Постанова 4811 № 444/3325/18

Справа № 444/3325/18 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є. Провадження № 22-ц/811/2297/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м.Львів Справа № 444/3325/18 Провадження № 22ц/811/2297/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Савуляка Р.В., Шандри М.М. секретар Іванова О.О. з участю ОСОБА_1 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області, постановлену у м. Жовква 25 березня 2019 року у складі судді Мікули В.Є. у справі за позовом ОСОБА_3 до Липницької сільської ради Жовківського району, з участю третіх осіб: Рава-Руської державної нотаріальної контори, Жовківської районної державної адміністрації, про прийняття спадщини,- встановив: 25 жовтня 2018 року позивач звернулася з цим позовом. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 25 березня 2019 року закрито провадження у справі. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати. Зазначає, що він є чоловіком ОСОБА_3 . Вказує, що 8 березня 2019 року звернувся із заявою про прийняття спадщини, після смерті дружини ( ОСОБА_3 ). Зазначає, що 23 жовтня 2019 року приватним нотаріусом зареєстрована спадкова справа. Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, закриття такого провадження суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася з позовом до Липницької сільської ради Жовківського району, з участю третіх осіб: Рава-Руської державної нотаріальної контори, Жовківської районної державної адміністрації про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4 . Встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області, актовий запис №24. З свідоцтва про шлюб від 9 січня 1988 року (актовий запис №01) вбачається, що ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_3 . 8 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до приватного нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 23 жовтня 2019 року приватним нотаріусом зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується витягом № 58021434 ОСОБА_2 посилається на те, що він є спадкоємцем після смерті дружини ОСОБА_3 . Він спадщину приймає. Просить визнати його правонаступником у справі. Із заяв, доданих до матеріалів справи, вбачається, що інші спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовились від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи (право попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процессу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ст. 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України. Визначений ст. 1219 ЦК України перелік прав та обов`язків щодо яких не допускається правонаступництво, є вичерпним. Право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов`язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене. Такими, що суперечать чинному законодавству, є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись: ст. 367, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст. 379, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 25 березня 2019 року скасувати і направити справу до цього суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2020 року. Головуючий Судді