Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2836/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 р.Справа № 480/2836/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. представник відповідача - Гусак Ю.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2019, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 23.12.19 по справі № 480/2836/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області ( далі ГУ ДФС у Сумській обл., відповідач), в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ ДФС у Сумській обл. від 11.07.2019 № 218-О про застосування до ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Сумській обл. ( далі старший уповноважений з ОВС відділу ВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Сумській обл.) дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що Інструкція про порядок проведення службового розслідування, затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, втратила чинність 21.12.2018 на підставі наказу МВС України від 07.11.2018 №893, тоді як відповідно до абз. 4 ст.14 ст. Закону України від 22.02.2006 № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» ( далі Дисциплінарний статут) порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України, а тому відповідач діяв не на підставі закону та поза межами повноважень всупереч ст. 19 Конституції України. Зазначив, що дисциплінарний проступок ним не вчинявся, оскільки невиконання наказу ГУ ДФС України у Сумській обл. не може бути прирівняне до наказу МВС України, підпорядкованих йому органів та підрозділів, крім того, будь-які, докази завдання такими діями збитків або шкоди також відсутні. Зауважив, що наказ ГУ ДФС у Сумській обл. від 22.05.2019 № 157-о не відповідає вимогам ст. 4 Дисциплінарного статуту в частині зрозумілості наказу, оскільки ним зобов`язано надати довідку щодо диспансеризації ( що це невідомо), а відтак не є наказом за своєю правовою природою. Крім того, службове розвідування проводилась особами, які є зацікавленими у його результатах, у стислі строки ( за 22 дні до завершення терміну) , а також без отримання від нього письмових пояснень. 18.02.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження. 23.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження. 26.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду клопотання задоволено та поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження. 26.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 30.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду клопотання задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 03.04.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі № 480/2836/19. 29.05.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. 25.06.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду задоволено клопотання ГУ ДФС у Сумській обл. та призначено розгляд справи у режимі відеоконференції. 13.07.2020 на адресу суду засобами електронного та поштового зв`язку від ГУ ДФС у Сумській обл. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційна скарга розглянута у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно приписів ст. 195, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, позивача, представників відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорені сторонами. З серпня 2008 року ОСОБА_1 проходить службу в податковій міліції на посаді старшого уповноваженого з ОВС відділу ВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Сумській обл. 22.05.2019 ГУ ДФС у Сумській обл. видано наказ №157-о «Про проведення медичного огляду та надання медичних послуг», яким співробітників податкової міліції зобов`язано пройти медичний огляд у Державній установі «Територіальне МО МВС України по Сумській обл.» (далі ДУ «Територіальне МО МВС України по Сумській обл.») в період з 23.05.2019 по 21.06.2019 та за результатами проведення диспансеризації особисто надати управлінню по роботі з персоналом до 25.06.2019 довідки про проходження медичного огляду для долучення до особових справ, який доведено до відома під підпис кожному співробітнику. 03.07.2019 на виконання вимог наказу ГУ ДФС у Сумській обл. №204-о «Про проведення службового розслідування», комісією проведено службове розслідування стосовно ОСОБА_1 за фактом невиконання наказу начальника ГУ ДФС у Сумській області «Про проведення медичного огляду та надання медичних послуг» від 22.05.2019 №157-о та встановлено, що станом на 02.07.2019 до управління по роботі з персоналом ОСОБА_1 вказаної вище довідки не надав. 04.07.2019 ДУ «Територіальне МО МВС України по Сумській обл.» листом №33/39-534 у відповідь на лист ГУ ДФС у Сумській обл. від 02.07.2019 №14371/10/18- 28-04-02-07 повідомлено, що ОСОБА_1 , 1990 року народження, медичний огляд у 2019 році не проходив. В період з 23.05.2019 по 21.06.2019 ОСОБА_1 на лікарняному та у відпустці не перебував. З поважних причин був відсутній в м. Суми 19.06.2019, у зв`язку з відрядженням (наказ від 18.06.2019 №443-к). 09.07.2019 за наслідками службового розслідування складено висновок, який затверджено начальником ГУ ДФС у Сумській обл. Мазуренко О. 11.07.2019 на підставі вказаного висновку наказом ГУ ДФС у Сумській обл.№218-О до старшого уповноваженого з ОВС відділу ВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Сумській обл. ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність. 11.07.2019 наказом ГУ ДФС у Сумській обл. №219-О старшого уповноваженого з ОВС відділу ВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Сумській обл. ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, як працівника, який ухиляється від проходження обов`язкового медичного огляду та зобов`язано пройти періодичний медичний огляд у ДУ «Територіальне МО МВС України по Сумській обл.» до 19.07.2019 22.07.2019 наказом ГУ ДФС у Сумській обл. №226-О, в зв`язку із проходженням періодичного медичного огляду старшого уповноваженого з ОВС відділу ВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Сумській обл. ОСОБА_1 допущено до роботи. Вважаючи дії відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУ ДФС у Сумській обл. від 11.07.2019 № 218-О про накладення на старшого уповноваженого з ОВС відділу ВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Сумській обл. ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для його скасування. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Перевіряючи оскаржуваний наказ на відповідність вимогам ч. 2 ст.2 КАС України суд виходить з наступного. Відносини щодо проходження служби в органах податкової міліції регулюються Розділом ХVIII-2 «Податкова міліція» Податкового кодексу України ( далі ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Відповідно до п. 353.1 ст. 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Згідно з п. 354.1, п. 354.4 ст. 354 ПК України посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов`язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За приписами ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового та начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Згідно з п. 5 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як попередження про неповну посадову відповідність. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту, приписами абз.1 якої встановлено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Відповідно до частини 4-6 вказаної статті порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Положеннями ч.8-1 ст. 14 Дисциплінарного статуту, визначено що зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.<…> За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. За змістом ч. 17 вказаної статті рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку. На виконання вимог ч. 4 статті 14 Дисциплінарного Статуту наказом Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2020 № 203 з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення затверджено Інструкцію № 203, яка втратила чинність 21.12.2018 на підставі наказу МВС від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України». Оскільки на час призначення та проведення службового розслідування був відсутній акт, визначений ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту щодо порядку проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу в разі надходження відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні, то колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню. З огляду на викладене та беручи до уваги вказані вище правові норми колегія суддів визнає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що наказ ГУ ДФС у Сумській обл. від 11.07.2019 № 218-О прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та погоджується з доводами апелянта про те, що податковий орган діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ч.1ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року по справі №480/2836/19 скасувати. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ ДФС у Сумській області від 11.07.2019 № 218-0 про застосування до старшого уповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби України в Сумській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 15.10.2020