Постанова 4817 № 607/14139/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/14139/20Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/941/20 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Гірський Б. О., Шевчук Г. М., з участю секретаря - Боднар Р.В. учасників справи : представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. позивачки - ОСОБА_2 її представника - адвоката Оленяка В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/14139/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2020 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, постановлену суддею Грицай К.М.,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Позивачка посилалась на ті обставини, що відповідачем порушено її права на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , котра її родичами та нею використовувалась із 1950-х років. При оформленні правоустановлюючих документів на земельну ділянку в 2019 року вона дізналась, що її земельну ділянку рішенням Тернопільської міської ради надано ОСОБА_1 . Одночасно із позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 , в якій просить заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони виконання будь-яких будівельних робіт, в тому числі знесення огорожі. В обгрунтування необхідності забезпечення позову посилається на те, що ОСОБА_1 , який на даний момент має всі повноваження власника, може відчужити вищевказану земельну ділянку на користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду. Вважає, що невжиття заходів забезпечення по даній справі може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду по ній. Позивачка просила врахувати і ті обставини, що значна частина земельної ділянки нею огорожена і використовується під сад та город. Однак, цільове призначення спірної земельної ділянки відповідача - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що надає відповідачу вільно розпоряджатись вказаною ділянкою за цільовим призначенням, тобто розпочати будівельні роботи, що призведе до втрати можливості використання спірної земельної ділянки за призначенням. Яке існувало до порушеного права. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27 серпня 2020 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_1 виконання будь-яких будівельних робіт, в тому числі знесення огорожі на земельній ділянці, кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Копію ухвали направлено учасникам справи та у Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для негайного виконання. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права просить її скасувати, та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що не вчинив жодних дій, які б стали свідченням того, що він збирається відчужити отриману земельну ділянку, чи проводити на ній будівельні роботи до часу, поки не вирішиться спір судом. Також вказує на те, що заява про забезпечення позовних вимог не відповідає вимогам п.п.3,4,6 ч.1 ст.151 ЦПК України. Суд повинен був встановити, що заяву подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України та повернути її заявнику. Зазначає, що застосований судом захід забезпечення позову є по суті втручанням держави зі сторони судового органу влади, у право на мирне володіння, користування і розпорядження власністю. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказує на те, що спосіб забезпечення позову є співмірним, оскільки спір виник з приводу порушення її прав на земельну ділянку. Відповідач може розпорядитися вказаним майном, що знаходиться в нього на праві власності та відчужити на користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду, а також будь-коли розпорядитися, шляхом проведення будівельних робіт, що ускладнить виконання рішення суду. Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Качур С.В. підтримав апеляційну скаргу в її межах. Позивачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Оленяк В.С. апеляційну скаргу заперечили з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Тернопільська міська рада, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду представника не направила, заяв про відкладення розгляду справи з метою особистої участі її представника у судовому засіданні не подала. А тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів не вбачає перешкод щодо розгляду справи за її відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою АДРЕСА_1 та виконання будь-яких будівельних робіт, в тому числі знесення огорожі на вказаній земельній ділянці, суд виходив із достатності наведених позивачем доказів та обґрунтування заявлених вимог щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому суд визнав за можливе вжити заходів забезпечення у наведений спосіб. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Позивачка посилалась на ті обставини, що відповідачем порушено її права на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , котра її родичами та нею використовувалась із 1950-х років. При оформленні правоустановлюючих документів на земельну ділянку в 2019 року вона дізналась, що земельну ділянку, котрою вона користується і котра була облікована в погосподарських книгах за її будинковолодінням, рішеннями Тернопільської міської ради надано ОСОБА_1 . Одночасно із позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 , в якій просить заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони виконання будь-яких будівельних робіт, в тому числі знесення огорожі. В обгрунтування необхідності забезпечення позову посилається на те, що ОСОБА_1 , який на даний момент має всі повноваження власника, може відчужити вищевказану земельну ділянку на користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду. Вважає, що невжиття заходів забезпечення по даній справі може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду по ній. Позивачка просила врахувати і ті обставини, що значна частина земельної ділянки огороджена, використовувалась її родичами із 1950-х років та продовжує використовуватися нею під сад та город. Однак, у звязку із цільовим призначенням спірної земельної ділянки відповідача - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідач може вільно розпоряджатись вказаною ділянкою за цільовим призначенням, тобто розпочати будівельні роботи, що призведе неможливості в подальшому використовувати цю ділянку під сад та город, тобто відновити порушене право. Провадження у справі не відкрито. Частиною 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір стосовно обєкта нерухомості спірної земельної ділянки та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, судом також зясовано у повній мірі обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_2 , позовним вимогам. Предметом пред`явленого позивачем позову є визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради щодо спірної земельної ділянки відповідача кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку. За таких обставин, у разі відчуження цієї земельної ділянки іншій особі чи проведення будівельних робіт відповідно до її цільового призначення, виконання можливого рішення суду в даній справі стане утрудненим чи неможливим, а захист прав позивачки в обраний ним спосіб не буде ефективним та не сприятиме поновленню порушених прав позивачки. Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про відсутність доказів його намірів відчужити спірну земельну ділянку чи проводити на ній будівельні роботи, оскільки відповідач має всі повноваження одноосібного власника спірної земельної ділянки, що, в свою чергу, викликає обґрунтовані побоювання позивачки щодо можливого відчуження ним вказаної земельної ділянки на користь третіх осіб, а також початок будівництва на місці городу та саду, внаслідок чого виконання можливого рішення суду в даній справі стане утрудненим чи неможливим. Надуманими є твердження апеляційної скарги про невідповідність заяви про забезпечення позовних вимог вимогам п.п.3,4,6 ч.1 ст.151 ЦПК України, оскільки такі твердження спростовуються самим змістом заяви про забезпечення позовних вимог ОСОБА_2 (а.с.5, 5-зворот). Колегія суддів вважає неспроможними посилання ОСОБА_1 , що застосований судом захід забезпечення позову є по суті втручанням держави зі сторони судового органу влади, у право на мирне володіння, користування і розпорядження власністю, оскільки суд обґрунтовано застосував забезпечення позову, враховуючи існування реального спору між сторонами, предмет даного позову, наведені позивачем докази на обґрунтування позову та заявлених вимог щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача та належного виконання можливого рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає. Судові витрати, понесені в апеляційному суді, слід покласти на відповідача ОСОБА_1 у відповідності до ст.141 ЦПК України в межах сум, ним понесених. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2020 року залишити без змін. Судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на відповідача ОСОБА_1 в межах сум, ним понесених. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2020 року. Головуючий: Дикун С.І. Судді: Гірський Б.О. Шевчук Г.М.