Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7214/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7214/20 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 звернулась із позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №62199763 від 18.06.2020 року. В обґрунтування позовних вимог вказала, що за місцем її роботи надійшла оскаржувана постанова, яка була прийнята з порушенням вимог п. 1 ч. 2 ст. 18, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а саме поза межами наданих відповідачу повноважень, поза межами свого виконавчого округу, не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи і не за місцем знаходження його майна. Також позивач посилалась на факт втрати нею свого паспорта 14.01.2019 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнана протиправною та скасована постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №62199763 від 28.05.2020 року. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначила, що фактичне місце проживання особи може відрізнятись від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Також апелянт зауважила, що приписами чинного законодавства не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що 28.05.2020 року за вх.№8228 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни звернулось ТОВ «Алекскредит» із заявою про примусове виконання виконавчого напису, виданого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем за №10921 від 29.04.2020 року. У виконавчому написі №10921 місцем проживання позивачки визначено АДРЕСА_1 . Виконавчий напис видано на підставі Договору про надання кредиту №2688746 від 09.09.2019 року. 28.05.2020 року апелянт виніс оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій адресою боржника ОСОБА_1 визначено АДРЕСА_1 . Також, 28.05.2020 року апелянт виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника. 18.06.2020 року апелянтом була винесена постанова №62199763 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що постанова від 28.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62199763 винесена всупереч вимог ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», що, на переконання суду, є свідченням неправомірності всіх подальших рішень приватного виконавця у рамках зазначеного виконавчого провадження. У розумінні норм чинного законодавства відповідач у цій справі не мала повноважень вчинювати дії стосовно позивача з примусового виконання виконавчого напису №10921 від 29.04.2020 року. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно із ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Апелянт здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. Відповідно до матеріалів справи, копії довідки №22 від 07.05.2020 року про реєстрацію місця проживання особи, виданої Введенською сільською радою (а.с.12), місце проживання позивача з 08.05.2009 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . В наданій копії кредитного договору від 09.09.2019 року, додаткової угоди до кредитного договору від 09.10.2019 року (а.с. 31-37) зазначена адреса реєстрації та фактичного проживання позивача: - вул. Зарічна, с. Введенка, Саратський район, Одеська область. Відповідно до ксерокопії виконавчого напису №10921, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, місцем реєстрації позивача зазначена адреса: вул. Зарічна, с. Введенка, Саратський район, Одеська область, але адреса місця проживання визначена: АДРЕСА_1 . Апеляційний суд зазначає, що виконавчий напис виданий окрім іншого, на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, та за приписами якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Як зазначено раніше, відповідно до копії договору про надання кредиту № 2688746 від 09.09.2019 року та додаткової угоди від 09.10.2019 року, які наявні в матеріалах виконавчого провадження, адреса реєстрації та фактичного проживання позивача визначена: вул. Зарічна, с. Введенка, Саратський район, Одеська область. Враховуючи зазначене апеляційний суд зазначає про очевидну невідповідність інформації щодо фактичного місця проживання позивача (боржника), яка зазначена у виконавчому написі, що був виданий на підставі кредитного договору, який у свою чергу не містить відомостей про фактичне місце проживання боржника у місті Києві. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростовування того факту, що зареєстроване місце проживання позивача відповідає фактичному місцю проживання, як на дату якої укладений кредитний договір та додаткова угода, так і на дату вчинення приватним нотаріусові виконавчого напису. Доказів наявності будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) апелянт до суду не надав. Також, відсутні відомості стосовно наявності грошових коштів у відкритих рахунках позивача в банківських установах, зареєстрованих в м. Києві. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції проте, що апелянт не дотримався принципу територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, володіючи інформацією щодо місця реєстрації позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ, що свідчить про протиправність винесення апелянтом постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції, відхиляє доводи апелянт про відсутність у приватного виконавця прав або обов`язку вчиняти будь-які дії до відкриття виконавчого провадження, оскільки позитивним зобов`язанням приватного виконавця, в силу приписів ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, є зобов`язання пересвідчитись у можливості такого відкриття з урахуванням територіального критерію, що буде відповідати не тільки вимогам зазначеної норми Закону України «Про виконавче провадження», а й вимогам ст. 19 Конституції України. Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі № 511/1342/17, оскільки 25.01.2019 року у справі № 511/1342/17 Верховним Судом була постановлена ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються змістом оскаржуваного рішення, відповідно до якого суд першої інстанції дослідив всі надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-80, 242, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі № 420/7214/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.