Постанова 4872 № 916/903/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/903/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Філінюка І.Г. суддів: Мишкіної М.А., Лавриненко Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 по справі № 916/903/20 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення 99 532,75 грн. суддя суду першої інстанції: Цісельський О.В. час та місце винесення рішення: 10:00, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області Повний текст рішення складено 09.06.2020 ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» 99 532, 75 грн., де 68 529,96 грн. пеня, 4 999,28 грн. 3% річних та 26 003,51 грн. інфляційні втрати. Підставою для подання позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань по укладеному між ними договору постачання природного газу №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 в частині строків проведення оплати за отриманий газ. Позивач вказує, що 21.12.2015 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» укладено договір №3164/16-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 630 350,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору. Тому, позивач зазначає, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 68 529,96 грн. Також, позивачем відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 4 999,28 грн. та 26 003,51 грн. інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.062020 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» пеню в сумі 68 529 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 4 999 грн. 28 коп., інфляційні втрати в сумі 25 927 грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 100 (дві тисячі сто) грн. 40 коп. В решті частини позовних вимог - відмовлено Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» з січня 2016р. по лютий 2016р. включно було поставлено, а ПАТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця», прийнято природного газу на загальну суму 630 350,14 грн. згідно актів приймання передачі природного газу від 31.01.2016р., 29.02.2016р. Відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило позивачу вартість поставленого в січні 2016р. - лютому 2016р. природного газу за актами приймання-передачі в сумі 630 350,14 грн., проте з порушенням строків щомісячних оплат. Визначаючи розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції пославшись на п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 зазначивши, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про неправильність та необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат. Під час здійснення перевірки поданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань суд першої здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вказаних періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а саме: - за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 240 560,17 грн. за період з 01.04.2016 р. по 30.04.2016р. інфляційні втрати складають 8 419,61 грн. - за зобов`язаннями за лютий 2016 року на суму боргу 84478,19 грн. за період з 01.05.2016 р. по 30.06.2016р. інфляційні втрати складають минус 168,96 грн. Так, за розрахунком суду першої інстанції загальний розмір інфляційних збитків у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015, за зобов`язаннями січня 2016р. лютого 2016р. становить 25 927,63 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Таким чином, місцевий господарський суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, яка протягом її існування зменшувалась шляхом часткового погашення, є помилковим, Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі №916/903/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 75,88 грн. інфляційних витрат скасувати. Узагальнені доводи апеляційної скарги: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 щодо часткового задоволення позовних вимог, і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, та процесуального, зокрема, статей 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав. Скаржник вважає, що висновок суду не підкріплений нормативно-правовою базою та спростовується правовою позицією Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, яка викладена в постанові від 05.07.2019 року по справі №905/600/18. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на Індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, а тому позиція про те, то інфляційні втрати слід нараховувати виключно на суму боргу не відповідає нормам чинного законодавства. Так скаржник вважає, що, судом першої інстанції не враховано вказаних норм матеріального права, що призвело до винесення рішення, яке не узгоджується із нормами законодавства. Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді: Лавриненко Л.В., Мишкіна М.А.) відкрито апеляційне провадження у справі № 916/903/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020. Визначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі № 916/903/20 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Одеського апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 відповідач отримав 24.07.2020. Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними. Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції. 21.12.2015 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПАТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» (споживач) було укладено договір №3164/16-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016р. природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016р. по 29.02.2016р. (включно) природний газ, обсягом до 285 тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору). Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.). Згідно п.5.2. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) для підприємст, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1806,15грн., крім того ПДВ 20% - 361,23грн., всього з ПДВ 2 167,38грн. Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем умов п.6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості насплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.). Згідно п.10.3. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років. Відповідно до розділу 12 договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016р. до 29.02.2016р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Додатковою угодою №1 від 31.12.2015р. до договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., зокрема, викладено п.5.2., як: ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) для підприємст, які приєднанні до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн., крім того: податок на додану вартість за ставкою 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 401,00грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 481,20грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2 171,74грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 2606,09грн. На виконання умов договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015, позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.01.2016р., 29.02.2016р. На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» за період з 01.12.2015р. по 30.09.2019р. Як свідчать матеріали справи, за проханням ПАТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця», яке оформлено листом вих.№7/2610 від 27.07.2016, переплату відповідача по договору №5239/15-ТЕ-23 від 30.10.2015 в сумі 84478,19 грн. позивачем 27.07.2016 зараховано в оплату договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015. Постановою КМУ від 31.10.2018 №938 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця», відповідна державна реєстрація змін до установчих документів в частині зміни повного та скороченого найменування здійснена 27.11.2018. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка набрала чинності 20.03.2019, було змінено тип ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». На виконання вищенаведених умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» з січня 2016р. по лютий 2016р. включно було поставлено, а ПАТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця», прийнято природного газу на загальну суму 630 350,14 грн. згідно актів приймання передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016. Оскільки, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило позивачу вартість поставленого в січні 2016р. - лютому 2016р. природного газу за актами приймання-передачі в сумі 630 350,14 грн., проте з порушенням строків щомісячних оплат, суд першої інстанції стягнув з відповідача пеню в сумі 68 529 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 4 999 грн. 28 коп., інфляційні втрати в сумі 25 927 грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 100 (дві тисячі сто) грн. 40 коп. Водночас, суд першої інстанції перевіривши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши, що при розрахунку інфляційних втрат береться сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 25 927,63 грн. інфляційних втрат, відмовивши у стягненні 75,88 грн. інфляційних втрат. Позиція Південно західного апеляційного господарського суду. Оскільки позивач не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 75,88 грн. інфляційних втрат, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги. За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови). Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання. Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини. Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті. З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку). Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення. При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму 26 003,51 грн. за зобов`язаннями з січня 2016 року по лютий 2016 року. Місцевий суд не погодився з розрахунком інфляційних збитків, які були надані позивачем до позовної заяви на зазначену суму, зазначивши про помилковість визначення залишку боргу на початок розрахункового періоду з урахуванням індексу інфляції за попередній період та включення його до розрахунку інфляційних втрат на наступний місяць. Внаслідок такого перерахунку сума інфляційних втрат зменшилась, у порівнянні із заявленою позивачем, на 75,88 грн. та позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог на цю суму. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та враховує правову позицію викладену Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та зазначає наступне. Так, місцевим судом було неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних збитків, оскільки за період розрахунку індексації березень 2016 - липень 2016 при проведенні помісячних розрахунків інфляції бралася до уваги сума основного боргу без урахування інфляційної складової. Тобто було порушено ту математичну послідовність, яка закладена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, що нараховані за зобов`язаннями з січня 2016 року по лютий 2016 року, наданого позивачем до позовної заяви, такий розрахунок має початкову суму основного боргу та враховує індекси інфляції помісячно за період березень липень 2016 року, в якому мало місце погашення боргу відповідачем. Отже, суд першої інстанції помилкового висновку про те, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів. Отже, об`єднана палата у справі № 905/21/19 відступила від висновку касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, Перевіривши розрахунки інфляційних втрат через несвоєчасність погашення відповідачем вартості газу, отриманого за актами приймання передачі від 31.01.2016, 29.02.2016, колегія суддів встановила, що розрахунки позивача відповідають правовій позиції Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19, є арифметично вірними, а тому приймаються до уваги колегією суддів, у зв`язку з чим сума стягнення з відповідача інфляційних втрат на користь позивача складає26 003,51 грн. Висновки суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, не застосувавши до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі №916/903/20 в частині стягнення інфляційних втрат підлягає зміні відповідно до висновків суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає задоволенню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця». Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі № 916/903/20 змінити в частині відмови в задоволенні позову про 75,88 інфляційних втрат. В інший частині рішення залишити без змін. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позов задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» /03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815/ в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200/ на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» /01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720/ пеню в сумі 68 529 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 96 коп., 3% річних в сумі 4 999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 28 коп., інфляційні втрати в сумі 26 003 (двадцять шість тисяч три) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» /03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815/ в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Одеська залізниця» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» /01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720/ 3153,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Одеської області на виконання постанови видати наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Постанову ухвалено 19.10.2020 у зв`язку з перебування головуючого судді Філінюка І.Г. у відпустці з 17.08.2020 по 18.09.2020, а також у зв`язку з перебуванням судді Мишкіної М.А. у відпустці з 28.09.2020 по 13.10.2020. та судді Лавриненко Л.В. у відпустці з 05.10.2020 по 16.10.2020. Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя Л.В. Лавриненко Суддя М.А. Мишкіна