Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/1340/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/1340/20 Провадження № 22-ц/4820/1536/20 Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №688/1340/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року (повне судове рішення складено 17 липня 2020 року, суддя Цідик А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в : Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_2 зазначала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з серпня 2016 року проживали разом з позивачкою в Російській Федерації, а після повернення в Україну проживають з нею у м. Шепетівці, Хмельницької області та перебувають на її утриманні. Позивачка вказує, що з 1 вересня 2017 року син навчається у Славутському ліцеї I-III ступенів Хмельницької обласної ради, а дочка постійно проживає з нею. Позивач також зазначала, що з лютого 2016 року постійно перебувала за межами України, ІНФОРМАЦІЯ_3 народила доньку ОСОБА_5 , яка також перебуває на її утриманні, тому не мала можливості звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей. Оскільки згоди щодо утримання дітей між сторонами не досягнуто, відповідач за станом здоров`я та матеріальним становищем має змогу надавати таку допомогу, а позивачка з 26.03.2020 року перебуває на обліку у Шепетівському центрі зайнятості як безробітна та отримує державну допомогу, яка є недостатньою для повноцінного утримання дітей, тому ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 07.05.2017 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Крім того, просить суд стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей, що зумовлені розвитком їх здібностей, а саме на оплату занять з репетиторами, відвідування різноманітних гуртків дочкою, оплату за різноманітні конкурси та костюми у розмірі по 2000 грн. щомісячно на кожного, починаючи з дня пред`явлення позову. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року позов задоволено частково. Постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але на кожного не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 07.05.2020 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Рішення у межах суми стягнення аліментів за 1 місяць допущено до негайного виконання. Не погоджуючись із мотивувальною частиною цього рішення суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що постійне місце проживання сина ОСОБА_6 упродовж 2017-2020 років з бабусею є м. Шепетівка, оскільки син з 01.09.2017 року навчався у Славутському ліцеї I-III ступенів, проживав у гуртожитку ліцею; на вихідні, святкові дні, під час канікул перебував з відповідачем у м. Хмельницький та у м. Шепетівка в своєї бабусі, а під час літніх канікул - у батьків відповідача в м. Львові. Так, на думку апелянта, суд безпідставно залишив поза увагою надані ним докази щодо місця реєстрації дитини, отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та укладення ОСОБА_6 декларації про вибір лікаря саме у м. Хмельницькому та дійшов до необґрунтованого висновку по справі. Тому ОСОБА_1 просить апеляційний суд змінити мотивувальну часину рішення Шепетівського міськрайонного суду від 14 липня 2020 року в частині висновку суду щодо факту проживання неповнолітнього ОСОБА_6 , виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що неповнолітній ОСОБА_6 проживав з бабусею ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Так, ОСОБА_2 вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, адже не зважаючи на реєстрацію її та дітей у м. Хмельницькому, фактичним місцем їх проживання є АДРЕСА_1 . Вказує, що син дійсно у м. Хмельницькому 19.03.2018 року отримував паспорт та 28.10.2019 року реєстраційний номер облікової картки платника податків, однак приїздив у м. Хмельницький у відповідні дати для отримання документів. ОСОБА_2 вказує, що на даний час син ОСОБА_6 є студентом першого курсу Національного університету «Острозька академія» та проживає у м. Острог Рівненської області, а на вихідні дні приїздить до міста Шепетівка. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Як вбачається із апеляційної скарги, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції, який викладений в мотивувальній частині судового рішення щодо місця проживання неповнолітнього ОСОБА_6 , в решті рішення суду учасниками справи не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення в оскаржуваній частині відповідає в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В силу вимог ст. ст. 12,76 - 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але на кожного не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову - 07.05.2020р. до досягнення найстаршою дитиною повноліття. