Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 464/3234/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 рокуСправа № 464/3234/19 пров. № А/857/10405/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача - Качмара В.Я., суддів - Большакової О.О., Курильця А.Р. при секретарі судового засідання - Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2020 року (суддя Марків Ю.С., м.Львів) у справі за його позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівської області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) в якому просив скасувати постанови про адміністративне правопорушення від 29.05.2019 серії АПО18 №706754 та серії АПО18 №203708 (далі - Постанова №706754, Постанова №203708 відповідно) провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Рішенням Франківського районного суду від 23 липня 2020 року позов задоволено частково. Постанову №203708 скасовано. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем не спростовано той факт, що дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за адресою: м. Львів, вул. Скрипника,27А (далі - Адреса) не відбулася. Натомість у оскаржуваній Постанові №706754 та матеріалах справи містять докази того, що ДТП відбулося за вказаною Адресою. Вказує, що в його діях не має складу адміністративного правопорушення у вигляді завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки на момент його звернення із повідомленням про ДТП таке дійсно відбулося і проїжджа частина дороги була перекрита, а тому саме факт ДТП і перекриття автомобілями дороги стало підставою для його звернення до поліції. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку встановленому статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підставі яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не було надано, крім цього винесена Постанова №203708 не розкриває об`єктивну сторону даного правопорушення. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині задоволених позовних вимог рішення суду фактично не оскаржується, а тому апеляційний суд позбавлений можливості давати оцінку вказаним висновкам суду у відповідній частині. Що стосується відмовлених позовних вимог, то цей суд вказав, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують безпідставність виклику поліції, оскільки на момент виклику поліції позивачу було відомо про вказане ДТП. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з таких міркувань. Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, те, що 29.05.2019 о 04:17 год громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи у п`яному вигляді здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію « 102» та повідомив про покинуте авто, що перешкоджає руху. На підставі наведеного, інспектором УПП складено Постанову №706754, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 грн (а.с.6). Крім того, матеріали справи містять копію Європротоколу, що був складений між водіями за результатом ДТП, що мала місце 29.05.2019 близько 03:00 год біля багатоквартирного будинку, за Адресою; поясненням до повідомлення про ДТП, з яких вбачається, що дійсно, 29.05.2019 близько 03:00 год мала місце ДТП та між водіями був складений європротокол (а.с.46-48). Статтею 183 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб у вигляді накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Із змісту статті 280 КУпАП видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закон України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення,вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Згідно з статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як видно із матеріалів справи, 29.05.2019, зокрема змісту оскаржуваної Постанови №706754, позивач в телефонному режимі по спецлінії « 102» повідомив, про покинуте авто, що перешкоджає руху. Під час перевірки вказаної інформації, працівники поліції встановлено, що авто перебувало на проїжджій частині об`єктивно з причин ДТП і вказане позивачу на момент виклику поліції було відомо. Про факт наявності ДТП позивач-апелянт не заперечує, разом з тим вказує, що на момент його звернення до поліції проїжджа частина дороги за Адресою була перекрита і йому не було відомо, що учасниками ДТП мають намір скласти чи уже склали європротокол. Так, диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Із змісту частини першої статті 77 КАС видно, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Зокрема, частиною другою даної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, на підтвердження своєї позиції щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджують факт умисного завідомо неправдивого виклику поліції. Оскаржувана Постанова №706754 не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, записи технічних приладів та засобів, роздруківки прийнятого повідомлення, на підставі яких інспектором зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення. Згідно вимог пункту 3 частини третьої статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що Постанова №706754 не мітить доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем умисно порушення вимог статті 183 КУпАП, відтак рішення суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог є необгрунтваним та таким, що прийняте без належної оцінки всіх обставин справи. Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги вище перелічених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції внаслідок невірної оцінки обставин справи дійшов помилкового висновку про безпідставність вимоги позивача про скасування Постанови №706754 і закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315-316, 317, 321, 322, 325 КАС, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2020 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийнято постанову, якою позов в цій частині задовольнити. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 29 травня 2019 року серії АПО 18 №706754 і закрити справу про адміністративне правопорушення. В решті рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова А. Р. Курилець