Постанова 4857 № 500/1965/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1965/19 пров. № А/857/4024/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П. з участю секретаря судового засідання Пильо І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року (суддя першої інстанції Мартиць О.І., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 25.02.2020 року), В С Т А Н О В И В : 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про про визнання протиправною відмови зарахувати до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби з 10.11.1998 по 22.11.1999 та зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсій у календарному обчисленні стаж роботи в органах державної податкової служби з 10.11.1998 по 22.11.1999. 30.01.2020 позивачем до Тернопільського окружного адміністративного суду подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Тернопільській області, яка виразилась у відмові зарахувати до вислуги років обчисленому в порядку передбаченому для призначення пенсій, у календарному обчисленні, стаж роботи в органах державної податкової служби з 10.11.1998 по 22.11.1999; зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області зарахувати до вислуги років обчисленому в порядку передбаченому для призначення пенсій, у календарному обчисленні, стаж роботи в органах державної податкової служби з 10.11.1998 по 22.11.1999. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років обчисленому в порядку передбаченому для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби з 10.11.1998 по 22.11.1999. Зобов`язано Головне управління ДФС у Тернопільській області зарахувати до вислуги років обчисленому в порядку передбаченому для призначення пенсій у календарному обчисленні стаж роботи в органах державної податкової служби з 10.11.1998 по 22.11.1999. Не погодившись із таким рішенням, його оскаржило Головне управління ДФС у Тернопільській області. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підстав для зарахування позивачу стажу роботи на посадах державного службовця немає, оскільки центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах державної фіскальної служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років. ОСОБА_1 не переходив з роботи в державних органах на службу в податкову міліцію на посади офіцерського і начальницького складу, адже поча працювати в податковій міліції 22 листопада 1999 року, а офіцерське звання йому присвоєно лише у 2000 році. Отже, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 норм пункту «и» статті 17 Закону України № 2262 при зарахуванні для вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах. У судовому засіданні представник апелянта Лось О.О. підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені. Зауважила, що права позивача на даний час відповідачем не порушені. Позов є передчасним, а тому підстав для його задоволення немає. Позивач заперечив щодо задоволення апеляційної скарги. Вважає оскаржуване судове рішення законним і обгрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працює в органах державної влади з 10.11.1998, зокрема: - з 10.11.1998 по 04.03.1999 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкової міліції ДПІ у Борщівському районі МГВПМ ДПІ Чортківського району УПМ ДПА в Тернопільській області; - з 04.03.1999 по 22.11.1999 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкової міліції Бучацької МРДПІ ГВ ПМ ДПІ в Чортківському районі УПМ ДПА в Тернопільській області; - 22.11.1999 року звільнений з посади старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкової міліції Бучацької МРДПІ ГВ ПМ ДПІ в Чортківському районі УПМ ДПА в Тернопільській області, за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України. - 22.11.1999 прийнятий на службу в органи податкової міліції, на посаду оперуповноваженого відділу оперативного забезпечення примусового стягнення заборгованості до бюджету головного відділу податкової міліції ДПІ м. Тернополя і по теперішній час працює в органах податкової міліції. 05.06.2019 ОСОБА_1 подав до Головного управління ДФС у Тернопільській області звернення про надання інформації, чи зараховано йому до вислуги років період роботи з 10.11.1998 по 22.11.1999 в органах державної податкової служби, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, як особі на яку поширюється дія Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а якщо вказаний період не зараховано, то просив зарахувати до вислуги років час роботи з 10.11.1998 по 22.11.1999 в податкових органах, що сумарно становить 1 рік 00 місяців 12 днів. Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, листом №669/6/19-00-04- 02-19/15318 від 19.06.2019 відмовлено позивачу у зарахуванні стажу роботи на посадах державного службовця у зв`язку з тим, що на даний час центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах державної фіскальної служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність такої відмови з наступних мотивів. Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип полягає у тому, що, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 червня 2004 року у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя (пункт 184). Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - «Закон № 2262-XII»). Закон № 2262-XII має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Відповідно до пункту «и» статті 17 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б-д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики. Згідно пункту «б» статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Згідно абзацу 12 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону № 2262-XII, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи внутрішніх справ, податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної фінансової політики. Головне управління ДФС у Тернопільській області мотивувало свою відмову у зарахуванін відповідного стажу тим, що перелік посад, у разі переходу на які до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, не затверджений центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики. Тому відповідач вважає, що відсутні підстави для зарахування позивачу періоду роботи на посадах старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу податкової міліції ДПІ Борщівського району МГВПМ ДПІ Чортківського району УПМ ДПА в Тернопільській області в період з 10.11.1998 по 04.03.1999 та старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкової міліції Бучацької МР ДПІ ГВ ПМ ДПІ в Чортківському районі УТІМ ДПА в Тернопільській області в період з 04.03.1999 по 22.11.1999 до календарної вислуги. Разом з тим, суд зазначає наступне. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях про те, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Так, Закон № 2262-XII встановлює для осіб начальницького складу податкової міліції передбачені гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 813/904/15 та від 4 жовтня 2018 року у справі № 819/1695/16. Отже, неправомірним є посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи в державних органах. Водночас, та обставина, що позивач працював саме в державних органах з 10.11.1998 по 22.11.1999 сторонами не оспорювалася. Щодо посилань на те, що на момент звернення з указаним позовом до суду позивач не досяг віку, необхідного для надання права на пенсію, не був звільнений зі служби, а пенсія не була призначена, то ці обставини не були підставою для відмови позивачу у включенні до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби. Відповідно до статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Крім того, суд погоджується з доводами скаржника, що предметом цього позову є визнання протиправною відмови в зарахуванні позивачу стажу в податкових органах до вислуги років для призначення пенсії. Тобто, відмовляючи позивачу в такому зарахуванні відповідач позбавив позивача можливості скористатися правом на зарахування стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугою років та перешкоджає реалізації права позивача на пенсію. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 19.10.2020.