Постанова Львівський апеляційний суд № 943/1484/20

Справа № 943/1484/20 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б. Провадження № 33/811/1338/20 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі судді Партики І.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Буського районного суду Львівської області від 08 вересня 2020 року щодо останнього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: постановою Буського районного суду Львівської області від 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з оскарженою постановою, 01 серпня 2020 року о 04 год. 02 хв. на 496 км. автодороги Київ-Чоп (М-06) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21010», реєстраційний номер НОМЕР_1 » із ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, невиразна вимова), а від проходження огляду на стан сп`яніння у присутності двох свідків у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Буського районного суду Львівської області від 08 вересня 2020 року, а провадження по у справі відносно нього закрити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду є незаконна та необґрунтована. До протоколу не додано доказів, що свідчать про керування мною транспортним засобом, а відповідно немає об`єктивної сторони ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що, правопорушення за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з 01.07.2020 року віднесені до кримінальних проступків, а відповідна норма КУпАП, яка передбачала адміністративну відповідальність за такі діяння, втратила чинність. Відтак постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав апеляційному суду заяву, в котрій всі свої вимоги і доводи апеляційної скарги підтримав і просив розглянути справу за його відсутності. Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Відповідно до по 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установлено порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, детально дослідивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого і вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові судді обставин, підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема: даними, що містяться в протоколі про адміністративне порушення серії БР №008200 від 01.08.2020; письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , матеріалах відеозапису події від 01.08.2020, якими підтверджено відмову ОСОБА_1 у їх присутності від проходження огляду в установленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння; постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №854161 від 01.08.2020, відповідно до якої 01 серпня 2020 року о 04 год. 02 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія, чим порушив приписи п. 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, що були досліджені в ході судового розгляду справи та не ставились під сумнів самим ОСОБА_1 в судовому засіданні. Вищевикладені докази сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають. Жодних порушень прав ОСОБА_1 , у тому числі і права на захист та справедливий суд, ні під час складання і оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено. Окрім того, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав законної сили 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону № 2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння відтак відновлена адміністративна відповідальність за ці дії; у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп`яніння, відтак відбулася декриміналізація цих дій. З огляду на те, що дія статті 130 КУпАП у редакції, яка була чинна на час вчинення адміністративного правопорушення, є ультраактивною, тобто поширюється на нереалізовані або не припинені на момент втрати відповідним законом чинності правовідносини, а дія Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який вводив кримінальну відповідальність і більш тяжке покарання за ці ж дії, поширюється лише на нові правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, та, з урахуванням того, що на час судового розгляду даної справи стаття 130 КУпАП знову діяла в попередній редакції, за якою стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, як про те наголошує у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , - відсутні. Доводи апеляційної скарги про незаконність, необґрунтованість постанови суду першої інстанції та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки такі не знайшли свого підтвердження. Накладене адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.33 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень. За таких умов постанову судді першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Буського районного суду Львівської області від 08 вересня 2020 року щодо останнього за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Партика І. В.