Постанова 4851 № 644/3205/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 р.Справа № 644/3205/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Ленінського районного суду м. Харкова (головуючий І інстанції Євтіфієв В.М., м. Харків) від 18.08.2020 року по справі № 644/3205/20 за позовом ОСОБА_1 до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову від 21.04.2020 р. начальника Харківського управління Офісу Великих платників податків Державної податкової служби Феденко Галини Михайлівни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 квітня 2020 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.165-1 КУпАП. Постановою від 21.04.2020р. начальника Харківського управління Офісу Великих платників податків Державної податкової служби Феденко Галини Михайлівни було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18.08.2020 року по справі № 644/3205/20 позовні вимоги задоволено: скасовано постанову від 21.04.2020 року начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби Феденко Галини Михайлівни, винесену за результатом розгляду протоколу від 03.04.2020 року № 105 гро притягнення ОСОБА_1 (зареєстрований: 314029 АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності у вигляді накладання штрафу у розмірі 1700,00 грн. Провадження у адміністративної справі закрито. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням приписів ст. 268 КАС України. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи проводити за його відсутності. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 30.03.2020 р. було прийнято Рішення № 000005405 відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про застосування до ДП «Завод «Електроважмаш» штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.01.2020 до 30.01.2020 року. Також, відповідачем 03.04.2020 р. було складено відносно позивача, як керівника ДП «Завод «Електроважмаш», протокол № 105 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що посадова особа вчинила правопорушення у формі порушення порядку перерахування єдиного соціального внеску за грудень 2019 року, чим порушено абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 21.04.2020 р. Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за допущення несвоєчасної сплати нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2019 року у сумі 4052550,20 грн., граничний термін сплати 20.01.2020 р., а сплачено в повному обсязі 30.01.2020 р. Не погодившись з винесеною податковим органом постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що в порушенні вказаних вимог, відповідач при ухвалені постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача не навів докази які підтвердили винність позивача у обставинах визначених диспозиції вказаної норми закону ст. 165-1 КпАП України у скоєному правопорушенні. В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що до платника єдиного внеску за несвоєчасну сплату єдиного внеску згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 накладено штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та ч. 10 ст. 25 Закону на суму недоїмки нараховано пеню у розмірі 0,1% суми недоплати за кожен день прострочки (рішення № 0000105405 від 30.03.2020 р. на суму штрафної санкції 20% - 810510,05 грн. та пеня 0,1% за кожен день прострочки - 40525,50 грн.). Рішення № 0000105405 від 30.03.2020р. та листи запрошення для складання протоколів про адміністративне порушення за № 13310/28-10-54-05-22 ,13312/28-10-54-05-22 було направлено на підприємство 30.03.2020 р. Згідно поштового повідомлення документи отримані підприємством 31.03.2020р . Вказав, що на керівника та головного бухгалтера було складено Протокол № 105, 106 від 03.04.2020 р., та складено Акти неявки за № 101/28-10-54-05-12 , № 100/28-10-54-05-12 від 03.04.2020 р. Протоколи відправлені за адресою підприємства 03.04.2020 р. та отримані 06.04.2020 р. Також вказав, що відносно керівника та головного бухгалтера було винесено постанова від 21.04.2020 р., яка направлена поштою 21.04.2020 р. та отримано підприємством 22.04.2020 р. Зазначив, що КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, але вважає, що триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває далі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якого-небудь часу. Іноді такий стан триває значний час і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Отже, триваючі податкові правопорушення - це порушення правових приписів шляхом бездіяльності. Вважає, що судом першої інстанції не враховано вище наведених обставин при розгляді справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування (далі - Закон № 2464) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску. Згідно з п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до положень ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пункті 4, пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Приписами ч. ч. 11, 12 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Статтею 234-2 КУпАП передбачено, що органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані зокрема з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1). Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Положеннями ч. 4 ст. 165-1 КУпАП встановлено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді) . Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Судовим розглядом встановлено, що згідно постанови від 21.04.2020 р. позивачем було порушено строк сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2019 року, (термін сплати 20.01.2020 р., а фактично сплачено 30.01.2020 р.), тому передбачений ст. 38 КУпАП двомісячний строк мав обчислюватись з 21 січня 2020 року (від наступного дня, за днем граничного терміну сплати) - від дати вчинення самого правопорушення. Колегія суддів зазначає, що вчинене позивачем правопорушення не відноситься до категорії триваючих, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, а тому передбачений двомісячний строк має обчислюватися з дати вчинення самого правопорушення, тобто таке правопорушення мало разовий характер, та днем вчинення правопорушення є наступний за останнім днем граничного терміну сплати/нарахування єдиного внеску. Позивача було притягнуто до відповідальності 21.04.2020 р., тобто з пропуском двомісячного строку, з дня його вчинення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо позивача не могло бути розпочато, та у разі відкриття підлягало закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, а тому постанову від 21.04.2020 р. не можна вважати законною та обґрунтованою. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова від 21.04.2020 р., винесена начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби Феденко Галини Михайлівни, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладання штрафу у розмірі 1700,00 грн., підлягає скасуванню. Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18.08.2020 року по справі № 644/3205/20 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18.08.2020 року по справі № 644/3205/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий Повний текст постанови складено 20.10.2020 року