Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 309/124/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 309/124/20 пров. № А/857/9219/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10.06.2020 року (рішення ухвалене у м. Хуст судом у складі головуючого судді Довжанин М.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,- ВСТАНОВИЛА: У січні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування постанови в справі про порушення митних правил від 06 листопада 2019 року №4059/30500/19. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу паспорт з підробленою відміткою про постійне місце проживання в Чеській Республіці та заявивши митному органу постійне місце проживання за межами митної території України, вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митною Кодексу України. Тобто, посадовою особою митниці відносно позивачу було винесено постанову в справі про порушення митних правил за ст. 485 Митного кодексу України. Просив позов задоволити. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10.06.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил від 06 листопада 2019 року №4059/30500/19, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 302621,43 гривен, а провадження в справі закрити за відсутністю в його діях ознак порушення митних правил. Рішення суду першої інстанції оскаржила Закарпатська митниця Державної фіскальної служби. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 24.08.2019 року ввіз через митний пост «Вилок» Закарпатської митниці ДФС на митну територію легковий автомобіль «Audi» моделі «А4» реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , при цьому жодних заявок про оформлення автомобіля в режимі «Тимчасове ввезення терміном до 1 року» не робив. 24.08.2019 року ОСОБА_1 слідував через митний кордон України в напрямку «в`їзд» на легковому автомобілі «Audi» моделі «А4» реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 по смузі руху «зелений коридор». Згідно ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Згідно ч. 6 ст. 366 МК України громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України. Відповідно до п. 33 цієї статті нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Згідно з ч.1 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Відповідно до ч.2 ст.380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Згідно ч.1 ст.381 МК України громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмово декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, та переміщуються громадянами- нерезидентами. Відтак, ввозити на митну територію України транспортні засоби без сплати митних платежів можуть тільки громадяни-нерезиденти. Громадяни України є нерезидентами тільки у тому випадку, якщо вони мають постійне місце проживання за межами України. Даний факт має бути підтвердженим документально. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що громадянин ОСОБА_1 обрав канал «зелений коридор», тим самим задекларував шляхом вчинення дій відсутність у нього товарів, що підлягають оподаткуванню, та надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 16.02.2017 року з відмітками постійне місце проживання в Чеській Республіці, митницею було здійснено пропуск на митну територію України легкового автомобіля «Audi» моделі «А4» реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року». 10 вересня 2019 року на митному посту «Вилок» Закарпатської митниці відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 4059/30500/19 по ст.485 МК України. Протокол було складено у присутності громадянина ОСОБА_1 та йому вручено примірник протоколу, про що свідчать підписи громадянина у відповідних графах протоколу та на кожній сторінці протоколу. В ході провадження по справі встановлено, що в протоколі допущено технічну помилку, а саме: невірно зазначено місце розгляду справи. У зв`язку з цим, 11.09.2019 року громадянину ОСОБА_1 направлено виправлений примірник протоколу, де зазначено, що розгляд справи відбудеться 29 жовтня 2019 року о 10 год.00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 . 29 жовтня 2019 року о 10 год.00 хв. розгляд справи не відбувся, так як в цей час проходила координаційна нарада в прокуратурі Закарпатської області, в якій приймали участь начальник та заступники начальника Закарпатської митниці, які уповноважені приймати рішення в справах про порушення митних правил. Громадянину ОСОБА_1 було запропоновано розглянути справу в цей же день після закінчення координаційної наради, однак він заявив, що не має можливості зачекати, і просив розглянути справу 06 листопада в післяобідній час, тому розгляд справи перенесено на 06 листопада 2019 року о 15 годині 00 хвилин, про що письмово повідомлено громадянина ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку за заявленою ним адресою проживання. Разом з тим, ОСОБА_1 отримав листа митниці 05.11.2019 року, про що свідчить «Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення». Частиною 2 ст.526 МК України передбачено, що про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Відповідно до ч.4 ст.526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. До часу розгляду справи від громадянина ОСОБА_1 не надходило клопотань про перенесення розгляду справи, справу про порушення митних правил № 4059/30500/19 розглянуто 06.11.2019 за відсутності громадянина ОСОБА_1 . Як заявив позивач, що митницею використані як докази на обґрунтування і підтвердження винності у вчиненні порушення митних правил, проводилися до початку провадження у справі про порушення митних правил, а тому не можуть бути взяті до уваги як докази його винуватості. Згідно п.4 ст.318 МКУ митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 451 від 21.05.2012 року митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю, як: перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам. В ході митного контролю, митницею було направлено запит до Посольства України в Чеській Республіці та отримано відповідь Першого секретаря з консульських питань Посольства України в Чеській Республіці про те, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Посольства України в Чеській Республіці з клопотанням про оформлення постійного місця проживання в Чехії не звертався, на постійному консульському обліку не перебуває. Саме ця офіційна відповідь консульської установи дає підстави вважати, що відмітка в паспорті громадянина України ОСОБА_1 є підробленою або отриманою незаконним шляхом. Відповідно до ст.491 МК України однією з підстав для порушення справи про порушення митних правил є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил. Статтею 494МК України визначено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зазначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність, тобто це сукупність певних ознак які треба встановити і без яких неможливо складання протоколу про порушення митних правил. Офіційна відповідь Першого секретаря з консульських питань Посольства України в Чеській Республіці про те, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Посольства України в Чеській Республіці з клопотанням про оформлення постійного місця проживання в Чехії не звертався, на постійному консульському обліку не перебуває, не викликає в митниці ніякого сумніву. Надання митниці документу, отриманого незаконним шляхом, з метою безмитного ввезення на митну територію України транспортного засобу терміном до 1 року, свідчать про умисел громадянина ОСОБА_1 та наявний в його діях склад правопорушення, передбаченого ст.485 МКУ. У поясненні, наданому під час складання протоколу про порушення митних правил, громадянин ОСОБА_1 пояснив, що відмітку в паспорті про постійне проживання робив невідомий йому чоловік у Чеській Республіці по рекомендації знайомих. В Україні він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Штамп «Постійне проживання» отримав з метою ввезти на митну територію України транспортний засіб на іноземній реєстрації терміном до 1 року без сплати митних платежів. Що стосується копії дозволу на проживання № 000480375, доданої громадянином ОСОБА_1 до позовної заяви, то це документ іноземної держави, який не може мати юридичної сили в Україні щодо громадян України. Даний документ є передумовою для отримання дозволу компетентних органів України на залишення на постійне проживання за кордоном та отримати у такий спосіб статус нерезидента України. Підтвердженням оформленого дозволу про залишення/виїзд на постійне проживання за кордон з боку органів України є наявність у паспорті громадянина України для виїзду за кордон відмітки «Постійне проживання». Відсутність такої відмітки означає, що громадянин ще не оформив дозволу на залишення/виїзд на ПМП з боку України та вважається таким, що постійно проживає в Україні. Громадянин не може мати одночасно постійне місце проживання і в Україні, і за кордоном. Факт проживання за межами України ще не означає, що виконані умови законодавства. Для того, щоб оформити виїзд громадянина України на постійне місце проживання до іншої держави, слід спочатку порушити відповідне клопотання у територіальному органі Державної міграційної служби України за місцем проживання, отримати дозвіл, здати внутрішній паспорт, виписатися з останнього місця проживання на території України та отримати у паспорті громадянина України для виїзду за кордон відмітку «постійне проживання» із зазначенням країни. Процедура прийняття, розгляду, оформлення і проходження в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном регулюється Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном, затвердженим Наказом МЗС України від 22.12.2017 №

573. В Україні єдиним документом, що підтверджує постійне проживання за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон із відміткою «Постійне проживання», а ввозити на митну територію України транспортні засоби без сплати митних платежів можуть тільки громадяни-нерезиденти, вважає вину громадянина ОСОБА_1 у вчиненні протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, повністю доведеною. 24 серпня 2019 року через пункт пропуску «Вилок» Закарпатської митниці ДФС позивач ОСОБА_1 ввіз на територію України автомобіль марки «Audi А4», реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 в режимі «тимчасове ввезення терміном до одного року». При оформленні транспортного засобу особистого користування ним було подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 16.02.2017 року з відміткою Посольства України в Чеській республіці «Постійне проживання». 10 вересня 2019 року о 01 год. 27 хв. в зону митного контролю, митного поста «Вилок» Закарпатської митниці ДФС на ділянку «Виїзд з України» по смузі руху «зелений коридор» заїхав легковий автомобіль марки «Audi А4», реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 ,який слідував із України до Чеської Республіки. Інспектором Закарпатської митниці ДФС було складено щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил з підстав ухилення від сплати митних платежів. 06.11.2019 року за результатами провадження у справі про порушення митних правил щодо позивача ОСОБА_1 митницею ДФС було винесено постанову, якою на позивача накладено стягнення за ухилення (неправомірне звільнення) від сплати митних платежів через ввезення на митну територію України товару (транспортного засобу) в режимі тимчасового ввезення. Згідно ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Частиною 1 ст. 495 МК України встановлено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, серед іншого: протоколом про порушення митних правил, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією. Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Частинами 1 та 2статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами. В свою чергу, для громадян-резидентів зазначеною статтею передбачено інші умови ввезення транспортних засобів особистого користування. Відповідно до ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Відтак, необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що позивачем в режимі «тимчасове ввезення терміном до одного року» на основі відмітки в закордонному паспорті «Постійне проживання» , а також відмітки «Прийнятий на тимчасовий консульський облік в Посольства України в Чеській Республіці», хоча цього не зазначено у протоколі та постанові, було здійснене ввезення транспортного засобу без письмового митного декларування. Відтак, здійснивши пропуск на територію України транспортного засобу автомобіля марки «Audi А4», реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 у такому режимі і без письмового декларування, митний орган погодився із такими умовами ввезення «тимчасове ввезення на строк до одного року». Притягуючи до відповідальності позивача ОСОБА_1 за ст. 485 МК України, митний орган не врахував, що відповідальність згідно з цієї норми наступає лише при ввезенні транспортного засобу на територію України через митний кордон і за наявності письмової декларації, заповненої особою, яка ввозить транспортний засіб, чого у даному випадку не було. Згідно ст. 4 МК України нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Резиденти - фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є його постійне місце проживання, а не його громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави. Проте, в оскаржуваній постанові про порушення митних правил Закарпатська митниця ДФС покликалась на те, що позивач є громадянином України та повинен нести відповідальність. Згідно п.п. «в» п. 33 ч.1ст. 4 МК України нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Таким чином, позивач ОСОБА_1 підпадає під ознаки нерезидента в розумінні МК України, оскільки має постійне місце проживання в Республіці Чехія. Постійне місце проживання позивача ОСОБА_1 у Республіці Чехія підтверджується відміткою у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон про те, що він має постійне місце проживання на території Чеської Республіки та прийнятий на тимчасовий консульський облік в Посольстві України в Чеській Республіці з 28.08.2017 року до 10.02.2026 року. А також, стверджується дозволом на проживання № 000480375 , виданого 24.02.2016 року ОСОБА_1 на постійне місце проживання на території Чеської Республіки за адресою: АДРЕСА_3 , строком до 10.02.2026 року. Чинне законодавство дає ще й інше розуміння поняття «місце проживання», під яким слід розуміти адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Від місця проживання законодавець відмежовує «місце перебування», тобто адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Відтак, ОСОБА_1 не може нести адміністративну відповідальність за порушення митних правил за ознаками ст. 485 МК України. Згідно ч. 1 ст.9 та ст.10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Правопорушення, яке кваліфікується ст. 485 МК України, повинно бути вчинено крім того, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, тобто, це правопорушення може бути вчинено лише умисно, що не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки транспортний засіб був ввезений у режимі «тимчасового ввезення до 1 року» з погодження митного органу. Відповідно до ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про закриття провадження у справі. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при прийнятті постанови від 06 листопада 2019 року Закарпатською митницею ДФС не було надано належну оцінку обставинам справи та вимогам ст. 527 МК України стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10.06.2020 року у справі №309/124/20 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 15.10.2020