Постанова Київський апеляційний суд № 372/1737/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2020року м. Київ Справа № 372/1737/20 Провадження: № 22-ц/824/11733/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А. розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційній банк «Приватбанк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Висоцької Г.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.03.2016 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 20.04.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 14 726,22 грн, з яких: 8133,94 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2326,25 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочене тіло кредиту згідно ст. 625 ЦК України; 3088,59 грн - пеня; 500 грн -штраф (фіксована частина); 677,44 грн - штраф (процентна складова), яку АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2020 року у задоволені позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Крилова О.Л. в інтересах АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що позичальник висловив свою згоду на укладення договору, отримання кредитної картки «Універсальна», що підтверджено його особистим підписом. Відповідно до укладеного кредитного договору відповідачу відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про видані картки. Зазначала, що умови про сплату процентів, пені та штрафів були погоджені з відповідачем, про що свідчить довідка про умови кредитування.Факт використання відповідачем кредитних коштів підтверджено розрахунком заборгованості та випискою за картковим рахунком відповідача. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції, на її думку, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів, тобто, заборгованості за простроченим тілом кредиту. Окрім того, суд першої інстанції, зробивши перерахунок заборгованості, не врахував норми чинного законодавства щодо черговості погашення заборгованості та умови кредитного договору, та, як наслідок, безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення частини суми заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також пенею та штрафами. Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Корзаченко В.М. в інтересах ОСОБА_1 , заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що матеріали справи не містять зрозумілих розрахунків банку щодо нарахування заявленої до стягнення суми заборгованості. Анкета-заява не є кредитним договором, не містить суми кредиту та умов щодо сплати відсотків, пені та штрафів. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29.03.2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 300,00 грн. У подальшому відбулася зміна кредитного ліміту: з 29.03.2016 року - 5000,00 грн., з 06.07.2016 року - 2180,00 грн., з 17.10.2016 року - 00,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку (а.с 14). ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого згідно з наданим банком розрахунком станом на 20.04.2020 року утворилась заборгованість у розмірі14 726,22 грн, яка складається з: 8133,94 грн - заборгованостіза простроченим тілом кредиту; 2326,25 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочене тіло кредиту згідно ст. 625 ЦК України; 3088,59 грн пені; 500 грн -штрафу (фіксована частина); 677,44 грн - штрафу (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладений у вигляді заяви-анкети кредитний договір від 29.03.2016 року б/н, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Окрім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, зміну розміру кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку зі сплатою річних, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Перевіряючи належне виконання зобов`язання відповідачем в частині повернення заборгованості за тілом кредиту, тобто, в розмірі 8133 грн. 94 коп. суд виходив із розрахунку заборгованості б/н від 29.03.2016 року станом на 31.10.2019 року (а. с. 8-11), з якого убачається, що відповідачем було взято у користування на умовах договору позики у відповідача грошові кошти в загальному розмірі 5346,72 грн в межах встановленого ліміту. Після цього, відповідачем, як вбачається із колонки № 21 під назвою «сума погашення за наданим кредитом» повернуто грошові кошти на загальну суму - 11055 грн. Вказані відомості повністю кореспондуються із виписки по рахунку (а. с. 12-13.) Однак, при погашенні заборгованості відповідачем внесені грошові кошти направлялися банком не на погашення тіла кредиту, а на погашення заборгованості по пені, відсоткам за використання кредитного ліміту, нарахування яких судом визнано незаконним та безпідставним. Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. При перевірці таких висновків суду першої інстанції у контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Звертаючись до суду з даним позовом, АТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що відповідно до укладеного з відповідачем договору б/н від 29.03.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 29.03.2016 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У даній анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом згоду про те, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 також підтвердив своїм підписом, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. ОСОБА_1 також зобов`язався виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися зі змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. ОСОБА_1 також підтвердив, що ознайомлений і згоден з Умовами і Правилами надання послуги накопичення Скарбничка і згоден оформити дану послугу (а.с.16). Питання щодо обставин, які підлягають доказуванню, та достатності наданих суду доказів вирішується судом в ході підготовки справи до розгляду. Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «ПриватБанк» посилалось також на виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку та довідку про видані картки. З наданої банком довідки про зміну умов кредитування убачається, що ОСОБА_1 29.03.2016 року на картковий рахунок НОМЕР_1 був встановлений кредитний ліміт у 300 грн, який у цей же день збільшено до 5000 грн; 06.07.2016 року - зменшено до 2180 грн; 17.10.2016 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн. Згідно довідки банку про видані картки, ОСОБА_1 отримав 18.01.2016 року картку НОМЕР_2 зі строком дії до січня 2020 року; 20.05.2017 року отримав картку НОМЕР_3 зі строком дії до травня 2021 року; 02.09.2017 року - НОМЕР_3 зі строком дії до травня 2021 року. Із наданої банком виписки також убачається, що 29.03.2016 року на картковий рахунок НОМЕР_1 був встановлений кредитний ліміт у 300 грн, який у цей же день було збільшено до 5000 грн. На підтвердження своїх вимог щодо стягнення заборгованості АТ КБ «Приват банк» також було надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 29.03.2016 року станом на 20.04.2020 року, відповідно до якого заборгованість відповідача за кредитом складає 14 726,22 грн, з яких: 8133,94 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2326,25 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочене тіло кредиту згідно ст. 325; 3088,59 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 677,44 грн - штраф (процентна складова). Розрахунок заборгованості є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Відомості даного розрахунку узгоджуються із відомостями, що містяться у виписці про рух коштів (а.с. 8-13). Даних на його спростування матеріали справи не містять. При вирішенні справи суд першої інстанції не звернув уваги на відомості письмових доказів, зокрема, анкети-заяви від 29.03.2016 року (а.с.6), довідки банку про видані картки, виписки про рух коштів та розрахунку заборгованості в ході їх оцінки та дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. Ураховуючи наведене, при вирішенні питання існування між сторонами договірних правовідносин у сфері кредитування до даних правовідносин слід застосовувати положення статті 634 ЦК України. З огляду на конкретний зміст даного договору приєднання та дату його укладення - березень 2016 року, колегія суддів доходить висновку про те, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17), які стосуються правовідносин, що виникли у 2011 році. Окрім того, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування свідчить про подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення. У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18 зазначено, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 09.02.1018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018року у справі № 922/1720/17. Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вважав, що заборгованість за тілом кредиту відповідачем погашена та здійснив відповідний перерахунок, відмовивши позивачу в задоволенні заявлених ним позовних вимог в повному обсязв, з огляду на наступне. Кредитний ліміт - це поновлювальна кредитна лінія. Тобто, позичальник, користуючись кредитним лімітом, може отримувати кредитні гроші в межах такого ліміту, вносити платежі на погашення заборгованості, що виникла, та знову використовувати кредитні кошти. Тобто, заборгованість за тілом та простроченим тілом кредиту не є сталою, адже на кожен конкретний проміжок часу розраховується в залежності від сум, які використані боржником, та сум, внесених на погашення заборгованості. Платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу, сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такі черговості: 1) витрати кредитор, пов`язані з одержанням виконання; 2) проценту та неустойка; 3) основна сума боргу. Умовами договору, що є предметом позову, передбачено конкретний порядок погашення заборгованості (п. 2.1.1.4.10), з яким відповідач погодився. Відповідно до даного порядку, кошти, отримані банком від позичальника для погашення заборгованості за кредитом, при реалізації банком права на стягнення неустойки, згідно розділу «Відповідальність сторін» Умов і правил, насамперед, направляються для погашення штрафів згідно розділів 2.1.1.7.6, 2.1.1.12.8.1 і 2.1.1.16.1 цих умов, далі - комісій, далі - пені згідно розділу 2.1.1.12.6.1 цих Умов, далі - відсотків по овердрафту, тіла овердрафту, далі - штрафів згідно розділів 2.1.1.12.6.2 і 2.1.1.12.7.4 цих Умов, далі - простроченого тіла кредит, далі - відсотків до сплати кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, частина суми (в тому числі суми, наданої позичальником понад суми щомісячного платежу) спрямовується на погашення заборгованості за кредитом. Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в Заяві, Умовах та правилах. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. Під реалізацією права банку щодо стягнення неустойки згідно з розділом «Відповідальність сторін» Умов і правил сторони погодили дії банку по розподілу грошей, отриманих від позичальника для погашення заборгованості, згідно черговості погашення заборгованості, вказаної в цьому пункті Умов. При цьому, сторони погодили, що додаткові вимоги до позичальника, щодо реалізації банком свого права по стягненню неустойки, не потрібні (а.с. 65). Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват банк» заборгованості у загальному розмірі 14 726,22 грн, з яких: 8133,94 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2326,25 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочене тіло кредиту згідно ст. 625 ЦК України; 3088,59 грн - пеня; 500 грн -штраф (фіксована частина); 677,44 грн - штраф (процентна складова). Доводи апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи знайшли свої підтвердження, а заперечення ОСОБА_1 , що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. За правилами ч. 1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За таких підстав, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а відтак апеляційна скарга Крилової О.Л. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню. При ухваленні нового рішення про задоволення позову відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 2102 грн на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3153 грн за подання апеляційної скарги, що разом складає 5255 грн. Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за договором №б/н від 29.03.2016 року у розмірі 14 726,22 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн 22 коп, з яких: 8133,94 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2326,25 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочене тіло кредиту згідно ст. 625 ЦК України; 3088,59 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 677,44 грн - штраф (процентна складова). Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді А.А. Пікуль Д.Р. Гаращенко