Ухвала КАС ВС № 200/11238/18-а

УХВАЛА 20 жовтня 2020 року м. Київ справа № 200/11238/18-а адміністративне провадження № К/9901/17245/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі №200/11238/18-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу, ВСТАНОВИВ: Товариство з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" (далі також - ТДВ "Облдоррембуд") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ1187/1343/АВ/П/МГ-ФС від 11 жовтня 2018 року у розмірі 2 419 950,00 грн та стягнути з відповідача судові витрати. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями позивач направив до Верховного Суду касаційну скаргу у справі №200/11238/18-а. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року касаційну скаргу ТДВ «Облдоррембуд» у справі №200/11238/18-а залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору у розмірі 72598,50 грн. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року касаційну скаргу ТДВ "Облдоррембуд" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі №200/11238/18-а повернуто особі, яка її подала. 12 липня 2020 року позивачем повторно направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі №200/11238/18-а. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі №200/11238/18-а, які викладені у клопотанні ТДВ "Облдоррембуд" про поновлення строку та залишено касаційну скаргу без руху. На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху від 13 серпня 2020 року скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги із обґрунтуванням наявності підстав касаційного оскарження та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також документ про сплату судового збору. Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити з огляду на таке. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або касаційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. В обгрунтування поважності причин пропуску на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі №200/11238/18-а скаржник зазначив, що ухвалу Верховного Суду про повернення касаційної скарги від 26 вересня 2019 року не отримував, оскільки таку отримала особа, яка не має жодного відношення до ТДВ "Облдоррембуд", а тому з повторною касаційною скаргою звернувся лише 12 липня 2020 року. Зазначена в поштовому повідомленні особа не перебувала і не перебуває в трудових відносинах зі скаржником. З Єдиного державного реєстру судових рішень скаржник не міг ознайомитись з ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року про повернення касаційної скарги у цій справі, оскільки така була неочікуваною. Більш того, скаржник зазначив, що він не міг перевіряти Єдиний державний реєстр судових рішень із метою ознайомлення з рішенням, прийняття якого не є передбачуваним. Доводи скаржника про те, що позивач не отримував ухвалу Верховного Суду про повернення касаційної скарги від 26 вересня 2019 року, оскільки таку отримала особа, яка не має жодного відношення до ТОВ "Облдоррембуд", в даному випадку, не можуть бути підставою для визнання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Так, пунктом 94 Правил надання послуг поштового зв`язку встановлено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. Відповідно до пункту 96 Правил надання послуг поштового зв`язку реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку. Враховуючи те, що в силу положень Правил надання послуг поштового зв`язку, видача поштового відправлення одержувачу (юридичній особі) здійснюється відділенням поштового зв`язку виключно за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, скаржником не надано доказів того, що представником поштового зв`язку вручено поштове відправлення неуповноваженій на це, особі скаржника. Представник скаржника надав до Суду пояснення генерального директора ТДВ "Облдоррембуд", проте не надав пояснень ПАТ «Укрпошта» щодо вручення поштового відправлення уповноваженому чи неуповноваженому представнику позивача. Крім того, імперативною вимогою ч. 4 ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Як вбачається із касаційної скарги, яка ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року була залишена без руху, скаржник у ній просив покласти витрати щодо сплати судового збору на відповідача. Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що посилання скаржника на непередбачуваність прийнятого Верховним Судом судового рішення щодо повернення касаційної скарги у цій справі є необгрунтованим, оскільки подавши касаційну скаргу без виконання імперативної вимоги ч. 4 ст. 330 КАС України, скаржник міг передбачити, що така буде залишена без руху із наданням строку для усунення недоліку касаційної скарги, а у разі не усунення недоліків касаційної скарги така повертається особі, яка її подала. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що при зверненні із касаційною скаргою вперше, будучи зацікавленим в її розгляді та прийнятті, він не був позбавлений можливості протягом розумного інтервалу часу цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Враховуючи, що відповідач не вчиняв будь-яких активних дій, щоб дізнатись про стан розгляду його касаційної скарги, зокрема, не скористався наданим йому процесуальним правом звернутися у межах розумного строку, без невиправданих зволікань, із запитом про надання інформації про стан розгляду його касаційної скарги, а тому колегія суддів Верховного Суду не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження оспорюваних судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 804/3062/16. Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Скаржником не наведено об`єктивних перешкод для повторного направлення цієї касаційної скарги у найкоротший термін для усунення недоліків касаційної скарги, визначений положеннями ст. 332 КАС України. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 12 грудня 2019 року у справі № 640/4918/19. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі. Відповідно до ч .ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог ст. 7 цього Закону. Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Верховного Суду від 26 вересня 2019 року про повернення касаційної скарги оприлюднена 27 вересня 2019 року. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про те, що відповідач дізнався про ухвалу Верховного Суду від 26 вересня 2019 року про повернення касаційної скарги лише у липні 2020 року, не може свідчити про поважні причини пропуску строку повторного звернення з касаційною скаргою 12 липня 2020 року. Отже, інформацію про повернення касаційної скарги скаржник мав можливість отримати також і з Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 27 вересня 2019 року, однак, касаційну скаргу повторно подано тільки 12 липня 2020 року. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 11 липня 2019 року у справі №643/5378/18, від 03 квітня 2020 ро ку у справі №804/332/16 від 18 серпня 2020 року у справі №826/1880/16. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 КАС України. Також, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали позивачу ознайомитись та отримати повний текст ухвали Верховного Суду від 26 вересня 2019 року про повернення касаційної скарги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 464/3999/18 та від 17 липня 2019 року у справі №1740/2132/18. Значний проміжок часу з моменту винесення ухвали про повернення касаційної скарги та повторним поданням скаржником касаційної скарги вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі. Натомість ТДВ "Облдоррембуд" повторно касаційну скаргу подано майже через десять місяців після повернення первинної скарги та не обґрунтовано неможливість негайного усунення порушень норм процесуального законодавства. До того ж, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 404/4551/19, оскільки у даному випадку на адресу позивача направлялась ухвала Верховного Суду від 26 вересня 2019 року про повернення касаційної скарги. Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Отже, на даний час вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху не виконанні, інших підстав для поновлення строку, які б підтверджували поважність пропуску строку на касаційне оскарження не вказано. Згідно з пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Аналогічна правова позиція щодо вищезазначених процесуальних норм висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 грудня 2019 року у справі №0440/6892/18 та від 26 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000107. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ("Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne", заява № 116/1997/900/1112). У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" ("Kanye de Honji v. Spain") заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" (№ 3) ("Gorou v. Greece" (no. 3)), заява № 21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" ("Miholapa v. Latvia"), зава № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" ("Andrejeva v. Latvia"), заява № 55707/00, пункт 99). За таких обставин у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтями 3, 121, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі №200/11238/18-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіІ.В. Желєзний Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко