Постанова 4817 № 607/3746/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/3746/20Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/710/20 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Шевчук Г. М., з участю секретаря - Сович Н.А. сторін: представника апелянта ОСОБА_1 , представника позивача Бачинської Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/3746/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року, ухвалене суддею Сливкою Л.М., повний текст якого складено 15 травня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що з 24 липня 2004 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та син ОСОБА_7 (01 березня 2008 року). На даний час шлюб між нею та відповідачем розірвано. При цьому, ще з червня 2019 року вона разом із неповнолітніми дітьми проживає у своєї матері, відповідач проживає окремо за місцем своєї реєстрації. Вказує, що неповнолітні діти перебувають повністю на її утриманні. Відповідач ОСОБА_5 , будучи здоровою працездатною особою та не маючи на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, не надає коштів на утримання їх спільних дітей. Самостійно вона не спроможна забезпечити дітей усім необхідним. При цьому відповідач ОСОБА_5 матеріально забезпечений та отримує значний дохід, оскільки регулярно їздить на заробітки у Республіку Польща. Враховуючи наведене, просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, щомісячно, починаючи із 27 лютого 2020 року та до досягнення дітьми повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_5 - адвокат Бакалець І.Г. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.182 СК України, не врахував, що відповідач ОСОБА_5 не працює та незадовільний стан його здоров`я. При цьому, на утриманні ОСОБА_5 перебуває матір-пенсіонерка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , середньомісячний розмір пенсії якої складає 3357.40 грн. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у нього помер батько - ОСОБА_11 і всі витрати на поховання батька він взяв на себе. Враховуючи наведене, просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повнолітнього віку. 11 серпня 2020 року до Тернопільського апеляційного суду від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивований тим, що відповідач до апеляційної скарги долучив докази, які отримані після ухвалення рішення суду, однак, не обґрунтовує поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції. Вказує, що мати відповідача є пенсіонерка, однак продовжує працювати вчителем початкових класів у Тернопільській ЗОШ I-III ступенів №

25. Звертає увагу, що батько відповідача помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а з позовом про стягнення аліментів вона звернулася 27 лютого 2020 року. Крім цього, відповідач ОСОБА_5 регулярно перетинає кордон у робочих цілях, оскільки працює у Республіці Польща. В судовому засіданні представник апелянта адвокат Бакалець І.Г. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Представник позивача адвокат Бачинська Н.О. проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. З 24 липня 2004 року позивачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України зроблено актовий запис за №835 та видано Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.7). Вказаний шлюб розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2020 року, справа №607/16126/19. Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03 листопада 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, актовий запис №2094 від 19 жовтня 2005 року, складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України (а.с.8). ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін народився син ОСОБА_9 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України складено актовий запис №622 та 25 березня 2008 року видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с.9). Згідно довідки №389 від 04 лютого 2020 року, виданої Виконавчим комітетом Великоберезивицькою селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з червня 2019 року проживають без реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с.15). Згідно довідки про доходи №8/2-532, виданої 05 лютого 2020 року Державною установою «Центр пробації» Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 працює на посаді провідного інспектора у Державній установі «Центр пробації», загальна сума її доходів за період із лютого 2019 року по січень 2020 року становить 137881.11 гривень (а.с.14). Судом установлено, що неповнолітні діти сторін ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом із матір`ю (позивачкою по справі ОСОБА_4 ) та перебувають на її утриманні. Відповідно до ч.ч.3,4 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Колегія суддів враховує, те що відповідач ОСОБА_5 не був присутній у судових засіданнях під час розгляду справи судом першої інстанції та подав до апеляційного суду докази, які отримані після ухвалення оскаржуваного рішення. Також колегія суддів враховує, що позивач ОСОБА_4 до відзиву на апеляційну скаргу подала докази та повідомила суд, що вони не могли бути подані в суд першої інстанції, оскільки потреба у їх долученні на спростування доводів відповідача виникла на стадії апеляційного провадження. Таким чином докази, перелічені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у клопотаннях про долучення доказів, сторони не могли подати у встановлений законом строк з об`єктивних причин, в зв`язку із чим дані клопотання апеляційним судом було задоволено. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ст.18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. На підставі ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій і (або) натуральній формі. Згідно із ч.ч.1, 3 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. З матеріалів справи слідує, що неповнолітні діти сторін ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом із матір`ю (позивачкою по справі ОСОБА_4 ) та перебувають на її утриманні. Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідачем не представлено належних доказів щодо того, що за своїм матеріальним станом та станом здоров`я він не може надавати матеріальне утримання дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Необгрунтованими є посилання апелянта на те, що він на даний час непрацевлаштований, оскільки факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Аналогічний висновок викладений у постановах КСЦ у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справа № 664/2746/17; від 25 вересня 2019 року справа № 755/14148/18. Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про незадовільний стан його здоров`я, оскільки висновки КНП Тернопільська університетська лікарня ТОР про результати ехокардіоскопії від 13 січня 2020 року та ультразвукового обстеження внутрішніх органів та нирок від 25 травня 2020 року не свідчать, що відповідач не може працювати, проходить (проходив) лікування та що йому необхідне лікування, яке потребує витрат. Безпідставними є твердження ОСОБА_5 про те, що на його утриманні перебуває матір-пенсіонерка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки середньомісячний розмір пенсії останньої складає 3357.40 грн., що підтверджується довідкою про доходи №1261522869425214 від 04 червня 2020 року. Разом з тим, мати відповідача продовжує працювати вчителем початкових класів у Тернопільській ЗОШ I-III ступенів №

25. Також не заслуговують до уваги доводи апелянта, про те, що він поніс всі витрати на поховання батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки вказані витрати носять разовий характер та не можуть враховуватися при визначенні розміру аліментів. При цьому, з позовом про стягнення аліментів позивач звернулася 27 лютого 2020 року, тобто через два місяці після поховання. Апеляційний суд звертає увагу на те, що донька ОСОБА_12 навчається в Тернопільській музичній школі №1 ім. В.Барвінського з 2017 року по класу фортепіано (домра), а також син ОСОБА_13 навчається на курсах англійської мови з 30 червня 2020 року. В матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_5 є непрацездатним, має інших утриманців, що позбавило б його можливості надавати матеріальну допомогу своїм дітям. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 2500 грн. на кожну дитину щомісячно, оскільки присуджена сума буде достатньою для нормального виховання, гармонійного розвитку і забезпечення дітей, а запропонований відповідачем розмір аліментів для сплати у розмірі по 1500 грн. на кожну дитину є недостатнім для утримання спільних дітей сторін, які проживають разом із матір`ю. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зодовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 12 жовтня 2020 року. Головуючий Судді