Постанова 4818 № 617/726/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «05» жовтня 2020 року м. Харків справа № 617/726/15-ц провадження № 22ц/818/533/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В. Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р. учасники справи: позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство», відповідачі - Вовчанська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_1 , представник відповідачки - ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року в складі судді Уханьової І.С. в с т а н о в и в: У квітні 2015 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки, який у подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що у ході перевірки правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на землях Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» на території Вовчанського району, прокуратурою області встановлено, що розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року № 660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва. Вказав, що розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2013 року № 174 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» передано, зокрема, ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 0,0875 га. Зазначив, що на виконання цього розпорядження державним реєстратором Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельної ділянки, а саме, внесено записи про право власності від 14 серпня 2013 року за ОСОБА_1 . Вказав, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам закону, а всі подальші рішення районної державної адміністрації щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність громадян є незаконними, оскільки з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо вилучення земельної ділянки із постійного користування Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» та без попередньої зміни її цільового призначення. Зазначив, що земельна ділянка передана ОСОБА_1 із земель, що раніше перебували в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Блеск» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесенс» на підставі договорів оренди, укладених з Вовчанською районною державною адміністрацією, яким земельну ділянку передано для використання у рекреаційних цілях без зміни цільового призначення та без вилучення із постійного землекористування Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство». Просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року № 660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 6321655800:01:005:0043, загальною площею 0,0875 га, вартістю 179 917,00 грн для індивідуального дачного будівництва; визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0043 від 13 серпня 2013 року № 4960814 та 02 квітня 2015 року № 20464187; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 і передати Державному підприємству «Вовчанське лісове господарство» земельну ділянку, площею 0,0875 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0043, про що скласти акт прийому-передачі; судові витрати покласти на відповідачів. Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» - задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року № 660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,0875 га, вартістю 179 917,00 грн, для індивідуального дачного будівництва. Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0055 від 14 серпня 2013 року № 4973784. Зобов`язано ОСОБА_1 передати, а Державне підприємство «Вовчанське лісове господарство» прийняти земельну ділянку, площею 0,0875 га, про що скласти акт прийому-передачі. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважала, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини у справі, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, оскільки відсутні належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірних земельних ділянок до лісового фонду. Вказала, що районна державна адміністрація діяла у межах повноважень, передаючи у власність громадян земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель рекреаційного призначення. Зазначила, що будь-які документи щодо відведення та закріплення спірних земельних ділянок за будь-якими лісовпорядними організаціями відсутні. Вважала, що документів, які б підтверджували наявність належним чином оформленого речового права на земельну ділянку не надано, матеріали лісовпорядкування у справі відсутні. Вони не містять геодезичні дані для розробки планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Не встановлено, чи мають земельні ділянки, що відносяться до земель Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» просторово-часові координати, чи перетинаються зі спірною ділянкою та чи був здійснений землеустрій компетентними особами. Вказала, що у матеріалах справи наявні докази віднесення спірних земель до категорії рекреаційного призначення. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. 26 січня 2018 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких вона та її представник вважали, що доказів того, що земельна ділянка, яка належить відповідачки, відноситься до земель лісового фонду, прокурором не надано. Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» на підставі рішення Ради Міністрів України від 23 травня 1975 року за № 358, про що свідчить біла пляма на лісовпорядному планшеті (зміни згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року). 30 січня 2018 року до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких підприємство вважало, що довідка Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція», на яку посилається відповідачка, не може бути підставою для скасування судового рішення. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено; рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року - скасовано; у задоволенні позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» - відмовлено. Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» - задоволено частково, постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 26 серпня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідачки надійшли додаткові пояснення, в яких він вважав, що позов необхідно залишити без розгляду, оскільки відсутні підстави щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, так як прокурор не довів бездіяльність органу, в інтересах якого він звернувся до суду. 05 жовтня 2020 року від представника відповідачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, яку залишено без задоволення за відсутності доказів цього. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка ОСОБА_1 відведена у приватну власність із земель лісового фонду, що суперечило чинному на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень Вовчанської районної державної адміністрації законодавству. При цьому кадастровий номер земельної ділянки та її розмір у позові та уточненому позові різні, тому з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції судова колегія відповідно до частини 1 статті 417 ЦПК України, бере до уваги вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції від 05 червня 2019 року. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2012 року № 660 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення у власність громадянам в кількості 88 чоловік для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (а. с. 13, том 1). Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області погоджено Управлінням Держкомзему в Вовчанському районі Харківської області, що підтверджується висновком від 29 грудня 2012 року №01-13/4364. При цьому, згідно вказаного висновку земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення (а. с. 106, том 1). Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2013 року № 174 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області. Передано 88 громадянам відповідно до списку у власність земельні ділянки загальною площею 7,8570 га із земель запасу рекреаційного призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області для індивідуального дачного будівництва (а. с. 18, том 1). Зі списку, який є додатком до розпорядження від 19 липня 2013 року № 174 вбачається, що ОСОБА_1 передано одну земельну ділянку площею 0,0875 га (а. с. 19, том 1). На виконання вказаного розпорядження державним реєстратором Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності щодо земельної ділянки, а саме внесено запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим № 6321655800:01:005:0055 від 14 серпня 2013 року № 2105711, номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 4973784, за ОСОБА_1 (а. с. 12, том 1). Земельні ділянки громадян, які надані для індивідуального дачного будівництва, а також землі Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Блеск», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесенс», яким ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року (№К/800/9740/15) відмовлено у визначенні кадастрових номерів, знаходяться в кварталі № 103 виділ 8-9; 11; 15-22; 28-29 (а. с. 14, 17, том 1). Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 серпня 2017 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: «чи є порушення меж (або накладення) земельної ділянки площею 0,0875 га та земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?» (а. с. 202-207, том 1). 27 листопада 2017 року справу повернуто до Апеляційного суду Харківської області з повідомленням про неможливість надання висновку у зв`язку з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи до інституту та у зв`язку з ненадходженням оплати на рахунок інституту за проведення експертизи (а. с. 216-217, том 1). Інших клопотань про проведення судової експертизи при новому апеляційному розгляді від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Не бажання проведення такої експертизи обґрунтовано відсутністю документів (каталогів координат земельної ділянки меж лісового кварталу земель лісового фонду, результатів топографо - геодезичних та землевпорядних робіт, складальних оригіналів планшетів), без надання яких проведення судової експертизи неможливо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цих кодексом або за результатами аукціону. Згідно статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Відповідно до статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 210 ЗК України угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду. Статтею 215 ЦК України передбачено, що недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 ЦК України є підставою недійсності правочину. Зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України). До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України). Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України). За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України). Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Статтями 56, 57 ЗК України передбачено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами. Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України). Відповідно до статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України). Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, лісовпорядкувальні планшети належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України). Проте, звертаючись з позовом про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки, позивач не зазначив, яка земельна ділянка є предметом розгляду. Так, в первісному позові він вважав, що це земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0055. У уточненому позові - земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0043. В суді апеляційної інстанції представниця позивача наполягала на тому, що їхні позовні вимоги стосуються саме земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0043, а не земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0055, які розглянув суд першої інстанції. Тобто, фактично розглянуто вимоги, які позивач не заявляв. В свою чергу матеріали справи з одного боку свідчать про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0043 належить ОСОБА_3 , з другого боку - відповідачці разом з земельною ділянкою з кадастровим номером 6321655800:01:005:0055, які знаходяться на землях колишньої бази відпочинку «Сосновий бір». Ці землі були виключені з кварталу № 103 Старосалтівського лісництва, у зв`язку з чим до планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року (до планшету №7 Старосалтівського лісництва, лісовпорядкування 2017 року) внесені відповідні зміни, оскільки ще у 1975 році на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 23 травня 1975 року № 358 ці землі (1,29 га) вилучені з земель Вовчанського лісгоспзагу Мінлісгоспу УРСР та надані в постійне користування цій базі відпочинку, про що і було зазначено в рішенні Харківського районного суду Харківського області від 18 травня 2017 року, яке є чинним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, в основі якого лежать дві ознаки: свобода та винятковість. Перша ознака полягає в тому, що ніхто не може бути примушений користуватися чи не користуватися своїм суб`єктивним правом, та сам суб`єкт визначає спосіб його реалізації. Друга - тільки носій, суб`єкт цього права може користуватися своїм правом, ніхто інший без його згоди не може цього робити. Основна логіка такого підходу до походження принципу диспозитивності цивільного судо­чинства зводиться до того, що, оскільки цивільний процес є процесу­альною формою захисту суб`єктивних цивільних прав, право осіб цивільних правовідносин вільно розпоряджатися своїми правами має трансформуватися у процедурах цивільного судочинства через зако­нодавче закріплення можливості зацікавлених осіб розпоряджатися матеріальними правами та процесуальними засобами їх здійснення. Із змісту частини 1 статті 13 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Ніхто без згоди особи не має права змінити, уточнити предмет позову. Така зміна, уточнення можливе при розгляді справи в суді першої інстанції, що і було зроблено позивачем. Однак, суд першої інстанції уточнений позов не розглянув, а розглянув позов, який позивач змінив. На стадії апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. Уточняти позов на стадії апеляційного перегляду щодо кількості земельних ділянок ОСОБА_1 (одна чи дві, з кадастровим номером 6321655800:01:005:0055 чи 6321655800:01:005:0043), про що вказують матеріали справи і що не було предметом розгляду в суді першої інстанції, позивач не має права. Клопотань про проведення судової експертизи щодо місця їх знаходження в межах або поза межами земель лісового фонду при новому апеляційному розгляді ніхто з учасників справи не заявляв. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що за таких обставин слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу. Принцип «пропорційності» передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року № 6-2161цс16. Враховуючи зміст позову, межі апеляційного розгляду, надані матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права ухвалив судове рішення, яке підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову позивачу. У зв`язку зі складністю справи повний текст судового рішення складено відповідно до частини 6 статті 259 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 15 жовтня 2020 року.