Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/2602/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2602/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Ходинг" звернувлося до суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням заяви про виправлення описки від 10.07.2017) просив про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2016 №2812615147, №2802615147. Позивачем змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Ходинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.11.2017. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.12.2016 №2812615147 та №2802615147 в частині нарахування грошових зобов`язань за фінансово - господарськими правовідносинами з ПП «Альмапром» та ПП «Градо Інвест». В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовлено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «Альмапром» та ПП «Градо Інвест» не мали реальний товарний характер, а отже у позивача не було права на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з вказаними контрагентами, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна - Холдинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій із ПП «Алкор Груп», ПП «Альмапром», ПП «Градо - Інвест», ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток» за період з 01.01.2015 по 31.10.2016, за результатами якої складено акт від 23.11.2016 № 195/26-15-14-07-02-14/36588728. Даною перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу Україин, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 711555,00 грн. та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 741743,07 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.12.2016: - №2812615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1112615,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 370872,00 грн.; - №2802615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1067333,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 355 778,00 грн. За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 07.02.2017 №2254/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні (в частині, яка оскаржується в апеляційному порядку) дійшов висновків про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «Альмапром» та ПП «Градо Інвест» мали реальний товарний характер, а отже у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з вказаними контрагентами. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому, варто звернути увагу, що згідно ст. 4 вказаного Закону одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася. Відповідно до ст. 1 цього ж Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту. Відповідно до матеріалів справи в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини, зокрема: 1) з ПП «Альмапром» на підставі договору оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення від 21.12.2015 №АХ21122015, відповідно до якого орендодавець (ПП «Альмапром») передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності; 2) з ПП «Градо Інвест» на підставі: - договору від 14.01.2016 №АТ014 оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення відповідно до якого орендодавець (ПП "Градо Інвест") передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності; - договору від 15.01.2016 №ПО15 оренди програмного забезпечення, відповідно до якого орендодавець (ПП "Градо Інвест") передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) програмне забезпечення Genesys v8.1 та здійснює його технічну підтримку, вартість якої також встановлюється в додатках до договору. На підтвердження факту отримання послуг за договором з ПП «Альмапром» позивачем надано суду відповідний договір з додатками, акти надання послуг від 3.01.2016 №137, №142, №143 та №144, а на підтвердження здійснення плати копії платіжних доручень №670 від 15.02.2016, №673 від 16.02.2016, №121 від 17.02.2016, №126 від 18.02.2016, №131 від 19.02.2016, №139 від 29.02.2016, №144 від 01.03.2016, №150 від 02.03.2016, №165 від 04.03.2016, №171 від 11.03.2016, №179 від 14.03.2016 та №212 від 29.03.2016, копії яких містяться в матеріалах справи. На підтвердження факту отримання послуг за договорами з ПП «Градо Інвест» позивачем надано суду відповідні договори з додатками, акти надання-передачі від 14.01.2016 б/н та від 29.02.2016 б/н, від 01.02.2016 б/н, від 29.02.2016 б/н, акти надання послуг від 29.02.2016 № 10, № 11, №12, №13, №14, а на підтвердження здійснення оплати платіжних доручень №419 від 17.06.2016, №431 від 01.07.2016, №435 від 02.07.2016, №442 від 04.07.2016, №451 від 05.07.2016, №456 від 07.07.2016, №460 від 11.07.2016, №483 від 21.07.2016, №7371858554 від 22.07.2016, №492 від 01.08.2016, №499 від 02.08.2016, №507 від 03.08.2016, №513 від 05.08.2016, №518 від 10.08.2016, №525 від 16.08.2016, №539 від 22.08.2016, копії яких містяться в матеріалах справи. Згідно договору від 21.12.2015 №АХ21122015 (з ПП «Альмапром»), перелік, кількість, асортимент, технічні та вартісні характеристики майна, що складає предмет оренди, надано у Додатку №1, Додатку №2, Додатку №3, Додатку №4 до вказаного договору, які є його невід`ємною частиною. Передача предмету оренди від орендодавця орендарю здійснюється за актом приймання-передачі, форма якого наведена в Додатку № 5 до цього Договору. Відповідно до договору від 14.01.2016 №АТ014 (з ПП «Градо Інвест»), перелік, кількість, асортимент, технічні та вартісні характеристики майна, що складає предмет оренди, надано у Додатку №1, Додатку №2, Додатку №3 до вказаного, які є його невід`ємною частиною. Згідно договору від 15.01.2016 №ПО15 (з ПП «Градо Інвест») перелік, кількість, асортимент, характеристики предмету оренди вказано в додатку до договору № 1 «Специфікації прав на отримання технічної підтримки ПЗ GENESYS та перелік, кількість та вартість предмету оренди на місяць». Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду Додатку №5 до договору від 21.12.2015 №АХ21122015 укладеного з ПП «Альмапром», а також відповідного акту приймання-передачі, які передбачені п. 1.1 цього договору. Відповідний акт приймання-передачі не було надано також під час проведення перевірки податковим органом. Дослідивши надані документи, колегія суддів прийшла до висновку, що такі первинні документи не дають можливість встановити зміст господарських операцій, а лише містять загальні назви, кількісний і ціновий вираз. Також, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, колегією суддів враховується, що згідно наданого відповідачем протоколу допиту свідка від 23.05.2016 отриманого від СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі, здійсненого в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32016100100000055 від 05.05.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України вбачаються наступні обставини. Свідок ОСОБА_1 - директор ПП «Альмапром» та ПП «Градо Інвест» надала пояснення про те, що вказані підприємства були зареєстровані на її ім`я за грошову винагороду, без мети ведення нею фінансово-господарської діяльності. Зокрема зазначила, що вона ніколи не підписувала від імені вказаних підприємств договорів, актів прийому-передачі, видаткових та податкових накладних та ніколи на це не уповноважувала інших осіб, рахунки у банківських установах не відкривала та податкову звітність щодо таких підприємств не подавала. Як вказав Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Верховний Суд України також неодноразово висловлював правову позицію що статус фіктивного підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами (постанова Верховного Суду України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637) Таку позицію Верховного Суду України неодноразово підтримував також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а та ін.). Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З урахуванням викладено, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи від імені ПП «Альмапром» та ПП «Градо Інвест» були підписані ОСОБА_1 , такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ та формування валових витрат у позивача по таким операціям відсутні, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині задоволення позову (в оскаржуваній в апеляційному порядку частині). Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, а позов в цій частині залишенню без задоволення. Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити. Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 14.12.2016 №2812615147 та № 2802615147 в частині нарахування грошових зобов`язань за фінансово - господарськими правовідносинами з ПП «Альмапром» та ПП «Градо Інвест», - та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ" - відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя І.В. Федотов