Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12233/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12233/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 15 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року (рішення ухвалене суддею Токаревою М.С. 27 липня 2020 року в м.Житомир в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 1. 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України у якому просив: 1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 14.08.2019 № 251 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0069373); 1.2. поновити ОСОБА_1 (0069373) на службі в Національній поліції України; 1.3. стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без врахування обов`язкових податків і зборів.

2. В обґрунтування позову вказав, що наказом від 14.08.2019 № 251 о/с капітана поліції ОСОБА_1 (0069373) оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Житомирський області, відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) було звільнено зі служби в поліції. Позивач вважає, що зазначений наказ є протиправним, оскільки 28.06.2019 ним було отримано травму у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки у зв`язку з чим він перебував на листку тимчасової непрацездатності та йому було здійснено оперативне втручання. Починаючи з моменту отримання травми та за весь період лікування він пережив сильний фізичний біль, моральні страждання та душевне пригнічення у зв`язку з можливістю стати інвалідом та не повернутись до звичного способу життя, постійно перебував у стресовому стані. На фоні сильного душевного хвилювання у зв`язку з отриманою травмою та перенесеними психоемоційними стражданнями, перебуваючи на лікуванні та тимчасово звільненим від служби по причині тимчасової непрацездатності 14.08.2019 ним було написано рапорт про звільнення зі служби в поліції. В подальшому 11.11.2019 було подано заяву про залишення рапорту про звільнення зі служби в поліції без розгляду у зв`язку з бажанням і далі проходити службу в органах Національної поліції України.

3. Позивач вказав, що оскаржуваний наказ видано відповідачем до закінчення строку, визначеного п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991, а тому є протиправним та порушує його права. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 4. 27 липня 2020 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.

5. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 14.08.2019 № 251 о/с про звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 (0069373).

6. Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 (0069373) на посаді оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Житомирський області капітана поліції.

7. Зобов`язано ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 17 серпня 2019 року до 27 липня 2020 року включно.

8. У задоволенні позову в частині стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без врахування обов`язкових податків і зборів відмовлено.

9. Судове рішення в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Апелянт ліквідаційна комісія Департаменту захисту економіки Національної поліції України , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

11. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення за власним бажанням, який було реалізовано належним чином з дотриманням усіх процедур, а тому підстав для задоволення його позовних вимог не було. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 12. 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 було подано керівництву Департаменту захисту економіки Національної поліції України рапорт про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням з 16 серпня 2019 року.

13. На підставі вказаного рапорту наказом Департаменту від 14.08.2019 № 251 о/с "По особовому складу" оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Житомирський області капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) звільнено з 16 серпня 2019 року зі служби в поліції. 14. 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про залишення рапорту про звільнення зі служби в поліції без розгляду у зв`язку з бажанням і далі проходити службу в органах Національної поліції України.

15. Вказана заява зареєстрована у Департаменті захисту економіки 27.11.2019.

16. Апелянтом до суду було надано копію листа від 13.12.2019 №Р-1700 адресовано ОСОБА_1 , у якому вказано, що оскільки у поданому ним рапорті від 14.08.2019 зазначена бажана дата звільнення з 16.08.2019, тому наказом ДЗЕ від 14.08.2019 №251 о/с його звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з 16.08.2019. Станом на момент звернення (27.11.2019) з ним проведено повний розрахунок, а тому скасувати зазначений наказ немає можливості. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

17. Апелянт вказав, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення за власним бажанням, який було реалізовано належним чином з дотриманням усіх процедур, а тому підстав для задоволення його позовних вимог не було. Відповідно до пункту 10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

18. Також апелянт вказав, що підпунктом "ж" пункту 64 Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

19. Згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

20. Тобто, у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк.

21. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

22. Судом першої інстанції не враховано, що позивач в своєму рапорті від 14.08.2019 зазначив конкретну дату звільнення - з 16.08.2019 року.

