Постанова 4873 № 911/584/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" вересня 2020 р. Справа№ 911/584/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. секретар судового засіданні: Білоус О.О., за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2020, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім - Агро - Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2020 (повний текст складено 17.06.2020) у справі № 911/584/20 (суддя Горбасенко П.В.) за позовом Фізичної особи - підприємця Антонюка Володимира Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім - Агро - Сервіс" про стягнення 244 169, 21 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року Фізична особа-підприємець Антонюк Володимир Васильович звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" про стягнення 244 169,21 грн заборгованості, з яких: 236 871,64 грн основного боргу за договором надання послуг № 01/09/18 від 01.09.2018, 4 026,82 грн інфляційних втрат та 3270,75 грн 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором надання послуг № 01/09/18 від 01.09.2018 Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/584/20 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" підлягає стягненню на користь Фізичної особи-підприємця Антонюка Володимира Васильовича 236 871 грн. 64 коп. основного боргу за договором про надання послуг № 01/09/18 від 01.09.2018, 2 845 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 3 270грн. 75 коп. 3 % річних, 3 644 грн. 82 коп. судового збору та 2 985 грн. 49 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позову відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості суд першої інстанції виходив з встановлених обставин невиконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг з перевезення. Водночас, здійснив перерахунок інфляційних втрат, задовольнив дану позовну вимогу частково. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження матеріалів справи та доводів відповідача. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції не міг надати своїх доводів, оскільки у зв`язку із введенням карантину постановою Кабінету Міністрів України відповідач не працював. У апелянта також виникають сумніви щодо відповідності поданих позивачем доказів вимогам частини 2 статті 77 ГПК України. Крім того відповідач заперечує проти вимог щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката, оскільки сумнівається в професійних якостях адвоката позивача та не бажає платити за такі послуги. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивачем подано відзив, у якому ФОП Антонюк В.В. вказує, що оскаржуване рішення постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, встановлених фактичних обставин справи, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін. Так, позивач зазначає, що будь-яких перешкод для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав шляхом надання відзиву на позов, відповідних пояснень та заперечень, не було, а посилання апелянта на спалах коронавірусної хвороби є недоречним. Крім того, розгляд справи у суді першої інстанції неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою представника відповідача. Явка представників у судове засідання В судове засідання 29.09.2020 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу та відповідачу. Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи, 01.09.2018 між Фізичною особою-підприємцем Антонюком Володимиром Васильовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (замовник) укладено договір про надання послуг № 01/09/18, відповідно до умов якого перевізник зобов`язався надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги на умовах договору. Ціна та вартість послуг, які надаються за договором, зазначається в рахунках-фактурах на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних уповноваженими представниками обох сторін. Загальна сума договору формується на підставі усіх оформлених належним чином актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку до якості наданих послуг (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору). Відповідно до п. 3.1. договору оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів від дати підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Згідно п. 7.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, в частині проведення розрахунків - до повного виконання. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 710 967,79 грн, що підтверджується актами про прийняття-передачу виконаних робіт, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідач у свою чергу сплатив позивачу 474 096,15 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, однак, решта заборгованості у сумі 236 871,64 грн в порушення п. 3.1. договору залишилась неоплаченою. Дані обставини і сталі підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 236 871,64 грн основного боргу за договором надання послуг № 01/09/18 від 01.09.2018, 4 026,82 грн інфляційних втрат та 3 270,75 грн 3 % річних. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором з перевезення вантажу. Так, відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником ) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Згідно з частинами 1, 2 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України). Як встановлено судом першої інстанції, на виконання договору надання послуг № 01/09/18 від 01.09.2018 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 710 967,79 грн, що підтверджується актами про прийняття-передачу виконаних робіт, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, копії яких наявні в матеріалах справи; відповідач частково розрахувався за надані послуги у сумі 474 096,15 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, внаслідок чого відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 236 871,64 грн (710 967,79 грн - 474 096,15 грн), яка станом на момент винесення рішення судом першої інстанції не оплачена. За таких обставин, з урахуванням того, що судами встановлено порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати послуг з перевезення, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 236 871,64 грн підлягають задоволенню. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 4 026,82 грн інфляційних втрат та 3 270,75 грн 3 % річних. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки судами встановлено прострочення відповідача, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню за розрахунком суду першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції, відтак, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 2 845,73 грн інфляційних втрат, а вимога про стягнення 3 270,75 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 236 871,64 грн основного боргу, 2 845,73 грн інфляційних втрат та 3 270,75 грн 3 % річних. З огляду на викладені обставини, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо покладення на відповідача, понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 985,49 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає вимогам статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення відповідача щодо стягнення вказаних витрат нічим не обґрунтовані, тому не заслуговують на увагу. Колегія суддів також звертає увагу апелянта на наступне. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; підготовче засідання призначено на 10.04.2020; запропоновано відповідачу, зокрема. Надати суду у письмовій формі відзив на позовну заяву, додаткові докази по справі (за наявності) та ін. Водночас, 07.04.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на введення Кабінетом Міністрів України карантину на території України та рекомендаціями Ради суддів України щодо можливості відкладення розгляду справи у зв`язку з карантинним режимом. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 клопотання відповідача задоволено та розгляд справи на 08.05.2020. 07.05.2020 відповідачем повторно подано клопотання пр. відкладення розгляду справи з аналогічних мотивів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 закрито підготовче провадження у справі №911/584/20 та призначено справу до розгляду по суті на 29.05.2020; роз`яснено сторонами, що згідно ч. 1 ст. 207 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час та місце проведення засідання, не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті. Судове засідання, призначене на 29.05.2020 не відбулось з технічних причин, у зв`язку з чим ухвалою суду розгляд справи по суті відкладено на 12.06.2020. З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, однак, правами, передбаченими статтями 42, 74, 165 не скористався, відзиву на позов, пояснень, заперечень до суду першої інстанції не подавав, у судові засідання не з`являвся. З огляду на що, рішення судом першої інстанції було прийнято на підставі доказів, що містились у матеріалах справи. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Звертаючись до суду першої інстанції з клопотаннями про відкладення розгляду справи від 07.04.2020 та 07.05.2020 відповідач посилався на своє право відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням карантинного режиму. Разом з тим, не вказував, що ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» припинило роботу на час введення карантинних заходів. Відтак, посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, під час розгляду справи у суді першої інстанції не міг надати своїх доводів, оскільки у зв`язку із введенням карантину постановою Кабінету Міністрів України відповідач не працював, ніяким доказами не підтверджено, тому не приймаються судом до уваги. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі №911/584/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім - Агро - Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/584/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/584/20 залишити без змін. Матеріали справи №911/584/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченими статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 20.10.2020. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка