Постанова Львівський апеляційний суд № 442/4168/17

Справа № 442/4168/17 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б. Провадження № 22-ц/811/1570/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Ніткевича А.В., Шеремети Н.О., секретаря Юзефович Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, в с т а н о в и л а: У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила застосувати, у порядку вимог статті 216 ЦК України, наслідки нікчемності правочину з вчинення 29 жовтня 2015 року договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А., зареєстрованого за реєстровим №7009, шляхом повернення у власність Товариству з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» нежитлових будівель та приміщень з усіма їх приналежностями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю лікувального корпусу, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 377,8 кв.м. (індексний №1610256); будівлю спального корпусу, позначену на плані літ. «В-3», загальною площею 1916 кв.м. (індексний №1610933); приміщення їдальні, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 642,9 кв.м., (індексний №1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 358,7 кв.м. (індексний №1613364). Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що 29 жовтня 2015 року між ПАТ «Український Інноваційний Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А., зареєстрований за реєстровим №7009, у відповідності до якого ПАТ «Український Інноваційний Банк» продав, а ОСОБА_3 придбав нежитлові будівлі та приміщення з усіма їх приналежностями, що знаходяться по АДРЕСА_1 і названі вище, які до відчуження належали ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення». Покликаючись на визнання у судовому порядку постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 20.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 року (Справа №826/27224/15) незаконними та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказані будівлі, а також підробку невстановленими особами документів для відчуження спірного нерухомого майна, позивач вважає, що дії відповідачів та третьої особи при укладенні 29 жовтня 2015 року договору купівлі-продажу були спрямовані на незаконне, всупереч встановленому правовому порядку, заволодіння майном (об`єктами нерухомості), які належать ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення», а тому, відповідно до ст.228 ЦК України, цей договір є нікчемний. Зазначає, що незаконне заволодіння вищевказаними об`єктами нерухомого майна, яке належить ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення», порушує конституційні права і свободи позивача, як учасника цього товариства, у частині вільного розпорядження корпоративними правами та отримання частки майна товариства. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 , просить рішення скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що, покликаючись на презумпцію правомірності правочину, судом не враховано тієї обставини, що в судових рішеннях, які є в матеріалах справи, в повній мірі встановлено обставини, які вказують на те, що спірний правочин вчинено всупереч вимогам закону при свідомих протиправних діях зі сторони ПАТ «Український Інноваційний Банк». Наголошує, що цими ж судовими рішеннями встановлено факт незаконності дій, спрямованих на перехід права власності на спірне майно. Безпідставними вважає апелянт посилання суду на відсутність вироку у кримінальній справі на підтвердження вини щодо наміру порушити публічний порядок при вчиненні спірного договору для його кваліфікації за статтею 228 ЦК України, оскільки, на переконання апелянта, вирок суду не є єдиним доказом, який може бути прийнятий до уваги судом та свідчити про наявність вказаних передумов. Так, зокрема, вважає, що доказом на підтвердження протиправності дій при укладенні спірного правочину є те, що правочин вчинено під час встановленої судом заборони на відчуження нерухомого майна, про що Банку було достеменно відомо, а доказом про підробку судового рішення про скасування такої заборони є лист Апеляційного суду Львівської області від 15.04.2016 року, якому суди дали належну правову оцінку, як доказу, в інших справах. Наголошує, що протиправність дій відповідачів та порушення встановленого законом порядку при вчиненні спірного правочину є явними та підтверджені рішеннями судів, які набрали законної сили, в інших справах. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю бути на похороні своєї бабусі, при цьому, вказує на відсутність можливості в інший спосіб забезпечити участь сторони позивача в судовому засіданні, так як ними не було отримано судових повісток, а про розгляд справи він довідався із сайту суду, однак, колегія суддів наведені обставини не визнає поважними з тих підстав, що судові повістки надсилались судом неодноразово на відомі суду і вказані самими учасниками справи адреси місця їхнього проживання (місцезнаходження) і, на виконання процесуального обов`язку, передбаченого статтею 131 ЦПК України, заяв про зміну місця проживання (перебування, знаходження) ними до суду не подавалось, учасникам справи достеменно відомо про те, що справа вже тривалий час знаходиться у провадженні апеляційного суду, неодноразово відкладалась, в тому числі й за клопотанням сторони позивача, а тому, на переконання колегії суддів, такі дії сторони позивача свідчать про затягування розгляду даної справи, що також підтверджується й поданим представником позивача до суду клопотанням (а.с.159 т.2) про зупинення розгляду даної справи до вирішення іншої справи №442/4490/18 за позовом ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» про визнання незаконними рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., яка знаходиться в провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області і провадження в якій відкрите вже після ухвалення оскаржуваного рішення в даній справі, у зв`язку із скасуванням постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року судових рішень, ухвалених в адміністративній справі №826/27224/15, із закриттям провадження у справі в порядку адміністративного судочинства, правових підстав для задоволення якого немає, від інших учасників справи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а клопотання відповідача ПАТ «Український Інноваційний Банк» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції подане до суду за день до призначеного в даній справі судового засідання, тобто з порушенням вимог ст.212 ЦПК України, що є підставою для відмови у задоволення такого клопотання, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.10.2020 року, є дата складення повного судового рішення 16.10.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною першою статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК). Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року передбачено, що правочинами, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Судом встановлено, що 23.08.2012 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» (кредитодавцем) та ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» (позичальником) укладено кредитний договір №7/12/Ю, відповідно до умов якого позичальник отримав від банку кредит в сумі 6238577 грн. 60 коп. для сплати за викуп приміщень будівлі лікувального корпусу «2А» площею 377,8 кв.м., приміщення їдальні «1Б» площею 642,9 кв.м., приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод «1Б» площею 358,7 кв.м., будівлі спального корпусу «3В» площею 1916 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 22.08.2017 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 23.08.2012 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» (іпотекодержателем) та ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефівим О.Б., відповідно до якого в іпотеку банку передано назване вище нерухоме майно нежитлові будівлі та приміщення з усіма їхніми приналежностями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю лікувального корпусу, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 377,8 кв.м. (реєстраційний №1610256); будівлю спального корпусу, позначену на плані літ. «В-3», загальною площею 1916 кв.м. (реєстраційний №1610933); приміщення їдальні, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 642,9 кв.м. (реєстраційний №1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 358,7 кв.м. (реєстраційний №1613364). На підставі іпотечного договору, 23.08.2012 року було здійснено державну реєстрацію обтяження предмету іпотеки. 03.07.2015 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» (первісним кредитором) та ПАТ «Український Інноваційний Банк» (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги №21, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору своє право вимоги за названим вище кредитним договором №7/12/Ю від 23.08.2012 року. 09.07.2015 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» (первісним іпотекодержателем) та ПАТ «Український Інноваційний Банк» (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. за реєстровим №5114, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю право вимоги за названим вище іпотечним договором від 23.08.2012 року. На підставі вказаного договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, 09.07.2015 року державним реєстратором були внесені відповідні зміни до Державного реєстру обтяжень предмета іпотеки щодо особи іпотекодержателя ПАТ «Український Інноваційний Банк». Вказані договори про відступлення права вимоги оспорювались в порядку господарського судочинства в справі №910/20714/15, однак, рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 року, у задоволенні позову ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» було відмовлено. 10.07.2015 року ПАТ «Український Інноваційний Банк» направив ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» повідомлення (вимогу) №2843/0/2-15, яким повідомив про відступлення йому від ПAT «Брокбізнесбанк» права вимоги за вказаними вище кредитним та іпотечним договорами. У цьому повідомленні (вимозі) Банк вимагав погасити заборгованість за кредитним договором, яка станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги складала 7098304 грн. 97 коп., та попередив, що в разі невиконання позичальником зобов`язання в повному обсязі після спливу 30-денного строку з моменту направлення повідомлення має намір укласти з третьою особою договір купівлі-продажу предмета іпотеки. 03.08.2015 року ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» направив на адресу ПАТ «Український Інноваційний Банк» заяву про відкликання довіреності, виданої шляхом укладення іпотечного договору від 23.08.2012 року, якою повідомив банк, що з моменту отримання цього повідомлення дії, що будуть вчинені на виконання пункту 7.6.2 указаного договору, та інші дії за цим договором, будуть вважатися недійсними та незаконними. 05.08.2015 року Ржищівський міський суд Київської області у справі №374/326/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» про захист прав споживача та стягнення коштів, постановив ухвалу про забезпечення позову, якою наклав арешт на належне ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» нерухоме майно, а саме: будівлю лікувального корпусу, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 377,8 кв.м (реєстраційний №1610256); будівлю спального корпусу, позначену на плані літ. «В-3», загальною площею 1916 кв.м (реєстраційний №1610933); приміщення їдальні, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 642,9 кв.м (реєстраційний №1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначені на плані літ. «Б-1», загальною площею 358,7 кв. м (реєстраційний №1613364), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонив ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна. В порядку виконання цієї ухвали суду, 10.08.2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції виніс постанову ВП №48401746 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 10.08.2015 року, відповідно до постанови названого відділу ДВС, було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про вказане обтяження (обтяжувач відділ державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції). Реєстраційний запис про припинення вказаного обтяження було внесено 28.10.2015 року за рішенням державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві Храбан С.І. на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 29.09.2015 року в справі №574/8346/15-ц. 29.10.2015 року між ПАТ «Український Інноваційний Банк» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. за реєстровим №7009, відповідно до якого ПАТ «Український Інноваційний Банк», в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», продав ОСОБА_3 нежитлові будівлі та приміщення з усіма їх приналежностями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю лікувального корпусу, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 377,8 кв.м (реєстраційний №1610256); будівлю спального корпусу, позначену на плані літ. «В-3», загальною площею 1916 кв.м (реєстраційний №1610933); приміщення їдальні, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 642,9 кв.м (реєстраційний №1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначені на плані літ. «Б-1», загальною площею 358,7 кв.м (реєстраційний №1613364), які становлять предмет іпотеки за вказаним вище іпотечним договором від 23.08.2012 року. На підставі заяви представника ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» щодо надання державному реєстратору підробленої ухвали Апеляційного суду Львівської області, 16.12.2015 року слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100040019081 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та розпочато досудове розслідування у названому кримінальному провадженні. Листом Апеляційного суду Львівської області від 15.04.2016 року за вих.№01.19/31/2016, на звернення представника ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» від 13.04.2016 року повідомлено, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду, цивільної справи за №574/8346/15-ц, в якій була постановлена і надана державному реєстратору Храбан С.І. ухвала Апеляційного суду Львівської області від 29.09.2015 року про припинення арештів нерухомого майна №10742937, №10743413, №10743914, №10744289, які накладені на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області ВП №48401746 від 10.08.2015 року, не існує. Вказаний лист апеляційного суду також було скеровано для належного реагування і 04.05.2016 року Личаківським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140040001536 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. Наведені вище обставини неодноразово були предметом дослідження судами в інших справах, які розглядались у порядку адміністративного та цивільного судочинства, зокрема, в цивільній справі №442/4416/16-ц за позовом ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» до ПАТ «Український Інноваційний Банк», ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А., про визнання недійсним договору купівлі-продажу іпотечного нерухомого майна від 29.10.2015 року. Так, зокрема, в цивільній справі №442/4416/16-ц вже була надана правова оцінка тій обставині, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений під час чинності накладеної судом в порядку забезпечення позову заборони відчуження, і за результатами розгляду даної справи в касаційному порядку постановою Верховного Суду від 10.06.2020 року (а.с.126-136 т.2) рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано та ухвалено Верховним Судом нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Санаторій «Карпатські Зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 29.10.2015 року. Відмовляючи у задоволенні позову, Верховний Суд врахував, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02.12.2015 року було скасовано ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 05.08.2015 року у справі №374/326/15-ц, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно та заборону товариству на його відчуження, і вирішення питання забезпечення позову передано до суду першої інстанції на новий розгляд, за результатами якого, постановою Верховного Суду від 18.12.2019 року ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 23.01.2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 25.01.2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено, а ніяких інших заборон відчуження та/або арештів на предмет іпотеки, крім заборон, які були зареєстровані на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефівим О.Б. 23.08.2012 року за реєстровим №420 та договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. 09.07.2015 року за реєстровим №5114, не було, що є підтвердженням зареєстрованих у встановленому законом порядку прав та вимог іпотекодержателя ПАТ «Український Інноваційний Банк» на предмет іпотеки. Окрім того, Верховний Суд у своєму рішенні зазначив, що оскільки сторони договору визначили, що звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення договору купівлі-продажу є позасудовим способом врегулювання спору, то банк таке своє право реалізував у встановлений законом спосіб. Також необхідно зазначити, що судові рішення, на які позивач посилалась в обгрунтування заявлених позовних вимог, а саме: постанова окружного адміністративного суду м.Києва від 20.07.2016 року у справі №826/27224/15 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 року, якою було залишено без змін вказану постанову окружного адміністративного суду, про визнання незаконними та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., скасовані постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року із закриттям провадження у справі в порядку адміністративного судочинства (а.с.235-244 т.1). Таким чином, все вище наведене підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог про нікчемність укладеного між відповідачами 29.10.2015 року договору купівлі-продажу іпотечного нерухомого майна, оскільки належних доказів, які б підтверджували наявність ознак для кваліфікації правочину, як нікчемного, за статтею 228 ЦК України, зокрема, незаконне заволодіння майном товариства, позивачем не надано, в тому числі й не надано доказів на підтвердження вини відповідачів у вчинені кримінальних правопорушень, по яких внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, якими може бути вирок суду або постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для зміни чи скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 жовтня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Ніткевич А.В. Шеремета Н.О.