Постанова Київський апеляційний суд № 752/5246/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 752/5246/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/12158/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 13 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича, боржник ОСОБА_1 ,- В С ТА Н О В И В : У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 632939 грн. 88 коп. та судового збору 6604 грн. 99 грн. 21 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав скаргу на бездіяльність приватного виконавця, в якій просить зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. передати на реалізацію квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 для погашення заборгованості згідно виконання виконавчого листа № 752/5246/16-ц виданого 29 вересня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики в загальному розмірі 632939 грн. 88 коп. та судового збору 6604 грн. 99 грн. В обґрунтування заяви посилався на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. перебуває ВП № 59373334 від 18 червня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа № 752/5246/16-ц виданого 29 вересня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики в загальному розмірі 632 939, 88 грн. та 6 604, 99 грн. судового збору, а всього 639 544, 87 грн. Боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . 18 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Артемчуком Т.В. винесено постанову про арешт майна боржника, а 27 серпня 2019 року - постанову про опис та арешт цієї ж квартири. Будь-яке інше майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє. 9 грудня 2019 року стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Т.В. з заявою про реалізацію квартири АДРЕСА_2 , що належить боржнику на праві приватної власності. Листом за № 1051 від 11 грудня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Т.В. повідомив, що на виконання вимог п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням надати дозвіл на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності. Звернення мотивоване тим, що у вище вказаній квартирі зареєстровані малолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із своєю матір`ю ОСОБА_4 , а тому з метою примусової реалізації зазначеної квартири має бути отримано дозвіл Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з метою забезпечення прав, свобод та інтересів малолітньої дитини. Однак, на думку заявника, такі дії приватного виконавця є протиправними, оскільки малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є власником або співвласником квартири АДРЕСА_2 . Крім того, зазначена квартира не належить його батькам, а тому згода органу опіки та піклування на відчуження квартири не потрібна. ОСОБА_2 також зазначив, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , після постановлення ухвали Голосіївського районного суда м. Києва від 28 квітня 2016 року, якою заборонено відчуження та будь-які обтяження зазначеної квартири, що свідчить на його думку про намагання боржника уникнути виконання рішення суду. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Т.в., заінтересована особа ОСОБА_1 , задоволено. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Т.В. вчинити виконавчі дії з приводу реалізації квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа №752/5246/16-ц, виданого 29 вересня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 632 239 грн. 88 коп. та судового збору 6604 грн. 99 коп., а всього 639 544 грн. 87 коп. Не погоджуючись з ухвалою суду, 25 липня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення яким в задоволені скарги ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця відмовити повністю. Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що починаючи з 2013 року боржник та ОСОБА_5 проживали спільно у цивільному шлюбі разом з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є сином ОСОБА_5 та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21 вересня 2016 року, про що складено відповідний актовий запис №2202. Зазначає, що квартира є єдиним житлом для боржника, його дружини та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація в квартирі малолітнього не впливає на встановлений порядок передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти. Отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування при передачі нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти, передбачено п. 28 розділ VII Інструкції організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що малолітній ОСОБА_3 та його батьки не є власниками чи співвласниками квартири АДРЕСА_2 , а боржник ОСОБА_1 не є батьком малолітнього ОСОБА_3 , а тому відчуження квартири ніяким чином не порушить прав та свобод малолітнього ОСОБА_3 , з огляду на що дозвіл від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на примусову реалізацію зазначеної квартири не потрібен. Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам та зроблений з порушенням норм процесуального права. Судом встановлено, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. перебуває ВП № 59373334 від 18 червня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа № 752/5246/16-ц виданого 29 вересня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики в загальному розмірі 632 939, 88 грн. та 6 604, 99 грн. судового збору, а всього 639 544, 87 грн. (а.с. 67-68, 69-70, том 2). Боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 71-72, том 2). 18 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Артемчуком Т.В. винесено постанову про арешт майна боржника (а.с. 73-74, том 2). 27 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Артемчуком Т.В. винесено постанову про опис та арешт квартири АДРЕСА_2 (а.с. 91-93, том 2). Згідно копії матеріалів ВП № 59373334 та декларації про доходи та майно боржника фізичної особи від 2 липня 2019 року, будь-яке інше майно на яке можливо звернути стягнення в ОСОБА_1 відсутнє (а.с. 76-80, том 2). 9 грудня 2019 року стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Т.В. із заявою про реалізацію квартири АДРЕСА_2 та яка належить боржнику на праві приватної власності (а.с. 87, том 2). Листом за № 1046 від 10 грудня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Т.В. повідомив, що на виконання вимог п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням надати дозвіл на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_2 та яка належить боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності у зв`язку з тим, що у квартирі на яку має бути звернено стягнення зареєстрована малолітня дитина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 . Реєстрацію місця проживання дитини було здійснено за нотаріально завіреною згодою батька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 89 - 90, том 2). Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до умов ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п. 28 розділу VIІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. У відповідності до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна. Відповідно до п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року за № 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з`ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини. Згідно з ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що листом за № 1046 від 10 грудня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Т.В. повідомив Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію та просив надати дозвіл на примусову реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 для погашення заборгованості. Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, 20 грудня 2019 року надала відповідь, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду. Як пояснив в суді апеляційної інстанції приватний виконавець, не отримавши згоду органу опіки та піклування на передачу майна на реалізацію, він проводить дії щодо встановлення іншого майна боржника, за рахунок якого можна виконати рішення суду. Таким чином, колегія суддів встановила, що приватний виконавець діяв відповідно до положень чинного законодавства, причини та умови, які ускладнюють виконання рішення, не пов`язані з діями приватного виконавця. З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать нормам діючого законодавства. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку що ухвала суду першої інстанції про задоволення скарги ОСОБА_2 і зобов`язання приватного виконавця передати квартиру АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 , підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги. Відповідно до ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року - скасувати, прийняти нову постанову наступного змісту. У задоволені скарги ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича, боржник ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн. Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2020 року. Головуючий Судді