Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1683/19

Справа № 163/1683/19 Провадження №33/802/130/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ст.472 МК України Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю представника митного органу Пікалюка М.С., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мисковця О.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мисковця Олександра Юрійовича на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 822 743 (вісімсот двадцять дві тисячі сімсот сорок три) грн. з конфіскацією в дохід держави 1226 кг нового одягу без ознак використання, 240 кг одягу з ознаками використання, 62 пар взуття вагою 56,2 кг загальною вартістю 822 743 гривні. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинської митниці Держмитслужби 29761 (двадцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят одну) грн. витрат по справі на зберігання товарів. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29.05.2019 року слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Волинської митниці ДФС автомобілем марки "Мерседес-Бенц", номерний знак НОМЕР_2 , не задекларував за встановленою формою 1226 кг нового одягу без ознак використання, 240 кг одягу з ознаками використання, 62 пари взуття, загальною вартістю 822 743 грн., що знаходились у 112 поліпропіленових мішках в багажному відділенні автомобіля і були виявлені під час митного контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України. Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції адвокат Мисковець О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що постанова судді Любомльського районного суду від 26.12.2019 року не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.472 МК України. Посилається, що в протоколі про порушення митних правил №2270/20500/19 від 29.05.2019 року не розкрито об`єктивної сторони правопорушення, відповідальність за яке встановлена в ст.472 МК України, оскільки в ньому чітко не вказано в чому полягає недекларування товарів, якими діями воно вчинене і чому митна вартість, визначена митним органом суперечить митній вартості, заявленій декларантом. Зазначає, що при митному оформленні документ, який підтверджує вартість переміщуваного товару необхідно приймати договір фактури, в якому зазначається точна вартість цього товару, а не ринкова його вартість. Стверджує, що наданий ОСОБА_1 рахунок-накладна є належним документом, який підтверджує дійсну вартість переміщуваного ним товару, яка становить 14 560 польських злот. Посилаючись на дані обставини, просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Мисковця О.Ю., який підтримав подану апеляційну скаргу, представника митниці Пікалюка М.С., який заперечив щодо задоволення даної скарги та просив залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку. У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані в повній мірі при прийнятті рішення. Всупереч доводів викладених захисником ОСОБА_1 адвокатом Мисковцем О.Ю. в апеляційній скарзі щодо незаконності постанови судді та визнання винним ОСОБА_1 за ст. 472 МК України, слід зазначити наступне. Згідно з ч.8 ст.374 МК України товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України. У п.8 постанови Кабінету Міністрів України №450 від 21 травня 2012 року із внесеними змінами «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» передбачено, що під час переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України громадянами заповнюється митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа у разі, коли такі товари відповідно до Митного кодексу України та цього Положення декларуються з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також для декларування товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства. Для письмового декларування громадянами особистих речей, інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності (крім передбачених в абзаці першому цього пункту), використовується митна декларація, зазначена в абзаці п`ятому пункту 2 цього Положення. Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об`єктивний і суб`єктивний характер. Тобто, при складанні протоколу про порушення митних правил, інспектором митниці повинні бути враховані ознаки складу правопорушення та відповідати диспозиції статті до якої притягується, особа за порушення митних правил. В іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності. Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи, яка полягає в незаявлені за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби, що підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 31 травня 2019 року надав до митного оформлення товар: уцінений одяг (сток) згідно рахунку фактури № l/000053/19 від 28.05.2019 року у кількості 112 поліпропіленових мішків загальною вагою 1500 кг в багажному відділенні автомобіля загальною вартістю 14 560 польських злот. Підставою для митного оформлення надав митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності. (а.с.41 т.1). Оскільки ОСОБА_1 переміщував товар, який по своїй кількості та обсягах явно не відповідав ознакам товару, що призначений для особистих цілей, даний товар має ознаки товару, пов`язаного для використання в комерційних цілях, а тому при його декларуванні перший не дотримався і встановленої форми декларування, при цьому з метою незаявлення точних і достовірних відомостей про переміщувані товари він використав замість митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності. Таким чином, висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України є правильними, і з ним повністю погоджується апеляційний суд. Посилання апелянта про безпідставне неврахування судом рахунку-фактури №l/000053/19 відповідно до якого вартість переміщуваного товару становить 14 560 польських злот (а.с.42-43 т.1), тобто є значно нижчої, ніж визначена висновком митного органу №142005901-0859 від 15.08.2019 року - в сумі 3 680 520, 38 грн., а також висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №8637-8639 від 11.10.2019 - в сумі 822 743, 00 грн., до уваги апеляційним судом не приймається. Зазначений рахунок накладна (а.с.42-43 т.1) не містить обов`язкових реквізитів офіційного документу, зокрема, даний документ не містить печатки, в ньому не вказано хто і коли отримав товар; ідентифікуючі відомості про товар відсутні, у зв`язку з чим не можна стверджувати, що саме цей товар, який було вилучено у ОСОБА_1 згідно протоколу №2270/20500/19 був придбаний 28 травня 2019 року у польського підприємства «MCOMM GRUPA» (ТзОВ «МКОММ ГРУП») ОСОБА_1 . Крім того, при апеляційному розгляді матеріалів, особа яка склала протокол про порушення митних правил ОСОБА_1 - ОСОБА_2 пояснив суду, що при огляді транспортного засобу було виявлено невідповідність в частині наявності нового товару з наявними цінниками і бірками як вживаного. Про це все він відобразив в протоколі про порушення митних правил, де про це все зазначено, хоча в митній декларації ОСОБА_1 на звороті вказав його як уцінений товар. Оцінка зазначеного товару в сукупності становила 3 908 517,06 грн., яка визначена як попередня експертом на запит митного органу. Доводи апеляційної скарги про неповноту дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі істотні для справи обставини з`ясовані всебічно та об`єктивно, встановленим обставинам дана належна юридична оцінка. Твердження захисника Войтюка В.В. при апеляційному розгляді справи про те, що останнім в митній декларації було зазначено правдиву інформацію про товар як уцінений "сток", а докази щодо визначення вартості такого товару у вигляді судових експертиз протирічать змісту одна одній, вартості зазначеній в протоколі про ПМП, суми стягнутої судом першої інстанції, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається, що сума 3 908 517,06 грн. була визначена на підставі звіту про проведення попередньої оцінки товарів від 26.06.2019 року (а.с.88-124 т.1) за цінами, які існують в Україні, а судом штраф визначений у значно меншій сумі 822 743 грн., яка ніким із сторін не оскаржувалася в установленому законом порядку, виходячи з вартості товару в країні продажу (Республіка Польща). Вказаний експерт і підтвердив правильність висновку судової експертизи виходячи з їх вартості в Україні. А тому, на переконання апеляційного суду, стягнення у виді штрафу у розмірі 822 743 грн. з конфіскацією товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил, накладено на ОСОБА_1 з дотриманням вимог закону та у межах санкції, передбаченої ст.472 МК України. Що стосується доводів апелянта про закриття провадження у справі, то вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ст.472 МК України, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі. За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог закону, а покликання апелянта в апеляційній скарзі на порушення вимог закону при розгляді справи судом першої інстанції, які могли вплинути на остаточне рішення по справі, свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи не знайшло. На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що суддею Любомльського районного суд в судовому засіданні вірно встановлені та правильно викладені в постанові фактичні обставини справи, а стягнення накладене в межах санкції ст. 472 МК України, а тому залишає без розгляду апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення, - без змін. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мисковця Олександра Юрійовича залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 , без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк