Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3869/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3869/20 (суддя Семененко М.О.. м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №280/3869/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 11 червня 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким просить зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію згідно з пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889 та статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 згідно з заявою, отриманої відповідачем 22.05.2020 року. Позов обґрунтовано тим, що позивач має більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, проте відповідач протиправно відмовив йому у призначити позивачу пенсії згідно з пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889 та статті 37 Закону України «Про державну службу». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не було подано до органу Пенсійного фонду заяву встановленого зразка про призначення пенсії та/або переведення з одного виду пенсії на інший, а останнім не приймалось рішень у відповідності Закону №1058-IV та Порядку №1058-IV, які обмежують реалізацію соціальних гарантій позивача, відповідно відсутнє порушене права позивача, яке має захищатися в судовому порядку. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив перевести його на інший вид пенсії, а суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що подана позивачем заява не відповідає формі заяви про призначення/перерахунок пенсії, в той час як Порядок не встановлює зразка форми заяви про переведення на інший вид пенсії. Вказує на те, що подана позивачем заява містила всі необхідні складові та позивачем надано всі документи, які необхідно для розгляду питання щодо переведення на інший вид пенсії. При цьому, позивач зазначає про те, що заяву було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, оскільки позивач відноситься до осіб, що потребують самоізоляції у зв`язку із віком, що перевищує 60 років та не міг особисто отримати бланк від відповідача. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 16.04.2020 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу» додавши до неї довідки про складові заробітної плати (а.с.18 -20). Листом від 21.05.2020 №4026-3457/П-02/8-0800/20 відповідач надав відповідь, за змістом якої позивача повідомлено, що його стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 19 років 5 місяців 12 днів, що не дає підстав для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу». Також позивача повідомлено про те, що його заява подана згідно з Законом України «Про звернення громадян», роз`яснено порядок та способи подання до Управління заяви встановленого зразка про переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до Порядку №22-1. Також у листі вказано про те, що згідно з Законом України «Про звернення громадян» в разі незгоди з відповіддю позивач має право звернутись до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду (а.с.23-26). Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ). Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно з пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Як зазначено у статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно зі статтею 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульована Порядком № 22-1. Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Тобто, пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, як і заява про призначення (перерахунок) пенсії повинна бути встановленого зразка, а саме у формі визначеної додатком 3 Порядку №22-1, що свідчить про те, що доводи позивача в апеляційній скарзі відносно того, що Порядок не встановлює зразка форми заяви про переведення на інший вид пенсії є помилковими. Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі. Відповідно до положень пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. Таким чином, законодавством передбачено спеціальний порядок призначення пенсії та/або переведення з одного виду пенсії на інший, який є обов`язковим та передбачає дві складові: звернення особи із заявою про призначення пенсії та/або переведення з одного виду пенсії на інший встановленої форми, прийняття органом Пенсійного фонду України відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви. Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2020 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою довільної форми про переведення на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу» (а.с.18). Оскільки, заява позивача від 16.04.2020 року про переведення на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» була довільної форми, як наслідок вона була розглянута відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» з наданням відповіді та роз`ясненням вимог законодавства, що оформлено листом від 21.05.2020 №4026-3457/П-02/8-0800/20 (а.с.23-25). Так, у своєму листі відповідачем зазначено про те, що подана позивачем заява про переведення на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» не встановленого зразка підлягає розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян», при цьому позивачу роз`яснено, що він має право скористатися послугами ВЕБ-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України для зручного дистанційного обслуговування без відвідування органів Фонду двома способами та роз`яснено ці способи (а.с.25). Зазначені обставини свідчать про те, що до відома позивача було доведено те, що подана ним заява не відповідає встановленому зразку та роз`яснено можливість порядку подання такої заяви у встановленому законом порядку та формі без відвідування органів Пенсійного фонду, однак позивач такими правом не скористався. Оскільки звернення з заявою встановленого зразка у встановлений законом спосіб, який ОСОБА_1 було роз`яснено є виключно його бажанням та залежить виключно від його волевиявлення, а тому доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що позивач відноситься до осіб, що потребують самоізоляції у зв`язку із віком, що перевищує 60 років та не міг особисто отримати бланк від відповідача, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку із зверненням позивача до відповідача із заявою не встановленого зразка. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; Під актом державного чи іншого органу слід розуміти, враховуючи положення чинного законодавства, юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Частиною 1 статті 4 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Відповідно до частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист Управління від 21.05.2020 №4026-3457/П-02/8-0800/20 не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не є актом індивідуальної дії в розумінні приписів статті 19 КАС України, а тому не створює, не змінює та не припиняє жодних прав чи обов`язків позивача. Враховуючи те, що позивачем не дотриманий порядок подання документів для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» або переведення на інший вид пенсії, а відповідачем не приймалось рішення про відмову у переведенні позивача на інший вид пенсії або призначення пенсії за іншим Законом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №280/3869/20 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя Д.В. Чепурнов суддя С.М. Іванов