Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/1719/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6720/20 Справа № 186/1719/19 Суддя у 1-й інстанції - Полубан М. П. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.12.2020 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки. . Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3 , п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг , де зазначено , що Клієнт дає згоду , що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити ( зменшити або збільшити ) кредитний ліміт . Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту , встановленого Банком , відповідно до п.2.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг . Відповідач підтвердив свою згоду на те , що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг ", " Правилами користування платіжною карткою ", затверж. Наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами Банку " , які викладені на банківському сайті http.privatbank.ua/ terms/70 / , складає між ним та Банком Договір , що підтверджується підписом у заяві. При укладені сторони керувалися ст. ст. 526,527,530 , 610 , 629 , 634 та 1054 ЦК України. Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2019 р. має заборгованість 472 268.89 грн. , яка складається з наступного : - 3 195.68 грн. грн. - заборгованість за кредитом ; - 462102.91 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом ; - 6970.30 грн. заборгованість за пенею та комісією. Також звертає увагу суду на ту обставину , що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 122 086.45 грн, яка складається з наступного : - 3195.68 грн. заборгованість за кредитом ; - 118 890.77 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 17.12.2010 р. по 30.12.2017 р. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашена , що є порушенням законних прав АТ КБ « Приватбанк». Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість за кредитним договором та стягнути судові витрати у справі. Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ " Приватбанк заборгованість за кредитним договором б/н від 17.12.2010 року в сумі 3195 грн. 37 коп. та судові витрати в розмірі 50 грн..20 коп. В задоволенні інших вимог відмовлено (а.с.81-83). Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року, підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду із позовом, АТ КБ«ПРИВАТБАНК» надало копію Анкети - Заяви від 17.12 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", яка згідно посилань позивача, підписана відповідачем, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також розрахунок заборгованості . З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, а також частково проводив повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між АТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем . Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитом, станом на 30.09.2019 р., складає 472 268.89 грн. , яка складається з наступного : - 3 195.68 грн. грн. - заборгованість за кредитом ; - 462102.91 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом ; - 6970.30 грн. заборгованість за пенею та комісією. Заборгованість до стягнення становить 122 086.45 грн, яка складається з наступного : - 3195.68 грн. заборгованість за кредитом ; - 118 890.77 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 17.12.2010 р. по 30.12.2017 р. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору неустойка (штраф, пеня) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так, Банк, просить стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом, за період з 17.12.2010 року по 30.12.2017 року, у розмірі 118 074,53 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2010 року року відповідач підписав заяву б/н на отримання кредитної карти «Універсальна» «55 днів пільгового періоду». Із зазначеної анкети та довідки про умови кредитування з використання кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, які підписані відповідачем, вбачається, що сторони погодили базову проценту ставку на місяць у розмірі 2,5% (тобто 30% на рік). Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць (30% річних ) між сторонами погоджено, про що свідчить підписана відповідачем анкета-заява. Однак, заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов`язань у підвищеному розмірі. Із розрахунку заборгованості, наданої банком, вбачається, що проценти нараховані, за період з 17 грудня 2010 року по 31 серпня 2014 року, у розмірі 30,0%, що обумовлено договором між сторонами та не перевищує обумовлений відсоток. З 01 вересня 2014 року по 30 грудня 2017 року ставка зросла до 34,80%, 43,20%, що є більше від обумовленої договором процентної ставки. Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України,в редакції чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині 4 указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Таку правову позицію висловили Верховний Суд України у справі №6-1374цс17 від 11.10.2017 року та Верховний Суд у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року. Між тим, матеріали справи не містять навіть посилання на тип процентної ставки, застосованої Банком, позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки. Банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні 34,80 %, 43,20% річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України. Зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01 вересня 2014 року - у розмірі 34,80 %, 43,20% є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачу збільшеної відсоткової ставки, неузгодженої належним чином. Заборгованість за процентами за період з 17 грудня 2010 року по 31 серпня 2014 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 2 921,24 грн, тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками та винести в цій частині нову постанову про часткове задоволення зазначених вимог банку та стягнення з відповідача на користь позивача вказаної заборгованості, за період з 17 грудня 2010 року по 31 серпня 2014 року. У задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, за період з 01 вересня 2014 року по 30 грудня 2017 року, слід відмовити. За таких обставин рішення суду слід змінити в частині стягнення розміру судового збору, з 50, 20 грн до 96, 25 грн. На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 71,29 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами скасувати. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за процентами, за період з 17 грудня 2010 року по 31 серпня 2014 року, у розмірі 2 921,24 грн. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами, за період з 01 вересня 2014 року по 30 грудня 2017 року - відмовити. Змінити рішення суду в частині стягнення розміру судового збору з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, збільшивши цей розмір з 50,20 грн до 96, 25 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судовий збір у розмірі 71,29 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: