 визначено роботу з огляду під`їздних електрощитів багатоквартирних житлових будинків, що зазначаються в усній чи письмовій зі Замовника без зазначення обсягів робіт, кількісних та якісних показників. Згідно із акту приймання-передачі виконаних робіт від 17.07.2018 Виконавець виконав роботу з огляду під`їзних електрощитів та перевірку їх роботи за адресами: вул. Кармелюка, 3,1, 5,7,9,11,ї 15,45; вул. Шевченко 233 , 227, 177,

179. Предметом договору від 21.08.2018 №8/20 є виконання робіт з виймання скла з дерев`яних рам, перекриття слухових вікон на горищах. Предметом договору від 03.09.2018^№9/12 визначено заміну патронів світильників, скління вікон, а договорів № 11/5 та 12/4 зняття показників з електричних приладів. Фактично аналогічні за змістом договори укладені Товариством також з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно із ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як вірно зазначив суд першої інстанції, сторони, підписавши цивільно-правові договори підряду, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах. Доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів відповідачем суду не надано. У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Доказів наявності у цивільно-правового договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів визнання судом цих договорів недійсними. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату. Ані у Акті, ані у оскарженій постанові не зазначено про те, що вище переліченим особам роз`яснено їх трудові права та обов`язки, ці особи були проінформовані під розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, пройшли інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Приписами Порядку визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому як вірно звернув увагу суд першої інстанції інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені інспектором праці (в акті перевірки) твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно із цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України. Крім того як вірно встановив суд першої інстанції жодних відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів в акті інспекційного відвідування не було зазначено, пояснення від фізичних осіб не відбиралися. В той же час чинне законодавство України про працю не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов`язання зобов`язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними, на підставі чого суд дійшов висновку, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними. Як вірно зазначив суд першої інстанції, юридичні особи не обмежені вправі залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов`язані законодавством укладати тільки трудові договори. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. З системного аналізу умов договорів підряду, укладених між позивачем та фізичними особами слідує, що предметом цим договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес. У той час, як для трудових договорів, характерним було би зворотнє. Аналізуючи змість укладених цивільно-правових договорів суд першої інстанції вірно виходив з того, що за кожним окремим договором виконавцям визначено індивідуальний перелік робіт та/або послуг за окремим будинком. Виконавці жодним чином не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку та у них був відсутній обов`язок присутнім на підприємстві у визначені робочі години. При цьому, виконавці виконували роботу на власний ризик, а сама організація роботи здійснювалася ними на власний розсуд. Отримання винагороди здійснювалося за кінцевим результатом роботом, що свідчить, що предметом цим договорів є кінцевий результат праці. Виконувана робота не потребувала від виконавців значних знань у відповідній сфері, відповідачем не надано доказів того, що від виконавців при підписанні спірних цивільно-правових договорів вимагалися певні професійні або кваліфікаційні навички та/або те, що деякі роботи мали підвищений ризик. Посилання відповідача, що роботи по зазначеним вище договорам підпадали під визначення професій передбачених Національним класифікатором України таких обставин не змінює. Взаємовідносини між Товариством та виконавцями не мали постійного характеру, деякі фізичні особи виконували роботи не більше двох місяців, що спростовує доводи відповідача про тривалий характер таких правовідносин. Відповідачем не надано жодного пояснення від перелічених у Акті осіб, що б свідчили, що під час підписання договорів ЦПХ відбувалась їх підміна трудовим договорам та/або під час їх підписання Товариством вводило осіб в оману, не враховуючи того факту, що деякі з виконавців мали офіційне працевлаштування, а надані ними послуги незначної складності відбувались за фактичним місце проживанням (у деяких випадках - у вихідні дні). Оплату отримували саме за кінцевий результат після підписання акту прийому-здачі виконаних робіт. Допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , пояснили, що надавали послуги Товариству у зручний для себе час та не мали бажання підписувати з позивачем трудовий договір. Самі послуги були незначні та виконувались протягом декількох днів, оплату отримували після підписання актів прийому-здачі виконаних робіт. Встановлені обставини спростовують висновки акту перевірки про фактичний допуск позивачем 18 громадян до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу та спростовують факт наявності в діях позивача порушень ч. 3 ст.24 КЗпП України. Таким чином, обставини встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, апелянтом не спростовано, внаслідок чого, всі наведені апеляційній скарзі доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 13 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова