Постанова 4857 № 460/3704/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3704/19 пров. № А/857/4951/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (прийняте у м. Рівне суддею Щербаковим В.В.) в адміністративній справі № 460/3704/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправну бездіяльність Головного управління ДФС у Рівненській області щодо не вчинення дій по скасуванню нарахування зі сплати ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафних санкцій та пені згідно з поданим 18.01.2017 Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску; зобов`язати Головне управління ДФС у Рівненській області вчинити дії по скасуванню нарахування по сплаті ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафних санкцій та пені згідно з поданим 18.01.2017 Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року позов задоволено. Після чого ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення на його користь судових витрат в розмірі 2046,00 грн, до яких він відніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн та витрати, пов`язані з підготовкою до розгляду справи. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року заяву позивача про стягнення судових витрат в цій справі задоволено. Не погодившись із цим додатковим рішенням, його оскаржило Головне управління ДФС у Рівненській області, вважаючи, що таке є незаконним та прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким у позові позивачу відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що наданий позивачем договір про надання правової допомоги містить лише загальний перелік послуг, які можуть надаватись адвокатом; судом не з`ясовано - чи були понесені витрати фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18. На підтвердження понесених витрат позивач надав суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2019, укладеного між ним та адвокатом ОСОБА_2 . Предметом вказаного Договору є, зокрема, надання правової допомоги, здійснення представництва та захист Клієнта для підготовки позовної заяви щодо нарахування фіскальним органом боргу за несплату та/або несвоєчасну сплату будь-яких податків і зборів. Крім того, на підтвердження понесення витрат, пов`язаних з розглядом справи, також долучені акт виконаних робіт від 28.11.2019 № 1, квитанцію від 28.11.2019 (допущено технічну помилку у зазначені року) на суму 2000 грн, квитанцію про відправлення поштової кореспонденції від 28.09.2018, яка підтверджує факт оплати ОСОБА_1 адвокату Бідюк Т.В. наданих послуг, квитанцію від 28.09.2018 на суму 46,00 грн, що підтверджують надіслання відповідачу скарги та заяви щодо подання податкової звітності (а.с. 16 - 19). Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів зазначає, що відповідач був повідомлений про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, проте клопотання щодо зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу, не подавав. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що до витрат на правничу допомогу у сумі 2000 грн позивач відніс: - попередню консультацію (1 год.) 500 грн; - підготовку позовної заяви (3 год.) 1500 грн. За таких обставин, колегія суддів апеляційного погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відшкодування судових витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. При цьому, витрати на відправлення листів скарги до ГУ ДФС у Рівненській області від 28.09.2018 вартість відправлення 23 грн; заяви до ДФС України від 28.09.2018 вартість відправлення 23 грн, відшкодуванню не підлягають, оскільки такі не пов`язані з підготовкою до розгляду справи. Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, суд зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків та на законність судового рішення не впливають. За таких обставин додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків, викладених у додатковому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення заяви, через що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заяви з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково. Додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в адміністративній справі № 460/3704/19 скасувати. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення на його користь судових витрат в сумі 2046 грн задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. У задоволенні заяви в іншій частині відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 16 жовтня 2020 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду