Постанова 4857 № 1.380.2019.005354

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005354 пров. № А/857/4173/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції України, ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (суддя Кухар Н.А., м. Львів, повний текст судового рішення складено 21 лютого 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання незаконними і скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в жовтні 2019 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП НП України від 10.07.2019 №42 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі накладення суворої догани; визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.08.2019 №564 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі попередження про неповну службову відповідність. В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків службових розслідувань, проведених з порушенням встановленого чинним законодавством порядку. Щодо оскаржуваного наказу від 10.07.2019 №42 позивач стверджує, що її дії в частині здійснення поліцейського піклування щодо пасажира зупиненого транспортного засобу вживались для проведення потенційних негативних наслідків щодо незаконного заволодіння відчиненим транспортним засобом та можливого викрадення речей з автомобіля, з огляду на сп`яніння пасажира, та не можуть бути розцінені в якості обшуку автомобіля, а відтак не становлять собою протиправного діяння. Щодо відсутності складеного протоколу затримання громадянки ОСОБА_2 , з огляду на її доставлення в відділення поліції іншим нарядом поліції, не може бути поставлено в вину позивачеві через наявність інших уповноважених на складання таких документів працівників поліції, які здійснювали доставлення та оформлення особи водія. Вказує на те, що у цей час позивач перебувала не у відділеннях поліції, а на місці зупинки транспортного засобу для превенції потенційних правопорушень, про які йшлось вище, тобто виконувала безпосередні правоохоронні функції, тому протокол адміністративного затримання та інші адміністративні матеріали щодо громадянки ОСОБА_3 не складала. Щодо оскаржуваного наказу від 14.08.2019 №564, позивач наголошує, що у такому вказівки на норми законодавства, порушення яких начебто ставиться в вину позивачеві, носять загальний декларативний характер, відтак жодної деталізації та прив`язки до об`єктивних ознак ймовірного дисциплінарного проступку не містять. На думку позивача оскаржуваний наказ містить лише оцінювальні твердження, водночас у ньому відсутні обов`язкові елементи: мотив, мета вчинення правопорушення, наслідки дисциплінарного правопорушення (шкода), протиправні дії чи бездіяльність, форма вини, попередня характеристика особи правопорушення. Крім цього, позивач покликається на порушення граничних строків проведення службового розслідування та на те, що не було надано жодного доказу існування наказів про продовження граничного місячного строку для проведення розслідування за обома епізодами. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.005354 адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.08.2019 №564 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі попередження про неповну службову відповідність. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що факт вживання ОСОБА_4 ненормативної лексики та невжиття ОСОБА_1 , яка є його прямим керівником, заходів для припинення цього порушення, підтверджується висновком службового розслідування, а також відеозаписом із портативного відеореєстратора поліцейського, який долучений до матеріалів службового розслідування. Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не приділено належної увагу факту перешкоджання позивачем проведенню службового розслідування, яке проявилось у наданні останньою пояснень, які були спростовані іншими доказами, зокрема, поясненнями працівників УПП у Львівській області ДПП. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, його також оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини щодо протиправності наказу Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП НП України від 10.07.2019 №42 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі накладення суворої догани, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Також, позивач повторно подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Оскільки, явка учасників не була визнана обов`язковою та враховуючи, що апеляційне провадження у цій справі відкрито 05.06.2020, розгляд даної справи уже неодноразово відкладався, а його подальше відкладення призведе до порушення розумних строків розгляду справи судом, учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема і на подання відзивів, пояснень чи інших заяв по суті справи, відтак апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що наказом Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП від 17.05.2019 №68 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію за фактом можливого порушення службової дисципліни заступником командира роти №1 батальйону №1 управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_5 , що виразилось у неналежному виконанні під час службової дисципліни вимог чинного законодавства України, а також порушенні прав і законних інтересів громадянки ОСОБА_2 , 08.02.2019р. Наказом Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП від 13.06.2019 №23 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом від 17.05.2019 №68 на один місяць. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 08.07.2019, затверджений начальником Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП капітаном поліції Пилипенком Р.О. Опитана у ході проведення службового розслідування заступник командира роти №1 батальйону №1 УШІ у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , дала пояснення, у якому підтвердила викладені факти у поясненні лейтенанта поліції ОСОБА_5 та додатково зазначила, що світловолоса жінка ( ОСОБА_2 ), яка сиділа за кермом автомобіля марки «MERSEDES BENZ S-400)», номерний знак НОМЕР_1 , на прохання працівників поліції не пред`являла посвідчення водія чи іншого документу, який би посвідчував її особу. Після чого почала називатись різними іменами та прізвищами, що не відповідало дійсності. Також зазначила, що в автомобілі окрім даної вищевказаної громадянки сходилось ще троє осіб чоловічої статті, які під час спілкування повідомляли, що вперше бачать дану дівчину і автомобіль їй не належить. Пасажир, який сидів з боку та мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб повідомив, що це його автомобіль та він надає дозвіл провести поверхневу перевірку даного транспортного засобу, при цьому самостійно усе відкривав та показував. Крім цього вказала, що громадянка ОСОБА_2 поводила себе агресивно та проявляла явну неприязнь до працівників поліції, намагалась підходити позаду або збоку так, щоб не було її видно на портативних відеореєстраторах, після чого починала висловлювати погрози, вдавалась до маніпуляцій і хитрощів. Разом з тим зазначила, що встановивши словесний контакт з громадянкою ОСОБА_2 , працівникиекіпажу «ОМЕГА 0103» доставили її у Галицький ВП ГУ НП у Львівській області, оскільки вона за власною волею погодилась туди пройти. Окрім цього, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , вказала, що пасажир, який був з явними ознаками алкогольного сп`яніння попросив її допомогти йому знайти в автомобілі телефон та картки записники, на яких був вказаний телефон його матері та друзів, оскільки він хоче до них зателефонувати та попросити допомоги у доставленні його автомобіля додому та дозволив подивитись та пошукати в його автомобілі ці речі, оскільки самостійно цього зробити не міг, через стан сп`яніння. Знайшовши контактний телефон матері, до неї було здійснено телефонний дзвінок та повідомлено про дану подію. Згодом мама даного пасажира прибула в Галицький ВП ГУ НП у Львівській області. Також у наданому поясненні старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , зазначила, що в приміщенні Галицького ВП ГУ НП у Львівській області громадянка ОСОБА_2 , поводила себе зухвало, виражалась нецензурною лексикою, проявляла зневагу до працівників поліції, зокрема до лейтенанта поліції ОСОБА_5 , провокувала його на конфлікт, вчиняла психологічний тиск та погрожувала. Стосовно висловлювань лейтенанта поліції ОСОБА_5 , у наданому поясненні, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зазначила, що не могла цього чути, оскільки в цей момент проводила розмову щодо встановлення особи водія, тому не одразу зрозуміла у чому річ. Однак, як тільки їй стало про це відомо вона одразу порозмовляла з лейтенантом поліції ОСОБА_5 , після чого зрозуміла, що до таких дій його спровокувала зухвалість громадянки ОСОБА_2 . Разом з тим, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зазначила, що громадянка ОСОБА_2 намагалась палити у приміщенні Галицького ВП ГУ у Львівській області, тому така її зухвалість і виразилась у висловах лейтенанта поліції ОСОБА_5 , про що свідчить завершення тексту: «…-навчися говорити спочатку!» Окрім цього зазначила, що через тривалий час особу водія було встановлено, до чого було докладено чимало зусиль. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння, громадянка ОСОБА_2 відмовилася. У ході проведення службового розслідування здійснено аналіз відеозаписів із портативних відеореєстраторів екіпажу «ОМЕГА - 0151» серії НОМЕР_2 , екіпажу «ОМЕГА - 0103», серії НОМЕР_3 та із СБ дисків долучених до заяв громадянки ОСОБА_2 . За результатами проведення аналізу вищезазначених відеозаписів встановлено, що факт безконтрольної поведінки, почуттів та емоцій зі сторони лейтенанта поліції ОСОБА_5 , а також вживання ним ненормативної лексики під час спілкування з громадянкою ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження. Також встановлено, що в момент коли лейтенант поліції ОСОБА_5 вчиняв вищезазначені порушення, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 знаходилась поруч, однак, як керівник, не вжила жодних заходів для припинення такого порушення. Окрім цього із відеозаписів встановлено, що працівниками екіпажу «ОМЕГА - 0103» громадянка ОСОБА_2 була доставлена до Галицького ВУ ГУ НП у Львівській області, де старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 їй було повідомлено, що вона являється затриманою, однак, як вбачається з матеріалів службового розслідування та даних з інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» протокол про адміністративне затримання відносно неї складено не було, хоча фактично вона була тимчасово обмежена у свободі пересування і місцезнаходженні. У наданому поясненні старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зазначила, що поверхнева перевірка транспортного засобу проводилася з дозволу власника автомобіля, де він самостійно усе відкривав та показував. Також зазначила, що в подальшому цей же громадянин попросив її знайти в автомобілі його мобільний телефон та картки - записники, на яких записані номери телефонів його мами та друзів, з метою доставляння транспортного засобу та вказаного громадянина додому, оскільки через стан сп`яніння він самостійно не може цього зробити. Аналізом переглянутих відеозаписів підтвердився зазначений у поясненні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 факт про проведення поверхневої перевірки транспортного засобу за участі власника автомобіля, який самостійно показував працівникам поліції вміст багажного відділення. Щодо самостійного здійснення поверхневої перевірки старшим лейтенантом ОСОБА_1 , на підставі проведеного аналізу наданого нею пояснення та відеозаписів, встановлено, що остання з метою виконання покладених на поліцію завдань, та прохання власника автомобіля здійснила дії щодо пошуку мобільного телефону та карток - записників у його транспортному засобі, шляхом проведення візуального огляду салону, при цьому вчинила дії, які суперечать проведенню поверхневої перевірки. За вчинення дисциплінарного проступку 10.07.2019 Управлінням патрульної поліції у Львівській області ДПП винесено наказ №42 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП у Львівській області ДПП», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 , частин п`ятої, шостої статті 34 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII), пункту 1.4 розділу 1 та підпунктів 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.1 розділу II Посадової інструкції заступника командира роти УПП у Львівській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.12.2017 №6080 (далі Посадова інструкція), статті 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктів 7, 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі Дисциплінарний статут НП), на підставі пункту 3 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту НП до заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Крім того, встановлено, що перебуваючи на службі, ОСОБА_4 04.03.2019 у складі екіпажу «Омега - 0151» разом із заступником командира роти №1 батальйону №1 ОСОБА_1 здійснював виїзд за викликом за адресою: АДРЕСА_1 , керуючи при цьому службовим автомобілем. Інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Філь М.В. 15.05.2019 складено доповідну записку №8248/41/12-2019, яка зумовила ініціювання службового розслідування щодо дисциплінарного проступку, що виразився у непрофесійному виконанні службових обов`язків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Як видно із службової записки, така є результатом розгляду скарги громадянина ОСОБА_6 на неправомірні дії працівників управління щодо події, яка відбувалася 04.03.2019 по АДРЕСА_1 . Зміст службової записки свідчить, що вона ґрунтується на відеозаписі з портативних відео реєстраторів працівників управління та стосується встановленого на підставі цього факту пошкодження службового автомобіля під керуванням ОСОБА_4 . Поведінка позивача описана таким чином: «Також, хочу зазначити, що при цьому була присутня старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , яка не вживала жодних заходів щодо складання відповідних адміністративних матеріалів, та невідкладно не доповіла про резонансний інцидент відділу чергової служби, командиру батальйону та оперативним черговим відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління відповідно до підпункту 2.3.24 пункту 2.3 розділу 2 Посадової інструкції. На підставі службової записки наказом начальника Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП від 27.05.2019 №71 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію, з метою перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Наказом Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП від 19.06.2019 №24 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом від 27.05.2019 №71 на один місяць. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 25.07.2019, затверджений начальником Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП капітаном поліції Пилипенком Р.О. Із наданих ОСОБА_1 пояснень слідує, що 03.03.2019 вона заступила на нічне чергування у складі наряду поліції ОМЕГА 151, згідно розстановки сил та засобів, спільно із ОСОБА_4 . Близько 00.40 год., їм поступило для реагування повідомлення від громадянина ОСОБА_6 про подію за адресою: АДРЕСА_1 . Далі у поясненні, позивач зазначає, що під`їжджаючи до вказаної вище адреси вона спілкувалася у телефонному режимі із заявником, за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_4 (зафіксовано на відео із портативного відео реєстратора). Після того, почувши сторонній звук та вийшовши із автомобіля, вона побачила, що знов зійшов з місця бампер у місці в якому він був пошкоджений довший час. Додатково у поясненні ОСОБА_1 зазначено, що перед зміною вони самостійно закріплювали підкрильник, який злітав з кріплень і бампер відходив у тому місці, де зафіксовано пошкодження. Із слів ОСОБА_1 про дане пошкодження відомо всім, хто ніс службу та «приймав» вказаний автомобіль. Також, позивач зазначає, що зранку під час прийому автомобіля нових пошкоджень на ньому не було виявлено зміною, яка приймала автомобіль. Факт дорожньо транспортної пригоди за вказаним місцем події не підтвердився, оскільки матеріальних збитків не завдано. Деформація бампера у місці вже існуючого пошкодження відбулась внаслідок контакту частини бампера, а саме підкрильника, який злітав в тому місці, де є тріщина, оскільки пошкоджене кріплення. У поясненні вказано, що командирський склад роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП та інших знав про наявну та існуючу проблему із підкрильником. Далі у поясненні позивач вказує, що в травні місяці підкрильник на службовому автомобілі TOYOTA PRIUS номерний знак НОМЕР_4 злетів повністю, тому за її ініціативи та сприяння вказані недоліки було полагоджено. Також пропаяно та укріплено всі тріщини, щоб в подальшому не виникли такі ситуації. Наявні в матеріалах справи копії пояснень працівників Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , надані ними у ході проведення службового розслідування, стосуються факту ушкодження службового автомобіля TOYOTA PRIUS номерний знак НОМЕР_5 . Ці пояснення були підтверджені в ході розгляду справи показаннями ОСОБА_4 вже в якості свідка 16.01.2020. Начальником Управління патрульної поліції у Львівській області 25.07.2019 затверджено висновок службового розслідування. Як слідує з висновку, службовим розслідуванням встановлено, що факти викладені у поясненні заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 , спростовуються іншими доказами, тому дії останньої можна розцінювати як перешкоджання проведенню службового розслідування. Окрім того, дисциплінарною комісією під час перегляду відео із портативного відеореєстратора установлено, що поліцейський взвод №1 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , жодного разу не вживала заходів для припинення вказаного порушення та не провела відповідної профілактичної роботи. Крім того, 04.03.2019 о 00:42:27 год., ОСОБА_1 , під час несення служби та безпосереднього виконання службових обов`язків спілкуючись у телефонному режимі із громадянином, як працівник поліції, не назвала свого прізвища, натомість назвалась вигаданим ім`ям та по батькові. Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.08.2019 №564 на підставі висновку службового розслідування, затвердженого 25.07.2019, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини першої та третьої статті 18 Закону №580-VIII, підпункту 7, 8 статті третьої Дисциплінарного статуту НП, підпунктів 2, 3, 18 пункту 2.3. розділу 2 Посадової інструкції та перешкоджанні проведенню службового розслідування, на підставі пункту 4 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту НП до заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Не погоджуючись з рішеннями відповідача про застосування дисциплінарних стягнень, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, з огляду на що підстави для визнання неправомірним та скасування наказу Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП НП України від 10.07.2019 №42 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсутні. В іншій частині щодо задоволених позовних вимог, то суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржений наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.08.2019 №564 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 є необґрунтованим, тобто винесеним без урахуванням усіх обставин, що мають значення для притягнення до дисциплінарної відповідальності, з огляду на що підлягає скасуванню. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом №580-VІІІ. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. За змістом частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський, поміж іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179 (далі - Правила) під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Пунктом 3 розділу 5 Правил визначено, що керівник органу (підрозділу) поліції зобов`язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз`яснювальної роботи. За пунктом 3 розділу 5 Правил керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України. Згідно пункту 1.4 Посадової інструкції визначено, що у своїй діяльності заступника командира роти керується Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції» та іншими законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, іншими нормативно правовими актами, Положенням про Департамент патрульної поліції, наказами Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, Положенням про Управління, цією Інструкцією, іншими наказами, розпорядженнями та дорученнями керівництва, за винятком тих, що порушують Конституцію України та закони України, або є явно незаконними чи злочинними. У пункті 2.3 Посадової інструкції визначено, що заступник командира роти зокрема: 2.3.1. у своїй діяльності неухильно дотримується Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, актів Департаменту патрульної поліції, своїх функціональних обов`язків; 2.3.2 показує приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень начальника Управління, начальника Департаменту патрульної поліції та їх заступників; 2.3.3 вживає заходів з виявлення та усунення порушень особовим складом службової дисципліни (дотримання вимог щодо зовнішнього вигляду, наявність при собі службового посвідчення, нагрудного знаку, посвідчення водія, тощо). Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно із статтею 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною другою цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння. Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту НП є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Статтею 3 Дисциплінарного статуту НП визначено обов`язки керівника щодо підлеглих: 1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського; 2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій; 3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського; 4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; 5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; 6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; 7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; 8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником. Статтею 11 Дисциплінарного статуту НП визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту НП дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. За змістом частини першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту НП дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту НП з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до пунктів 1-3 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту НП. Пунктом 4 Розділу V Порядку №893 встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 18 Дисциплінарного статуту НП під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. Аналогічні норми щодо права поліцейського надавати пояснення містить розділ IV Порядку №893. Відповідно до Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні. У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. Відповідно до положень пунктів 1-2 розділу VIІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту НП. Зокрема, частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту НП встановлено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частина восьма статті 19 Дисциплінарного статуту НП). У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє (частина одинадцята та дванадцята статті 19 Дисциплінарного статуту НП). Відповідно до пункту 2 розділу VIІ Порядку №893 наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності. Аналіз зазначених норм чинного законодавства дає підстави стверджувати про те, що особи, які проводять службове розслідування зобов`язані вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, в тому числі повідомляти особу, стосовно якої проводиться службове розслідування про підстави проведення службового розслідування та відбирати пояснення по суті вчинених правопорушень. Основною метою проведення службового розслідування є встановлення: наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського саме з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування. Саме така поведінка осіб, які проводять службове розслідування забезпечить дотримання прав поліцейського, стосовно якого проводиться таке службове розслідування. При цьому, визначальною підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є доведеність вини у вчиненні у встановленому законом порядку. Щодо наказу Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП НП України від 10.07.2019 №42 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі накладення суворої догани, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено з матеріалів справи, підставою для проведення даного службового розслідування стало зареєстроване в УПП у Львівській області ДПП 12.03.2019 за реєстраційним індексом Т-695 звернення громадянки ОСОБА_2 щодо негідної поведінки, яка порочить звання поліцейського інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_5 та зареєстрований 22.04.2019 в УПП у Львівській області ДПП за реєстраційним індексом Т-1094 лист начальника Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 18.04.2019 за вихідним № Т-4/42-13/01-2019, яким скеровано копію листа із Державного бюро розслідування Територіального управління, розташованого у місті Львові (вих. №Т-16/1-19 від 11.04.2019) та копію заяви громадянки ОСОБА_2 , про вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції Перетятком А.Я. Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, апеляційний суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують, що 08.02.2019 під час виконання службових обов`язків заступник командира роти № 1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , допустила порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності контролю, як керівника, за дотриманням службової дисципліни підлеглим, невжитті заходи щодо припинення такого правопорушення, вчинення дій які суперечать вимогам проведенню поверхневої перевірки транспортного засобу, а також не виконанні вимог щодо провадження адміністративного затримання громадянки ОСОБА_2 . Матеріали службового розслідування свідчать, що за результатами проведення аналізу відеозаписів із портативних відеореєстраторів екіпажу «ОМЕГА - 0151» серії НОМЕР_2 , екіпажу «ОМЕГА - 0103», серії НОМЕР_3 та із СБ дисків долучених до заяв громадянки ОСОБА_2 встановлено, що факт безконтрольної поведінки, почуттів та емоцій зі сторони лейтенанта поліції ОСОБА_5 , а також вживання ним ненормативної лексики під час спілкування з громадянкою ОСОБА_2 , знайшов своє підтвердження. Також встановлено, що в момент коли лейтенант поліції ОСОБА_5 вчиняв вищезазначені порушення, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 знаходилась поруч, однак, як керівник, не вжила жодних заходів для припинення такого порушення. Таким чином, наведеними нормативно-правовими актами та посадовою інструкцією визначено низку функцій та обов`язків, а також встановлено правило про відповідальність керівника за діями ввіреного йому особового складу та дотримання підлеглими службової дисципліни, що виразилось у відсутності дотримання дисципліни підлеглим, невжитті заходи щодо припинення такого порушення. Крім того, апеляційний суд враховує, що з відеозаписів було встановлено, що працівниками екіпажу «ОМЕГА - 0103» громадянка ОСОБА_2 була доставлена до Галицького ВУ ГУ НП у Львівській області, де старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 їй було повідомлено, що вона є затриманою. Статтею 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) визначено, що випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У відповідності до статті 261 КУпАП визначено, що про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника. Однак, як було зазначено, у матеріалах службового розслідування та даних з інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» протокол про адміністративне затримання відносно ОСОБА_2 , складено не було, хоча фактично вона була тимчасово обмежена у свободі пересування і місцезнаходженні. Відповідно до положень частини п`ятої-шостої статті 34 Закону №580-VІІІ поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу. З наданого пояснення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідує, що поверхнева перевірка транспортного засобу проводилася з дозволу власника автомобіля, де він самостійно усе відкривав та показував. Також позивач зазначила, що в подальшому цей же громадянин попросив її знайти в автомобілі його мобільний телефон та картки - записники, на яких записані номери телефонів його мами та друзів, з метою доставляння транспортного засобу та вказаного громадянина додому, оскільки через стан сп`яніння він самостійно не може цього зробити. Порушення службової дисципліни підтверджується відеозаписами, відповідно до яких старшим лейтенантом ОСОБА_1 проведено повторну поверхневу перевірку транспортного засобу. З огляду на викладене суд погоджується з висновками службового розслідування стосовно позивача, що остання порушила вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 18 , частин п`ятої, шостої статті 34 Закону №580-VIII, пункту 1.4 розділу 1 та підпунктів 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.1 розділу II Посадової інструкції, статті 261 КУпАП та пунктів 7,8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту НП). Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у діях позивача обставин, які у своїй сукупності становлять склад дисциплінарного правопорушення, що свідчить про підставність та обґрунтованість наказу Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП НП України від 10.07.2019 №42 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі накладення суворої догани. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач довів законність прийнятого ним наказу та спростував доводи позивача з цього питання. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність застосування до заступника командира роти №1 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани наказом Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП НП України від 10.07.2019 №42. Щодо визнання незаконним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.08.2019 №564 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі попередження про неповну службову відповідність, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як встановлено з матеріалів справи, призначення службового розслідування фактично було зумовлено пошкодженням службового автомобіля TOYOTA PRIUS номерний знак НОМЕР_5 , за кермом якого 04.03.2019 перебував ОСОБА_4 , перебуваючи у складі наряду поліції ОМЕГА 151, прямуючи за викликом за адресою: АДРЕСА_2 . При вказаній події була присутня ОСОБА_1 . Саме обставини пошкодження службового автомобіля були предметом службового розслідування. Це підтверджується складеною ОСОБА_14 15.05.2019 доповідною запискою №8248/41/12-2019, змістом пояснень усіх працівників УПП у Львівській області, показами свідка ОСОБА_4 , даними в судовому засіданні суду першої інстанції. У висновку службового розслідування міститься інформація, що факти викладені у поясненні заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , спростовуються іншими доказами, тому дії останньої можна розцінювати як перешкоджання проведенню службового розслідування. Окрім того, дисциплінарною комісією під час перегляду відео із портативного відеореєстратора установлено, що поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , жодного разу не вживала заходів для припинення вказаного порушення та не провела відповідної профілактичної