Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5496/2020

Головуючий І інстанції: Севастьяненко К.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 р. Справа № 520/5496/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2020, по справі № 520/5496/2020 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України третя особа Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у незатвердженні висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 04.02.2020 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХII у розмірі 315300 грн. ОСОБА_1 ; визнати протиправним рішення посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, яке полягає у поверненні матеріалів відносно ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУМВС України без затвердження висновку; зобов`язати посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 315300 грн., шляхом затвердження висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 04.02.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у незатвердженні висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 04.02.2020 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХII у розмірі 315300 грн. ОСОБА_1 . Визнано протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України, яке полягає у поверненні матеріалів відносно ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУМВС України без затвердження висновку. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо затвердження висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 04.02.2020 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 315300 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та зазначає, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги було повернуто на доопрацювання з метою усунення виявлених недоліків та продовження розгляду документів з метою прийняття відповідного рішення, однак позивачем станом на даний час недоліки не усунуто. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог подав апеляційну скаргу, у якій просив судове рішення у вказаній частині скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно зобов`язано відповідача повторно розглянути матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, оскільки фактично розгляд зазначених матеріалів відбувся та фактично відповідачем відмовлено позивачу у призначенні такої допомоги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 у період з 04.09.1993 по 07.04.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах, що підтверджується довідкою № 12/356/615 від 14.04.2020. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 54 від 20.02.2015 за результатами обстеження позивача військово-лікарською комісією госпіталю Головного управління МВС України в Харківській області встановлено, що захворювання позивача пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що свідчить про непридатність ОСОБА_1 до військової служби. Наказом Головного управління МВС України в Харківській області № 144 о/с від 07.04.2015 майор міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України за п. 64 "Б" /через хворобу/. Рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 м. Харкова від 27.01.2020 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААА № 989783. 03.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із установлення інвалідності, шо настала внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Висновком Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 04.02.2020 позивачу призначено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ у розмірі 315300 грн. Зазначений висновок направлено до Міністерства внутрішніх справ України для затвердження в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Листом № 9054/15-2020 від 18.03.2020 матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області, у зв`язку невідповідністю медичних документів вимогам п. 4 та п. 13 Порядку. Не погодившись із діями відповідача щодо повернення на доопрацювання матеріалів позивач звернувся до суду із даним позовом. 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію». Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність. Відповідно до п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Отже у спірних правовідносинах порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовано положеннями ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" №

850. Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Відповідно до п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 2 п. 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Відповідно до п. 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Згідно з п. п. 10, 11 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ. Судовим розглядом встановлено, що за наслідками розгляду матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги МВС України прийнято рішення щодо повернення матеріалів на доопрацювання до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області, у зв`язку невідповідністю медичних документів вимогам п. 4 та п. 13 Порядку. Департамент охорони здоров`я та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України у листі №5445/33 від 19.02.2020 зазначив, що у свідоцтві про хворобу від 20.02.2015 №54 виданого військово-лікарською комісією госпіталю ГУМВС України в Харківській області у позивача встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст., а зміни на очному дні відсутні (при зазначеному діагнозі зміни повинні бути). З цього приводу колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у п. 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить. Стосовно висновків суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язати МВС України повторно розглянути питання щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги колегія суддів зазначає наступне. Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002). Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Судовим розглядом встановлено, що позивач отримав інвалідність 3 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААА № 989783, зазначений вище розмір одноразової грошової допомоги передбачений Законом. Міністерство внутрішніх справ України досліджувало документи, подані позивачем, і їх було протиправно повернуто, але з підстав, які свідчать, що розгляд фактично відбувся і не визнається саме право позивача на отримання допомоги. За таких обставин колегія суддів вказує, що не зважаючи на форму вирішення звернення позивача, має місце відмова по суті звернення і позивач потребує ефективного судового захисту. У ході судового розгляду передбачених законом підстав для відмови у виплаті допомоги відповідачем не наведено і їх наявність не встановлено. Також відповідачем не доведено наявності у нього можливостей вибору різних видів правомірної поведінки на його розсуд, що б свідчило про дискреційні повноваження з питань, що стосуються предмету спору. Отже, повноваження відповідача у питанні призначенні одноразової грошової допомоги не є дискреційними. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 281/490/17 (№ К/9901/48241/18). За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, з огляду на що рішення суду першої інстанції стосовно зобов`язання МВС України повторно розглянути питання щодо затвердження висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 315300 грн. підлягає скасуванню, із прийняттям в цій частині нового про зобов`язання МВС України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №

850. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 520/5496/2020 скасувати в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо затвердження висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 04.02.2020 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 315300 грн. Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №

850. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 520/5496/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов