Постанова 4820 № 686/13821/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/13821/19 Провадження № 22-ц/4820/1530/20 Категорія 19.22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Садік Н.Д. за участю позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/13821/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року (повне судове рішення складено 31 липня 2020 року, суддя Приступа Д.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання та повернення житлового будинку і земельної ділянки. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 зазначала, що 25.06.2013 року між нею та відповідачем були укладені договори довічного утримання, відповідно до яких ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , які належали позивачці на праві приватної власності, взамін чого набувач ( ОСОБА_4 ) зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених цими договорами. Позивачка зазначила, що відповідач всупереч умов п. 4 договорів заселився із своєю дружиною проживати у вказаному будинку, зайнявши три кімнати та залишивши в її користуванні одну кімнату, чим порушив вимоги ст.750 ЦК України. Крім того, як вказує ОСОБА_1 , ОСОБА_4 жодного разу не виплатив їй грошове забезпечення, що передбачене пунктами 5 договорів, не готував їжу, не купував дрібні речі та медикаменти, ніколи не міняв їй постільну білизну та не прав її речі. Позивач посилаючись на те, що вона все робить сама, в той час як відповідач на виконання умов договорів довічного утримання не надає їй жодної допомоги, просила суд розірвати договори довічного утримання, укладені між сторонами 25.06.2013 року, що посвідчені державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М.І. та зареєстровані в реєстрі за №3-1089 і №3-1091 та повернути у її власність житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,10 га., що знаходяться по АДРЕСА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтка вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції невірно надано оцінку доказам у справі, зокрема відеозапису стану будинку, що надавався відповідачем на підтвердження факту проведення ним ремонту в будинку, заміни п`яти пластикових вікон та придбання нових меблів, проте з відеозапису вбачається, що відремонтовано лише дах, все в будинку старе, підлога хитається, меблі старі, її посуд стоїть у ванній кімнаті на столі, оскільки в кухні їй немає місця. Також, на думку апелянтки, судом необґрунтовано прийнято до уваги надані ОСОБА_4 товарні чеки, рахунки, квитанції, накладні на придбання будматеріалів та квитанції про оплату комунальних послуг, що датовані 2012 роком, адже вказані документи не підтверджують виконання відповідачем умов договорів утримання, що були укладені між сторонами у 2013 році. Таким чином, суд повинен був дослідити питання саме виконання відповідачем умов договорів з 25.06.2013 року, зокрема виконання ОСОБА_4 обов`язків визначених пунктами 4 та 5 оспорюваних договорів. Крім того, відповідач не заперечував факт невиплати їй щомісяця по 400 грн., що свідчить про невиконання та порушення останнім пунктів 5 договорів. Також на думку апелянтки судом надано неналежну оцінку показам свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтвердили факт невиконання ОСОБА_4 умов договорів. Натомість відповідачем та допитаними за його клопотанням свідками не було спростовано тих обставин, що позивач сама обробляла город, вирощувала квіти, продавала їх і за цей рахунок купувала собі їжу і відповідно сама собі готувала. Та те, що відповідач ображав її нецензурно, жодного разу не придбав їй медикаменти, не прав її одяг, не змінював і не прав постільну білизну та не уклав договору із сімейним лікарем, щоб у разі потреби вона могла звернутися до лікаря і отримати безкоштовну допомогу. Зважаючи на те, що відповідач не заперечував, що забирав у неї субсидію в повній сумі, не надавав їй медичної допомоги, нічого їй не купував, не сплачував гроші та те, що заселився у будинок разом з дружиною, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його законним і обґрунтованим. Вказує, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за оскаржуваними договорами довічного утримання. Зазначає, що доглядати та утримувати ОСОБА_1 почали разом із дружиною ще у 2010 року, навідуючись до неї раз на тиждень і приносячи їжу та продукти харчування, а в жовтні 2010 року на прохання позивачки доглядати та проживати разом з нею постійно, вони переїхали в її будинок в одну із запропонованих нею кімнат. Оскільки будинок був у жахливому стані, вони за власні кошти відремонтували дах, сантехніку, придбали насос, відремонтували котел та придбали лічильники на воду, газ і світло. Тобто, ще з 2010 року за позивачкою здійснювався постійний догляд, прибирання кімнат, прання речей, заміна постільної білизни, його дружина постійно купувала та готувала їжу і харчувалися сторони усі разом. З часу укладення оспорюваних договорів він здійснює повне утримання та догляд позивачки, здійснює оплату комунальних послу, закупівлю та приготування їжі, прибирання кімнат, подвір`я та їх належне утримання. Здійснюється прання речей та білизни позивачки. Тому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги і просять її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала та просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_4 до суду не з`явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності цих позовних вимог ОСОБА_1 . Однак, такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального права та процесуального права і фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В силу положень ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті). За змістом пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 цього Кодексу). Положення частини першої статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору. Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Встановлено, що 23 грудня 2013 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_4 (набувач) було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М.І. та зареєстрований в реєстрі за №3-1089. За умовами пункту 1 вказаного договору, відчужувач передала у власність набувача належний їй житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 , взамін чого набувач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених даним договором. На земельній ділянці за вказаною адресою знаходиться: житловий будинок А-1, житловою площею 60,2 кв.м., загальною площею 77,4 кв.м., хлів Б, погріб б, альтанка В, вбиральня Г. Згаданий житловий будинок з надвірними будівлями належить відчужувачу на підставі Договору купівлі продажу, посвідченого Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 27.09.1961 року за реєстровим №1-2908 (а.с. 62-67). Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 червня 2013 року №5325467 за ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання від 25 червня 2013 року №3-1089 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок А-1, хлів Б, погріб б, альтанку В та вбиральню - Г, загальною площею 77,4 кв.м, житловою площею 60,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 63). Також 25 червня 2013 року між сторонами було укладено також договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М.І. та зареєстрований в реєстрі за №3-1091. За пунктом 1 цього договору, відчужувач передала у власність набувача належну їй земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 , яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 6810100000:16:008:0071, взамін чого набувач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених даним договором (а.с. 52-54). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 червня 2013 року №5301872 за ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання від 25 червня 2013 року №3-1091 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 (а.с. 53). Як слідує із умов пунктів 4 вказаних договорів, відповідач взяв на себе зобов`язання довічно утримувати (доглядати) ОСОБА_1 , забезпечуючи її харчуванням, одягом, медикаментами, і зберігати в її безоплатному довічному користуванні житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, в тому числі здійснювати закупки, доставки продуктів з магазину та ринку; закупку, доставку медикаментів; прибирання приміщення (щотижневе), миття вікон (два рази в рік); зміну постільної білизни, прання її, придбання дрібних речей; приготування їжі; купання (за потребою); відвідування хворої в лікарні; надання послуг по оплаті комунальних платежів за рахунок відчужувача; виклику лікаря додому; супроводжувати в поліклініку та в лікарню. За згодою сторін грошова оцінка матеріального забезпечення, яке сплачується відчужувачу набувачем, складає 200 (двісті) гривень 00 копійок на місяць за кожним з договорів. Дана сума повинна сплачуватись набувачем не пізніше двадцять дев`ятого числа кожного місяця за наступний місяць. Набувач зобов`язався безкоштовно забезпечувати відчужувача житлом у будинку, який йому переданий за даним договором, довічно. Для проживання відчужувачем надається весь будинок, який є предметом даного договору. Набувач зобов`язаний у разі смерті відчужувача поховати її (пункт 5 договорів). В силу пунктів 15 оспорюваних договорів ці договори можу бути розірвані за угодою сторін, а у випадку невиконання цих умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін в судовому порядку. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень покладається на кожну із сторін. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінюючи у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надані учасниками докази судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , адже відповідачем в порушення вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження виконання ним п. 5 спірних договорів щодо надання щомісячного матеріального забезпечення у загальній сумі 400 грн. Крім того, представник відповідача визнала факт не сплати позивачці ОСОБА_4 щомісячно зазначених коштів, оскільки, на її думку, розмір матеріального забезпечення, що витрачалося відповідачем на утримання позивача в місяць становив більше, ніж суми, які зазначені в договорах. Однак, представником не враховано, що ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання про щомісячне матеріальне забезпечення ОСОБА_1 щодо сплати їй 400 грн. (два договори) незалежно від виконання обов`язків, які передбачені пунктами 5 оспорюваних договорів. Також, судова колегія вважає, що надані ОСОБА_4 квитанції про оплату комунальних послуг за електроенергію, вивезення твердих побутових відходів та водопостачання, що датовані 2018-2019 роками беззаперечно не підтверджують факту виконання відповідачем умов спірних договорів довічного утримання щодо надання послуг по оплаті комунальних платежів за рахунок відчужувача за весь період з 25.06.2013 року до моменту оспорювання позивачкою вказаних договорів. А надані ОСОБА_4 податкові накладні, рахунки, квитанції та товарні чеки про придбання останнім будівельних матеріалів, що датовані 2012 роком, також не є належними доказами виконання відповідачем умов договорів довічного утримання від 25.06.2013 року, адже ці докази свідчать про придбання останнім будівельних матеріалів в період до укладення між сторонами оспорюваних договорів. Водночас покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 беззаперечно не підтверджують той факт, що відповідач протягом усього періоду до звернення відчужувача ОСОБА_1 з цим позовом до суду належним чином виконував умови договорів довічного утримання щодо здійснення закупок, доставки продуктів з магазину та ринків; закупок і доставки медикаментів; прибирання приміщення (щотижневе), миття вікон (два рази на рік); заміну та прання постільної білизни; приготування їжі; придбання дрібних речей; надання послуг по оплаті комунальних платежів за рахунок відчужувача; виклик лікаря додому. І позивачка, будучи особою похилого віку 1932 року народження, заперечує факт отримання нею від ОСОБА_4 вказаного догляду щомісячно протягом майже семи років, адже була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні спірних договорів. Між тим, будь-яких письмових доказів, у яких би вівся облік щомісячної допомоги з моменту укладення спірних договорів по час звернення позивачки до суду з позовом про його розірвання, ОСОБА_4 не надав. Проте, саме відповідач мав убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку. Враховуючи доведеність істотного порушення ОСОБА_4 умов спірних договорів, а саме не виконання своїх зобов`язань, що визначені пунктами 4 та 5, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору довічного утримання у зв`язку з неналежним виконанням набувачем обов`язків за вказаними договорами. Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (ч. 1 ст. 756 ЦК України). Тому підлягають поверненню у власність ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 та земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель кадастровий номер 6810100000:16:008:0071, площею АДРЕСА_4 . Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Розірвати договір довічного утримання (догляду) від 25 червня 2013 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про передачу у власність житлового будинку із надвірними будівлями АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М.І. та зареєстрований в реєстрі за №3-1089. Розірвати договір довічного утримання (догляду) від 25 червня 2013 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про передачу у власність земельної ділянки площею 010 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 , яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 6810100000:16:008:0071, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М.І. та зареєстрований в реєстрі за №3-1091. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 жовтня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта Т.В. Спірідонова