Постанова 4851 № 520/3670/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 р.Справа № 520/3670/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., представника позивача Засядько М.В., представника відповідача Мірошніченко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.12.19 року по справі № 520/3670/19 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи ""Харківгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - позивач, АТ "Харківгаз") звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП, Комісія), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 433 від 26.03.2019 Про накладення штрафу на ПАТ Харківгаз за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 433 від 26.03.2019 Про накладення штрафу на ПАТ Харківгаз за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання. Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення винесено ним з підстав, у порядку та у спосіб, визначені законом, на виконання владної управлінської функції. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 04 березня по 18 березня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проводилась планова перевірка дотримання Публічним акціонерним товариством Харківгаз вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Зокрема, дотримання ПАТ Харківгаз вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (далі - Ліцензійні умови), Закону України Про ринок природного газу, Кодексу газорозподільних систем та інших нормативно-правових актів у сфері нафтогазового комплексу. За результатами перевірки складено акт № 84 від 18 03.2019. На засіданні НКРЕКП, яке проводилось 26.03.2019 у формі відкритого слухання, Регулятором прийнято постанову № 433 Про накладення штрафу на ПАТ ХАРКІВГАЗ за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання. Розмір накладеного штрафу у розмірі 850 000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) гривень за порушення пункту 2,1 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання вимог Закону України Про ринок природного газу, чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу, крім споживачів за ЕІС-кодами 56XM33D958110714, 56XM33B92448569R, 56ХМЗЗВ91971773І, 56XM33D969757693, 56XM133D960593682, 56ХМЗЗЕ94664922М, 56XM33E94981935W; та 850 000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) гривень за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання вимог Закону України Про ринок природного газу, чинних Кодексу ГРМ, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу. Також у оскаржуваній постанові відповідачем прийнято рішення: відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язати ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ХАРКІВГАЗ забезпечити у строк: 1) до 12 квітня 2019 року: приведення своїх дій у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів на підставі даних лічильників природного газу, починаючи з жовтня 2018 року, крім споживачів за ЕІС- кодами 56XM33D958110714, 56XM33B92448569R, 56XM33B91971773I, 56XM33D969757693, 56XM133D960593682. 56ХМЗЗЕ94664922М та 56XM33E94981935W, врегулювання взаємовідносин із споживачами за ЕІС-кодами 56XM33B95369228J, 56XM33B95373341 А, 56XM33B95373390Y, 56XM33B953716248, 56XM33B95373411F та 56XM33B95370506J, здійснення розрахунку з АТ УКРТРАНСГАЗ за надані послуги балансування природного газу за період, що перевірявся, приведення договору транспортування природного газу, укладеного з АТ УКРТРАНСГАЗ, у відповідність до Типового договору на транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2497, надання пояснень щодо виявлених відхилень у додатках 2 до форми № 4-НКРЕКП- розподіл природного газу (квартальна) Звітні та розрахункові дані про ліцензовану діяльність суб`єктів господарювання з розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 04 жовтня 2012 року № 1258, за 2017 рік та форми № 86- НКРЕКП-газ-моніторинг (квартальна) Звіт про застосування тарифів на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 07 липня 2016 року № 1234, за 2018 рік та у разі необхідності надіслати уточнені додатки, направлення до НКРЕКП та Відділу НКРЕКП у Харківській області уточненої інформації, визначеної у пунктах 4.1, 4.6 та 4 8 глави 4 Мінімальних стандартів та вимог, а саме додатків 5, 6, 7, 9 та 15 до Мінімальних стандартів та вимог за IV квартал 2017 року; та за І - IV квартали 2018 року, поштою на паперових носіях та в електронному вигляді відповідно до пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов; 2) до 30 квітня 2019 року: завершення фактичного виконання заходів Інвестиційних програм на 2016 - 2018 роки на загальну суму 10 584,94 тис. грн (без ПДВ) та надати до НКРЕКП копії актів виконаних робіт, передбачених зазначеними заходами, надання до НКРЕКП Інвестиційної програми ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ХАРКІВГАЗ на 2019 рік (розділ І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ ХАРКІВГАЗ на 2019 2028 роки), у якій передбачити додаткові заходи за рахунок коштів економії, яка виникла при виконанні заходів Інвестиційних програм на 2016 - 2018 роки, на загальну суму 535,19 тис. грн (без ПДВ); 3) до 31 грудня 2019 року забезпечити укладення актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін із суміжними суб`єктами ринку природного газу, у тому числі зі споживачами, відповідно до підпункту 6 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови допущено численні процедурні порушення як щодо оформлення результатів перевірки, що стало підставою для винесення спірного рішення, так і щодо форми постанови, порядку застосування штрафних санкцій, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон №1540-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №1540-VIII за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Частина 5 статті 14 Закону №1540-VIII визначає, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Під час апеляційного розгляду встановлено, що оскаржувана позивачем постанова містить приписи про накладення штрафу на позивача, а також вимоги про усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, що свідчить про недотримання відповідачем вищенаведених вимог закону про форму прийняття рішення Регулятором. При цьому суд у даному контексті зауважує на необґрунтованості посилань відповідача на визначення вимог про усунення порушень, викладених у п.2 оскаржуваної постанови, як заходів державного регулювання, адже ч. 2 ст.3 Закону № 1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом. Тобто, державний контроль та застосування заходів впливу, у тому числі, застосування санкцій, є формою (заходом) державного регулювання відповідача за діяльністю позивача, що вищенаведених висновків суду про необхідність оформлювати вимоги про усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, рішенням у формі розпорядження, не спростовує. Щодо посилань учасників справи на недотримання відповідачем вимог законодавства щодо уніфікованої форми акта перевірки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V від 05.04.2017 року (далі Закон № 877-V). Статтею 3 Закону № 877-V встановлені основні принципи державного нагляду (контролю), зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю). Згідно частини 2 статті 5 № 877-V уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку. Відповідно до частини 15 статті 4 Закону № 877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів. Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст.5 Закону постановою від 10.05.2018 № 342 затверджено Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методика № 342), яка встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів та містить перелік вимог до уніфікованої форми акта перевірки. Зазначеною Методикою передбачено, що уніфікована форма акта перевірки розробляється згідно з Додатком 2 до Методика №

342. Колегія суддів зазначає, що акт перевірки від 18.03.2019 № 84, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, за формою, наведеною в додатку 18 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (затвердженого постановою НКРЕКП від 14 06.2018 р. № 428), не відповідає уніфікованій формі акта перевірки, встановленій Методикою №

342. Оскільки уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на виконання положень Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, не містять усієї сукупності реквізитів, передбачених уніфікованою формою акта, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, а реквізити, які за формою та змістом залишились незмінними, розміщуються на аркуші не за правилами, встановленими уніфікованою формою акта, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, вони не можуть використовуватись органами державного нагляду (контролю), незважаючи на те, що нормативно-правові акти, якими вони були затверджені, продовжують залишатися чинними. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи та не спростовано скаржником належними та допустимими доказами, на час проведення відповідної позапланової перевірки ПАТ "ХАРКІВГАЗ" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не затвердила та не оприлюднила у встановленому Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку уніфіковану форму акта, що відповідає новій Методиці, яка була затверджена Постановою від 10.05.2018 №342, а тому не мала правових підстав на проведення відповідної перевірки. Зокрема, в акті перевірки від 18.03.2019 № 84 відсутня інформація щодо ступеня ризику суб`єкта господарювання та графа позиція суб`єкта господарювання щодо негативного впливу вимоги законодавства (від 1 до 4 балів). Таким чином, твердження відповідача у апеляційній скарзі про те, що форма акта від 18.03.2019 № 84 відповідає уніфікованій формі Методики № 342 є необґрунтованим. Суд також зазначає, що Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності № 222-VІІІ від 02.03.2015 року (далі Закон № 222-VІІІ) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності. Частиною 14, 15 статті 19 Закону № 222-VІІІ встановлено, що акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки. Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Отже вказана норма передбачає видання НКРЕКП двох видів документів: постанови та розпорядження. Постанова НКРЕКП від 26.03.2019 № 433 зокрема містить рішення про накладення на позивача штрафу в розмірі 850 000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) гривень за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу» та покладає на позивача обов`язок у термін: 1) до 12 квітня 2019 року: приведення своїх дій у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів на підставі даних лічильників природного газу, починаючи з жовтня 2018 року, крім споживачів за ЕІС- кодами 56XM33D958110714, 56XM33B92448569R, 56XM33B91971773I, 56XM33D969757693, 56XM133D960593682. 56ХМЗЗЕ94664922М та 56XM33E94981935W, врегулювання взаємовідносин із споживачами за ЕІС-кодами 56XM33B95369228J, 56XM33B95373341 А, 56XM33B95373390Y, 56XM33B953716248, 56XM33B95373411F та 56XM33B95370506J, здійснення розрахунку з АТ УКРТРАНСГАЗ за надані послуги балансування природного газу за період, що перевірявся, приведення договору транспортування природного газу, укладеного з АТ УКРТРАНСГАЗ, у відповідність до Типового договору на транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2497, надання пояснень щодо виявлених відхилень у додатках 2 до форми № 4-НКРЕКП- розподіл природного газу (квартальна) Звітні та розрахункові дані про ліцензовану діяльність суб`єктів господарювання з розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 04 жовтня 2012 року № 1258, за 2017 рік та форми № 86- НКРЕКП-газ-моніторинг (квартальна) Звіт про застосування тарифів на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 07 липня 2016 року № 1234, за 2018 рік та у разі необхідності надіслати уточнені додатки, направлення до НКРЕКП та Відділу НКРЕКП у Харківській області уточненої інформації, визначеної у пунктах 4.1, 4.6 та 4 8 глави 4 Мінімальних стандартів та вимог, а саме додатків 5, 6, 7, 9 та 15 до Мінімальних стандартів та вимог за IV квартал 2017 року; та за І - IV квартали 2018 року, поштою на паперових носіях та в електронному вигляді відповідно до пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов; 2) до 30 квітня 2019 року: завершення фактичного виконання заходів Інвестиційних програм на 2016 - 2018 роки на загальну суму 10 584,94 тис. грн (без ПДВ) та надати до НКРЕКП копії актів виконаних робіт, передбачених зазначеними заходами, надання до НКРЕКП Інвестиційної програми ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ХАРКІВГАЗ на 2019 рік (розділ І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ ХАРКІВГАЗ на 2019 2028 роки), у якій передбачити додаткові заходи за рахунок коштів економії, яка виникла при виконанні заходів Інвестиційних програм на 2016 - 2018 роки, на загальну суму 535,19 тис. грн (без ПДВ); 3) до 31 грудня 2019 року забезпечити укладення актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін із суміжними суб`єктами ринку природного газу, у тому числі зі споживачами, відповідно до підпункту 6 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов. Під час апеляційного розгляду встановлено та сторонами не заперечується, що НКРЕКП за наслідками проведеної перевірки не складало розпорядження про усунення виявлених порушень у вигляді окремного документа, натомість постановила про необхідність усунення порушень у постанові про накладення штрафу. Згідно статті 7 Закону № 877-V розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу). У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються. Однак за результатами розгляду акта № 84 від 14.02.2019 на засіданні Комісії, проведене у формі відкритого слухання, винесено постанову № 433 від 26.03.2019 Про накладення штрафу на ПАТ Харківгаз за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання, що є порушенням вимог, встановлених Законом № 877-V та Законом № 222-VІІІ. Частиною 15 статті 19 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222-VIII) визначено, що розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається. Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»( далі - Закон № 877-V) (який поширював свою дію на спірні правовідносини на момент проведення перевірки та прийняття постанови про накладення штрафу) орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства. За приписами частини 8 статті 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Згідно з положеннями частини 1 статті 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом. Водночас частиною 11 статті 7 Закону № 877-V встановлено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються. Тобто, положеннями чинного законодавства визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, фінансові та адміністративні санкції до суб`єкта господарювання не застосовуються. Проте НКРЕКП не було надано можливості позивачу добровільно виконати виявлені порушення та уникнути санкцій, оскільки в порушення наведених вище норм законодавства відповідачем не видавалося розпорядження про усунення АТ «Харківгаз» порушень вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Водночас зазначення про необхідність усунути порушення Ліцензійних умов безпосередньо у постанові про накладення штрафу не давало можливості позивачу добровільно усунути порушення до застосування такого виду відповідальності як накладення штрафу. За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про порушення відповідачем приписів чинного законодавства, яке виразилося в тому, що відповідачем без видачі розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов та перевірки виконання цього розпорядження, було прийнято оскаржувану постанову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 300/775/19. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судом першої інстанції, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови допущено численні процедурні порушення як щодо оформлення результатів перевірки, що стало підставою для винесення спірного рішення, так і щодо форми постанови, порядку застосування штрафних санкцій, що не спростовано у ході розгляду справи відповідачем, а тому постанови № 433 від 26.03.2019 Про накладення штрафу на ПАТ Харківгаз за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання є протиправною та підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене та аргументи учасників справи щодо висновків відповідача у акті перевірки стосовно наявності чи відсутності порушень позивачем вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу є такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки очевидною є протиправність постанови № 433 від 26.03.2019 як акту індивідуальної дії, а висновки Регулятора, викладені у акті (складеному без дотримання вимог чинного законодавства, що встановлено судовим розглядом), за своєю правовою природою самі по собі не можуть нести негативних наслідків для позивача. Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб`єктам права. Визнаючи акт протиправним, колегія суддів констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб`єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування. Решта доводів апеляційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст. 316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року по справі № 520/3670/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 16.10.2020 року