Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/4507/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Черкаси Справа № 705/4507/19 Провадження № 22-ц/821/1205/20 Категорія: 305000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В. секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області третя особа: міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2020 року (ухваленого в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Гудзенко В.Л.)у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані про невиконання зобов`язання, в с т а н о в и в : Короткий зміст заявлених вимог У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані про невиконання зобов`язання. Позов обґрунтовано тим, щона вимогу Управління Держкомзему у м. Умань Черкаської області (нині міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані) ОСОБА_1 передав 08 квітня 2009 року у зв`язку з недоліками Державний акт серія ЯД 971959 на переоформлення, яке розпочалося та невдовзі зупинилося, що було встановлено судом. На його запити третя особа відповідає не по суті, а про свої зобов`язання ні слова. Також зазначає, що правовідносини, які склалися між сторонами, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства (ст. 936-954 ЦК України) і діють до повного виконання зобов`язання, а за їх порушення виконавець несе моральну відповідальність. Позивач вказує, що за 10 років бездіяльності і незаконного утримання його Державного акта на землю без переоформлення, йому нанесена шкода у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Станом на 1 січня 2019 щомісячний її розмір становить 1 497 грн., а загальна сума за 10 років складає 179 640 грн. І незалежно від цієї компенсації, що відповідає матеріальним збиткам при проведенні повторних землевпорядних робіт, виготовлення технічної документації і оформлення прав власності, відповідач зобов`язаний виконати додатково і переоформлення державного акту. У зв`язку з викладеним, з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із даним позовом та просив постановити судове рішення, яким стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на його користь на відшкодування завданої йому моральної шкоди 179 640 грн. і зобов`язати завершити переоформлення Державного акта №971959 від 22 квітня 2008 року ОСОБА_1 в трьохмісячний строк та покласти на відповідача незалежно від результатів вирішення судовий збір в повному обсязі за судовий розгляд справи незалежно від пільг позивача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо завдання йому моральної шкоди та не обґрунтував в чому полягає завдана йому моральна шкода, в розумінні ст. 23 ЦК України факту її спричинення, страждань, обґрунтованості вартості такої шкоди. Стосовно покладення зобов`язання на відповідача завершити переоформлення державного акту, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки з набранням чинності з 01 січня 2013 року Закону України «Про державний земельний кадастр» та порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів. Крім того, на позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок. Однак, в даному випадку позивач ОСОБА_1 не надав доказів, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повинно відповідати по пред`явленому позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 09 червня 2020 року, ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просив його скасувати як незаконне та необгрунтоване і повернути справу для продовження розгляду. 09 липня 2020 року на виконання ухвали Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2020 року про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 направив апеляційному суду виправлену апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2020 року і ухвалити нове про залишення позову без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України, а також судовий збір стягнути в дохід держави. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 , крім доводів, викладених ним у позовній заяві, зокрема, мотивована тим, що суд розглянув справу у порядку спрощеного провадження всупереч його запереченням; ухвала від 13 травня 2020 року про забезпечення позову прийнята незаконно без можливості її оскарження, оскільки 15 травня 2020 року вже було ухвалено рішення; вважає, що судом допущено порушення ряду вимог про кримінально-правовий захист за наявності ознак злочину в діях посадових осіб Головного управління і його підрозділу. Відзив на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 23 липня 2020 року, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, вважаючи доводи апеляційної скарги позивача абсолютно безпідставними, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2020 року залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу, мотивовано тим, що видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснювалась територіальними органами Держкомзему України при проведенні державної реєстрації земельної ділянки лише до 01 січня 2013 року; внесення відомостей до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю наразі не є можливим; у Головного управління відсутні повноваження щодо внесення записів до державного реєстру; відповідно до діючого законодавства розпорядження земельними ділянками у межах населеного пункту відноситься до повноважень Уманської міської ради, а не до повноважень Головного управління. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без руху. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2020 року призначено розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що листом Управління Держкомзему у місті Умань Черкаської області від 08 квітня 2009 року №363/4-1 ОСОБА_1 повідомлено, що для переоформлення державного акту на право приватної власності по АДРЕСА_1 , йому необхідно повернути в управління Держкомзему у місті Умінь, оригінал державного акту серія ЯД №971959, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів від 22 квітня 2008 року №010877900560 (а.с.4). Згідно листа ОСОБА_1 , адресованого начальнику управління Держкомзему у м.Умань Черкаської області від 08 квітня 2009 року, останній направив оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку для переоформлення і зберігання до нової реєстрації цього ж дня (а.с.5). Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 342 кв. м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в тому числі спільне користування 93 кв. м. (а.с.6). Листом Міськрайонного управління Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області від 04 листопада 2009 року №Ш-4/6-2-04 ОСОБА_1 повідомлено, що державний акт на право власності на вищезгадану земельну ділянку знаходиться в стадії розробки (а.с.7). Листом Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 25 березня 2019 року за №Ш-158/0-0.211/145-19 ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку із змінами у земельному законодавстві з 1 січня 2013 року набув чинності Закон України «Про державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, згідно з якими повноваження територіальних органів Держгеокадастру у частині державної реєстрації державних актів на земельну ділянку, договорів оренди (суборенди) земель, права сервітуту, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарського потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з 01 січня 2013 року припинилися (а.с.10). Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку. В порядку. Встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 , в порушення вимог закону, не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо завдання йому моральної шкоди відповідачем у розумінні статті 23 ЦК України. Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про невиконання зобов`язань апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про зобов`язання відповідача завершити переоформлення державного акту, не підлягає до задоволення, оскільки з набранням чинності з 01.01.2013 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-УІ та Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів. Також Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю велися до 1.01.2013 року, у зв`язку із чим посилання ОСОБА_1 щодо безпідставної, на його думку, відмову суду першої інстанції покладення обов`язку на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області про внесення до Книги відповідних відомостей, в тому числі про земельну ділянку є безпідставними , як є безпідставними і посилання апелянта щодо не покладення обов`язку на відповідача про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки згідно вимог закону у Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області такі повноваження відсутні. Крім того, саме на позивачеві лежить обов`язок довести, що йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок. Проте, із сторони позивача не було надано на адресу суду будь-яких доказів, що саме Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повинно відповідати за пред`явленим ОСОБА_1 позовом. Відповідно до частин 1-3 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 51 ЦПК України. У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права. Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправомірний розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного провадження, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з частинами 1-3 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Частинами 5, 6 статті 279 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про можливість розгляду даної справи у спрощеному порядку. Суд першої інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції розглянув позов саме в межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих позивачем і прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. У відповідності до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Також є безпідставними посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на необхідність скасування апеляційним судом рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2020 року та ухвалення нового про залишення позову без розгляду на підставі статті 257 ЦПК України, оскільки на стадії апеляційного перегляду ухваленого судом першої інстанції рішення неможливо залишити без розгляду вже розглянутий по суті позов; на вказаній стадії можливо лише прийняття відмови від позову, проте, ОСОБА_1 клопотання щодо відмови від пред`явленого ним позову не заявляв. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі ОСОБА_1 доводами, не вбачає. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані про невиконання зобов`язання - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко Л.В. Нерушак