Постанова Дніпровський апеляційний суд № 207/3897/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6341/20 Справа № 207/3897/18 Суддя у 1-й інстанції - Тюлюнова В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А., суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В., за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіної Ліани Леонідівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ Приватбанк, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіної Л.Л. про скасування рішення про державну реєстрацію прав. В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході розгляду справи, позивач посилався на те, що 25 травня 2007 року між ним та ЗАТ КБ Приватбанк, правонаступником якого є АТ КБ Приватбанк, було укладено кредитний договір №DZNSG100770458, за умовами якого банк зобов`язався надати йому кредит у розмірі 24500 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ним та банком укладено договір іпотеки, за яким він передав банку в іпотеку належний йому будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . З отриманої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 24 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л.Л. за банком зареєстровано право власності на житловий будинок, що є предметом іпотеки. Вважає вказане рішення протиправним, оскільки приватним нотаріусом не застосовано вимоги Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, тим самим прийнято протиправне рішення про державну реєстрацію прав. Позивач посилається на те, що відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» обов`язковим при набутті права власності на предмет іпотеки є оцінка предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, проте зі змісту інформаційної довідки вбачається, що у переліку документів, на підставі яких за банком було зареєстровано право власності, відсутній документ про оцінку вартості предмету іпотеки. В той же час, у зазначеній інформаційній довідці відсутні відомості про розмір заборгованості позичальника та про її безспірність, не зазначено в рахунок погашення якої суми було здійснено задоволення вимог банку. Також, всупереч вимогам закону, він не отримував письмової вимоги про усунення порушень, що підтверджується відсутністю відповідного поштового повідомлення. З наведених підстав, позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л., індексний номер 32093851 від 28 жовтня 2016 року, 10:27:25 про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ КБ «Приватбанк», ЕДРПОУ: 14360570, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.Набережна перемоги, буд. 50 (номер запису про право власності 17143039, дата та час державної реєстрації 24 жовтня 2016 року, 11:10:57). Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіної Леани Леонідівні, індексний номер: 32093851 від 28 жовтня 2016 року, 10:27:25 про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ КБ «Приватбанк», ЕДРПОУ: 14360570, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.Набережна перемоги, буд. 50 (номер запису про право власності 17143039, дата та час державної реєстрації 24 жовтня 2016 року, 11:10:57). Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просять рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, 25 травня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DZNSG100770458, за умовами п.7.1 якого банк забов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 24500 доларів США (а.с. 8-10). З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 30 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач передав в іпотеку банку належне йому на праві власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11). Згідно п. 18.10 іпотечного договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, винагороди, інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також здійснення забезпечених іпотекою платежів. Пунктом 35.5 іпотечного договору сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 126250 грн. 24 жовтня 2016 року АТ КБ «Приватбанк» звернулися до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіной Л.Л. із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком, на підставі якої приватним нотаріусом ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32093851 від 28 жовтня 2016 року й право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за іпотекодержателем - ПАТ КБ «Приватбанк» (номер запису про право власності 17143039) (а.с. 6, 7). Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» ( в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору іпотеки) встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»). Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За змістом статті 36 Закону встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Договором іпотеки від 30 травня 2007 року визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання кредитного договору, а в разі невиконання кредитного договору звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно умов договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до Закону України «Про іпотеку», на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі. Згідно до п. 29 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України Про іпотеку, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності. Слід зазначити, матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_1 письмових вимог від іпотекодежателя, а саме повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. У ч.2 ст.37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Проте, для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки відповідна оцінка вартості предмету іпотеки не надавалась, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи № 1068324412104, яка була направлена Департаментом комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2020 року про витребування доказів (а.с. 158-167). Доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» про те, що позивач був повідомлений про намір банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності є безпідставними, оскільки копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи, не містить підпису позивача про отримання ОСОБА_1 відповідного повідомлення, з указаного поштового повідомлення не можливо встановити який саме документ направлявся позивачеві банком (а.с. 161). Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет іпотеки. Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Тобто, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача. Згідно зі статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач, у передбаченому Законом порядку, здійснював реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто, ухилення від надіслання боржнику оформленого відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють звернення стягнення на предмет застави шляхом реєстрації права власності. Таким чином, відповідачем не прийнято до уваги, що звернення стягнення на предмет застави пов`язується саме з реєстрацією у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та спливом тридцятиденного строку для добровільного виконання боржником свого зобов`язання. Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задволення позовних вимог позивача та відсутність підстав для винесення нотаріусом оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. На рідставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Судді