роботи. Крім того, 04.03.2019 о 00:42:27 год., ОСОБА_1 , під час несення служби та безпосереднього виконання службових обов`язків спілкуючись у телефонному режимі із громадянином, як працівник поліції, не назвала свого прізвища, натомість назвалась вигаданим ім`ям та по батькові. Щодо висновків відповідача про те, що поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП сержант поліції ОСОБА_4 неодноразово використовував ненормативну лексику, однак заступник командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 жодного разу не вжила заходів для припинення вказаного порушення та не провела відповідної профілактичної роботи, а також про те, що ОСОБА_1 , під час несення служби та безпосереднього виконання службових обов`язків спілкуючись у телефонному режимі із громадянином, як працівник поліції, не назвала свого прізвища, натомість назвалась вигаданим ім`ям та по батькові, колегія суддів зазначає наступне. Перш за все, вищенаведені обставини не були підставою для проведення службового розслідування. Ані доповідна записка, ані пояснення опитаних працівників УПП у Львівській області, ані наявний в матеріалах справи висновок службового розслідування, що затверджений 25.07.2019, не містять не тільки обставин вживання ОСОБА_4 ненормативної лексики, а навіть згадки про це. Не містять такі й фактів щодо представлення позивачем вигаданим ім`ям та по батькові під час спілкування у телефонному режимі із громадянином, під час несення служби та безпосереднього виконання службових обов`язків. З матеріалів службового розслідування також слідує, що у позивача не відбирались пояснення в ході проведення службового розслідування щодо вживання нецензурної лексики сержантом поліції ОСОБА_4 , а також з приводу представлення позивачем вигаданим ім`ям та по батькові під час спілкування у телефонному режимі із громадянином, під час несення служби та безпосереднього виконання службових обов`язків. Натомість притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за ненормативну лексику її підлеглого сержанта поліції ОСОБА_4 , вживання якої позивачем не було ані підставою, ані предметом службового розслідування, а також за представлення вигаданим ім`ям та по батькові під час спілкування у телефонному режимі із громадянином, під час несення служби та безпосереднього виконання службових обов`язків, які також не були ані підставою, ані предметом службового розслідування,свідчить про порушення УПП у Львівській області ДПП права позивача бути обізнаним по суті вчиненого порушення та надавати відповідні пояснення по суті порушень, щодо яких проводилося службове розслідування, та заявляти будь-які клопотання в межах такого розслідування. Наслідком таких дій відповідача є неповнота з`ясування обставин, які мали значення для прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Більше того, із відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського ОСОБА_4 , на який покликається відповідач, як на підтвердження факту вживання останнім ненормативної лексики, не вбачається чи ОСОБА_1 перебувала у цей час поруч із ОСОБА_4 та чи мала вона можливість чути вказані слова для адекватного реагування. Щодо висновків відповідача про те, що факти викладені у поясненні заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , спростовуються іншими доказами, тому дії останньої можна розцінювати, як перешкоджання проведенню службового розслідування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вже було зазначено вище, призначення службового розслідування фактично було зумовлено пошкодженням службового автомобіля TOYOTA PRIUS номерний знак НОМЕР_5 , за кермом якого 04.03.2019 перебував ОСОБА_4 , перебуваючи у складі наряду поліції ОМЕГА 151, прямуючи за викликом за адресою: АДРЕСА_2 . При вказаній події була присутня ОСОБА_1 . Саме обставини пошкодження службового автомобіля були предметом службового розслідування. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пояснення відбиралися виключно у тих працівників УПП у Львівській областіДПП, які користувалися автомобілем TOYOTA PRIUS номерний знак НОМЕР_5 разом з ОСОБА_1 , до та після чергування позивача. Сама позивач зазначала, що факт дорожньо-транспортної пригоди за вказаним місцем події не підтвердився, оскільки матеріальних збитків не було завдано. Деформація бампера у місці вже існуючого пошкодження відбулась внаслідок контакту частини бампера, а саме підкрильника, який злітав в тому місці, де є тріщина, оскільки пошкоджене кріплення. Також ОСОБА_1 наголошувала, що командирський склад роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП, а також всі, хто ніс службу на вказаному автомобілі, знали про існуючу проблему із підкрильником. Крім того, позивач зазначала, що вранці під час прийому автомобіля наступною зміною, нових пошкоджень на ньому виявлено не було. Опитаний в ході проведення службового розслідування командир роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_12 пояснив, що 04.03.2019 наряд поліції ОМЕГА 151на автомобілі TOYOTA PRIUS номерний знак НОМЕР_5 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заступив на патрулювання і близько 00:40 год. ОСОБА_1 йому доповіла, що по приїзду на вказану вище адресу із службового автомобіля злетів з кріплення правий підкрильник, який