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Рішення у межах суми стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. В розділі 3 «Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини» мотивувальної частини рішення, судом першої інстанції встановлено, що «неповнолітній ОСОБА_6 проживав з бабусею ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 та з 2017 року навчався у Славутському ліцеї, де на час навчального процесу проживав у гуртожитку». Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи і доказам, що надавалися учасниками справи. Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про постійне проживання упродовж 2017-2020 років неповнолітнього ОСОБА_6 з бабусею у м. Шепетівка є безпідставними. Адже, оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надані учасниками справи докази, а саме: довідку Шепетівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 від 21.12.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_6 буде дійсно навчатися в 8 класі загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № 6 м. Шепетівки Хмельницької області; довідку Славутського обласного ліцею інтернату поглибленої підготовки учнів у галузі науки №31 від 14.06.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_6 дійсно зарахований до 9 класу зазначеного навчального закладу; копію медичної карти ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_6 оглядався 21.06.2017 року окулістом, хірургом, невропатологом, та як учень ЗОШ №6 у 21.01.2017 року перебував на лікуванні, 23.10.2017 року та 22.04.2019 року у Шепетівському Центрі ПМСД ОСОБА_6 , який проживає по АДРЕСА_1 проведено щеплення та 29.03.2018 року, 30.03.2018 року, 02.04.2018 року ОСОБА_6 , який проживає по АДРЕСА_1 направлявся в лабораторію; декларацію №0001-Е02М-Р400 про вибір лікаря від 20.02.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_6 фактично проживає АДРЕСА_2 та надавач ПМД КП «Комунальне некомерційне підприємство Шепетівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шепетівської районної ради, а довірена особа пацієнта - ОСОБА_9 (т. 1 а.с.168, 169, 208 213), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що неповнолітній ОСОБА_6 проживав з бабусею ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 та з 2017 року навчався у Славутському ліцеї, де на час навчального процесу проживав у гуртожитку. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував надані відповідачем ОСОБА_1 докази про перебування та проживання ОСОБА_6 разом із батьком у м. Хмельницькому, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, виходячи із наступного. Як слідує із розділу 5 «Оцінка суду» мотивувальної частини рішення Шепетівського міськрайонного суду від 14 липня 2020 року, «доводи відповідача про те, що неповнолітній ОСОБА_6 фактично проживає з ним у м. Хмельницький та перебуває на його повному утриманні не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема довідкою житлової організації про місце проживання останнього у м. Шепетівка з матір`ю; квитанціями та чеками про придбання позивачем одягу, продуктів харчування, товарів першої необхідності, меблів, комп`ютерної техніки тощо». Слід зазначити, що з цим висновком суду першої інстанції апелянт погодився і в апеляційному порядку не оскаржує. З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що факт отримання ОСОБА_6 19.03.2018 року паспорту у м. Хмельницький, присвоєння 28.10.2019 року ОСОБА_6 ДПІ у м. Хмельницький реєстраційного номеру облікової картки платника податків та укладення ОСОБА_6 21.01.2020 року Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медико-санітарну допомогу у КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Хмельницької міської ради беззаперечно не підтверджують факт саме проживання неповнолітнього ОСОБА_6 з батьком у м. Хмельницький. І зазначені докази були оцінені судом першої інстанції у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України. Крім того встановлено, що позивачка ОСОБА_2 не заперечує факту отримання сином ОСОБА_6 у м. Хмельницькому паспорту, присвоєння дитині РНОКПП ДПІ у м. Хмельницький та реєстрації неповнолітнього ОСОБА_6 з 26.04.2013 року по даний час за адресою АДРЕСА_3 і відповідно до довідки про склад сім`ї, що видана головою правління ОСББ «Садки» за вказаною адресою з 26.04.2013 року зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , син та ОСОБА_7 , донька та зазначена квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 52). Враховуючи вищевикладене, аргументи апеляційної скарги про те, що постановляючи рішення у цій справі суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував свій висновок щодо проживання ОСОБА_6 з бабусею ОСОБА_8 у м. Шепетівка, не зазначивши при цьому жодних доказів, на підставі яких суд прийшов до такого висновку та проігнорував доводи відповідача є голослівними. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта Т.В. Спірідонова