Постанова 4820 № 2-1802/2007

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 2-1802/2007 Провадження № 22-ц/4820/1544/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Гриньова А.М. за участю: представника заявника ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-1802/2007 за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2020 року (суддя Продан Б.Г.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції України (м. Хмельницький). Скарга мотивована тим, що в провадженні Першого ВДВС м. Хмельницький перебуває виконавче провадження № 6425836 про примусове виконання виконавчого листа № 2-1802 від 12.03.2007 про стягнення аліментів із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 % щомісячного доходу, починаючи з 23.01.2007 і до повноліття дитини. Посилається на те, що 20.01.2020 звернулась до виконавця із заявою про перерахунок розміру аліментів із врахуванням отриманого боржником доходу від продажу нерухомого майна у червні 2019 року у розмірі 478 830 грн та у липні 2019 року в розмірі 170 480 грн. 04.03.2020 вона отримала лист Першого ВДВС м. Хмельницький, зі змісту якого стало відомо, що державний виконавець не вбачає підстав для включення зазначеного доходу у довідку-розрахунок розміру аліментів із посиланням на постанову КМУ від 26.02.1993 № 146, якою визначено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Заявник вважає таку бездіяльність протиправною, та просить зобов`язати державного виконавця вчинити дії по включенню до доходів боржника зазначених коштів, отриманих ним від продажу належного йому майна. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2020 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції України (м. Хмельницький) залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з вказаною вище ухвалою суду, просить скасувати її та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Вказує, що державний виконавець не виконав встановлених Законом України «Про виконавче провадження» вимог в межах своїх повноважень, у зв`язку з чим право скаржниці передбачене чинним законодавством було порушено. На думку апелянта, державний виконавець дійшов помилкового висновку про те, що включення до доходів ОСОБА_3 за червень-липень 2019 року грошових коштів отриманих від продажу нерухомого майна для визначення заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження суперечить вимогам закону. Оскільки нарахування аліментів з отриманих доходів, у тому числі з продажу майна, відповідає нормам діючого законодавства України, та по суті узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не є вичерпним. Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення. В судовому засіданні представник заявника підтримав апеляційну скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення скарги заявника, оскільки дії державного виконавця здійснені ним у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України. Проте, такий висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. Встановлено, що на виконанні Першого відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції України (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження № 6425836 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1802, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 12.03.2007, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 30 % щомісячного доходу, починаючи з 23.01.2007 і до повноліття дитини. 20.01.2020 стягувач ОСОБА_2 звернулась до державного виконавця із заявою про вжиття заходів щодо встановлення розміру доходу боржника в період з 07.06.2019 по 01.07.2019 та здійснення перерахунку розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , із врахуванням отриманого боржником доходу від продажу нерухомого майна у червні 2019 року в розмірі 478 830 грн та у липні 2019 року в розмірі 170 480 грн, однак отримала відмову у зв`язку із тим, що державний виконавець не вбачає підстав для включення зазначеного доходу у довідку-розрахунок розміру аліментів (а.с. 36-39). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.11.2019 встановлено, що протягом 2019 року відповідач ОСОБА_3 отримав дохід від продажу нерухомого майна у розмірі 649 310 грн. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У пункті 7 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано Розділом VІІ ЦПК України. Статтею 447 ЦК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження»). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина друга, п`ята, шоста стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Згідно з статтею 81 СК України, перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права). Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), відступаючи від висновку, викладеному у постанові від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зробив висновок про те, що «Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним. З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий». З урахуванням викладеного вище, слід дійти висновку, що дохід від відчуження нерухомого майна підпадає під дію Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного Переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження. Разом з тим, державним виконавцем було допущено протиправну бездіяльність та не вжито всіх необхідних виконавчих дій з метою забезпечення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів з боржника, зокрема, не здійснено перерахунок розміру аліментів із врахуванням отриманого боржником доходу від продажу нерухомого майна у червні 2019 року в розмірі 478 830 грн та у липні 2019 року в розмірі 170 480 грн, в зв`язку з чим є підставними заявлені вимоги. Отже, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, що, відповідно до ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заявлених вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загородної Ганни Леонідівни щодо невключення до доходів боржника ОСОБА_3 , отриманих ним за червень та липень 2019 року доходів від продажу нерухомого майна у розмірі 649 310 грн для визначення заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні 6425836. Зобов`язати державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загородну Ганну Леонідівну у виконавчому провадженні 6425836 врахувати доходи ОСОБА_3 , отримані ним від продажу нерухомого майна за червень 2019 року в сумі 478 830 грн та за липень 2019 року в розмірі 170 480 грн при визначенні заборгованості по аліментах. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк Т.В. Спірідонова