даним екіпажем був прикріплений, після чого продовжили патрулювання. ОСОБА_12 зазначає, що пошкодження на бампері було раніше. Також вказує, що після зміни автомобіль здали працівникам батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП, зауважень при прийомі не було, оскільки нових пошкоджень виявлено не було. Крім того, ОСОБА_12 у поясненні вказує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є відповідальними працівниками патрульної поліції, зауважень і недоліків по якості несення ними служби не виявлено. Більше того, матеріалами службового розслідування підтверджується, що службовий автомобіль TOYOTA PRIUS номерний знак НОМЕР_6 був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме його передній бампер. Крім того, 26.08.2018 даний автомобіль отримав пошкодження нижньої частини бампера внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, встановленими є обставини неодноразового пошкодження службового автомобіля TOYOTA PRIUS номерний знак НОМЕР_6 внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не погоджується із висновками відповідача про те, що дії ОСОБА_1 можна розцінювати як перешкоджання проведенню службового розслідування, оскільки пояснення останньої не спростовані повністю іншими доказами, а навпаки підтверджуються поясненнями командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 , а також довідкою від 05.06.2019, виданою старшим статистом сектору транспортного забезпечення УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_15 . Разом з тим, апеляційний суд повторно звертає увагу на положення частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту НП, згідно якого під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У свою чергу, згідно з частиною четвертою статті 19 Дисциплінарного статуту НП обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Колегія суддів враховує, що в матеріалах справах знаходиться службова характеристика, з якої вбачається, що позивач за час несення служби в Національній поліції та на займаній посаді старшого лейтенанта поліції зарекомендувала себе з позитивної сторони, як дисциплінована, ініціативна, професійно грамотна працівниця, яка на належному рівні знає чинне законодавство, а також нормативні документи, що регламентують діяльність Національної поліції. Успішно застосовує їх вимоги в практичній роботі. Також зазначено, що постійно підвищує свій фаховий рівень. Застосовує в роботі свої звання та навички вміє оперативно вирішувати поставленні завдання. Здатна знаходити найбільш раціональні шляхи для вирішення питань оперативно службової діяльності. Колегія суддів зауважує, що наведені в оскаржуваному наказі від 14.08.2019 №564 вказівки на норми законодавства, порушення яких начебто ставиться в вину позивачеві, носять загальний декларативний характер, відтак жодної деталізації та прив`язки до об`єктивних ознак ймовірного дисциплінарного проступку не містять. Оскаржуваний наказ містить лише оцінювальні твердження, водночас у ньому відсутні обов`язкові елементи: мотив, мета вчинення правопорушення, наслідки дисциплінарного правопорушення (шкода), протиправні дії чи бездіяльність, форма вини, попередня характеристика особи правопорушення. Крім того, ні з оскаржуваного наказу, ні з висновків службового розслідування не можна прийти до чіткого висновку, які саме порушення були допущені позивачем, що стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, не зазначено обставин, що конкретизують тяжкість дисциплінарного проступку та не встановлено, які наслідки негативного характеру для інтересів служби виникли внаслідок дій позивача, не визначено форму вини та не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між вказаними елементами суб`єктивної сторони такого діяння, з огляду на що, усі вказані факти свідчать про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при формуванні висновку за результатами службового розслідування, що у сукупністю з відсутністю складу дисциплінарного проступку свідчать про необґрунтованість наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача обставин, які б становили у своїй сукупності склад дисциплінарного правопорушення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.08.2019 №564 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі попередження про неповну службову відповідність. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не довів законність прийнятого ним наказу та не спростував висновки суду першої інстанції з цього питання. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень на предмет відповідності вказаним критеріям, суд зазначає, що наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.08.2019 №564 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у формі попередження про неповну службову відповідність прийнята відповідачем з порушенням принципу пропорційності, зокрема, без дотримання балансу між цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення, і несприятливими наслідками для прав позивача. Крім цього, відповідачем при прийнятті такого рішення не враховано всіх обставин, що мають значення, а тому такий наказ є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а порушене право позивача - судовому захисту. Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року.