23. Позивач зазначав, що наказом від 14.08.2019 № 251 о/с капітана поліції ОСОБА_1 (0069373) оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Житомирський області, відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) було звільнено зі служби в поліції. Позивач вважає, що зазначений наказ є протиправним, оскільки 28.06.2019 ним було отримано травму у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки у зв`язку з чим він перебував на листку тимчасової непрацездатності та йому було здійснено оперативне втручання. Починаючи з моменту отримання травми та за весь період лікування він пережив сильний фізичний біль, моральні страждання та душевне пригнічення у зв`язку з можливістю стати інвалідом та не повернутись до звичного способу життя, постійно перебував у стресовому стані. На фоні сильного душевного хвилювання у зв`язку з отриманою травмою та перенесеними психоемоційними стражданнями, перебуваючи на лікуванні та тимчасово звільненим від служби по причині тимчасової непрацездатності 14.08.2019 ним було написано рапорт про звільнення зі служби в поліції. В подальшому 11.11.2019 було подано заяву про залишення рапорту про звільнення зі служби в поліції без розгляду у зв`язку з бажанням і далі проходити службу в органах Національної поліції України. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

24. Конституція України від 28 червня 1996 року 24.1. Частина друга статті

19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.15 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) 25.1. Згідно з пунктом 7 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема за власним бажанням.

26. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114) 26.1. Відповідно до підпункту "ж" пункту 64 Положення №114 яке регулює порядок проходження службі працівниками Національної поліції особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. 26.2. Згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

28. Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

29. Відповідно до п. 7 ч. 1, ч. 2-3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

30. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

31. Більш детальної регламентації звільнення за власним бажанням Закон України "Про Національну поліцію" не містить.

32. З аналізу положень Закону вбачається, що останнім не врегульовано процедуру та порядок звільнення особи за власним бажанням, зокрема, строки попередження працівником про таке звільнення та строки прийняття відповідного рішення про звільнення

33. Згідно із п. 4 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

34. Відповідно до пп. "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 114 від 29.07.1991 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

35. При цьому, пунктом 68 вказаного Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

36. Як вбачається зі змісту рапорту в ньому не зазначено підстави поважності причини звільнення позивача з органів поліції за власним бажанням.

37. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в порушення вимог п.п. "ж" п. 64 зазначеного Положення відповідачем підстави написання позивачем рапорту про звільнення не з`ясовувались, бесіда щодо звільнення не проводилась, поважність причин, що перешкоджають виконанню ним своїх службових (посадових) обов`язків, фактично не з`ясовувалась.

38. Доказів протилежного апелянтом не надано.

39. Крім того, слід зазначити, що у рапорті ОСОБА_1 вказує, що від проходження військово-лікарської комісії відмовляється у зв`язку з задовільним станом здоров`я.

40. Водночас, слід наголосити, що зі змісту наданої апелянтом довідки від 08.01.2020 вбачається, що стройовими записками управління захисту економіки Національної поліції України повідомлялось, що ОСОБА_1 з 01.07.2019 перебував на лікарняному. Однак, на день звільнення лист непрацездатності не надав.

41. Разом з тим, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що позивачем не було надано лист непрацездатності, оскільки тимчасова непрацездатність позивача тривала з 03.07.2019 по 29.08.2019, тобто до 29.08.2019 ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати листок непрацездатності. Проте, вказана довідка достеменно підтверджує факт того, що апелянту було відомо про тимчасову непрацездатність позивача.

42. З огляду на вищевикладене, оскільки при винесенні спірного наказу апелянтом не було з`ясовано наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків та позивач звільнений під час його тимчасової непрацездатності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивача є неправомірним, що є підставою для скасування спірного наказу про звільнення позивача та поновлення його на раніше займаній посаді.

43. Відповідно до ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

44. На виконання даної норми Закону наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

45. Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

46. Аналогічні вимоги містить ст. 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

47. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

48. Водночас, з огляду на те, що сторонами до суду не було надано довідку про розмір грошового забезпечення суд позбавлений можливості обрахувати належний позивачу розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому належним способом захисту є зобов`язання апелянта провести нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу починаючи з 17 серпня 2019 року, оскільки позивача звільнено із займаної посади з 16.08.2019, тобто останнім робочим днем є 16.08.2019.

49. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивача необхідно поновити на ті самій посаді з якої його було звільнено, тобто в Департаменті захисту економіки Національної поліції України, а тому і виплату належного йому грошового забезпечення необхідно здійснювати саме Департаментом захисту економіки Національної поліції України.

50. Відповідно до норм частин 1 і 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

51. При цьому, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

52. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

53. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

54. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

55. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

57. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.