Постанова 4852 № 340/991/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 340/991/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року (головуючий суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Агро Сервіс Пром» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Агро Сервіс Пром» (далі Позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі Відповідач-1), Державної податкової служби України (далі Відповідач-2), в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 25, 27 вересня та 04 жовтня 2019 року, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №111 від 24 липня 2019 року, №112 від 26 липня 2019 року, №113 та №115 від 29 липня 2019 року, №117 та №119 від 31 липня 2019 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №111 від 24 липня 2019 року, №112 від 26 липня 2019 року, №113 та №115 від 29 липня 2019 року, №117 та №119 від 31 липня 2019 року у Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх фактичного подання. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що подав пояснення та первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують правильність складання податкових накладних. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено (а.с.183-189). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що надані Позивачем документи і пояснення підтверджували наявність підстав складання податкових накладних. Рішення Державної податкової служби України про зупинення реєстрації податкових накладних за формою не містить детального обґрунтування. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач-2, із посиланням на неправильність та неповноту дослідження обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити у в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що надані Позивачем пояснення та документи не усунули виявлене порушення, що слугувало підставою для зупинення податкових накладних. В зв`язку з цим комісією центрального рівня прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, підставою яких слугувало ненадання платником копій документів, що передбачені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою КМУ №117 від 21 лютого 2018 року. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку відносно того, що рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкових накладних не містять інформації про застосування хоча б якого підпункту пункту 1.6 Критерію. Під час зупинення реєстрації спірних податкових накладних ДПС України застосував критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, що не відповідає приписам пунктів 6,7 Порядку №117 та свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Також 05 жовтня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява Позивача про розгляд справи без участі його представника. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що 26 липня 2018 року ОСОБА_1 (орендодавець) та Позивач (орендар) уклали договір оренди 4 автомобілів різної марки. Відповідно до приписів пункту 6.1 правочину останній діє до 26 липня 2023 року. 26 липня 2018 року ОСОБА_2 (орендодавець) та Позивач (орендар) уклали договір оренди 8 автомобілів різної марки. Відповідно до приписів пункту 6.1 правочину останній діє до 26 липня 2023 року. 13 вересня 2018 року ОСОБА_3 (орендодавець) та Позивач (орендар) уклали договір найму (оренди) 1 автомобіля. Відповідно до приписів пункту 2.1 правочину останній діє до 13 вересня 2028 року. 13 вересня 2018 року ОСОБА_4 (орендодавець) та Позивач (наймач) уклали договір найму (оренди) 2 автомобілів різної марки. Відповідно до приписів пункту 2.1 правочину останній діє до 13 вересня 2028 року. 19 вересня, 19 листопада, 18 грудня 2018 року та 29 липня 2019 року керівник Позивач прийняв на посаду 9 водіїв. 30 листопада 2018 року Позивач (експедитор) та ТОВ «Наві - Лоджистікс» (далі Товариство-2) (клієнт) уклали договір транспортного експедирування. 24, 26, 29, 31 липня 2019 року Позивач та Товариство-2 склали 6 актів здачі - прийняття робіт. 24 липня 2019 року Позивачем виписано податкову накладну №111 на суму 183426,60 грн. (з урахуванням ПДВ 30571,10 грн.). 26 липня 2019 року Позивачем виписано податкову накладну №112 на суму 120902,60 грн. (з урахуванням ПДВ 20150,43 грн.). 29 липня 2019 року Позивачем виписано податкову накладну №113 на суму 76155,80 грн. (з урахуванням ПДВ 12692,63 грн.). 29 липня 2019 року Позивачем виписано податкову накладну №115 на суму 49441 грн. (з урахуванням ПДВ 8240,17 грн.). 31 липня 2019 року Позивачем виписано податкову накладну №117 на суму 73647 грн. (з урахуванням ПДВ 12274,50 грн.). 31 липня 2019 року Позивачем виписано податкову накладну №119 на суму 73931,20 грн. (з урахуванням ПДВ 12321,87 грн.). 26, 29 липня, 02, 05 серпня 2019 року Товариство-2 сплатило Позивачу кошти у безготівковій формі. Доказом перевезення Позивачем товару на замовлення Товариства-2 є товарно-транспортні накладні від 19, 20, 21, 23, 24, 25, 27, 29, 30, 31 липня 2019 року. 09, 12 серпня 2019 року Відповідачем-2 зупинено реєстрацію податкових накладних. У квитанціях зазначено, що податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії відповідних документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних. Позивач направив податковому органу повідомлення з поясненнями від 17, 18, 19, 26 вересня 2019 року разом з первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. 25 вересня 2019 року Відповідачем-2 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №111 від 24 липня 2019 року. У рішенні у графі «підстава» зазначено наступне: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. У даній графі не підкреслено, яких конкретно документів не надано, хоча така вимога міститься у формі рішення. 27 вересня та 04 жовтня 2019 року Відповідачем-2 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №112 від 26 липня 2019 року, №113 і №115 від 29 липня 2019 року, №117 і №119 від 31 липня 2019 року. У рішеннях у графі «підстава» зазначено наступне: ненадання платником податку копій первинних документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. У даній графі не підкреслено, яких конкретно документів не надано, хоча така вимога міститься у формі рішення. Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок). Приписами пункту 3 Порядку встановлено, що податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, Р<РмЧ1,4. Приписами пункту 5 та 6 Порядку передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Отже, обов`язкова умова зупинення реєстрації податкової накладної - наявність критерію ризикованості платника податків. Підставою прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є саме такий критерій. Листом Відповідача-2 від 07 серпня 2019 року №1962/99-99-29-01-01 встановлено Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерій), які введені в дію з наступного дня. Пунктом 1.6 Критерію, посилання на який містить рішення відповідача про зупинення реєстрації податкової накладної, встановлено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування. Рішення Відповідача-2 про зупинення реєстрації податкових накладних не містять інформації про застосування хоча б якогось підпункту пункту 1.6 Критерію. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень перевіряється судом на предмет обґрунтованості. Рішення Відповідача-2 про зупинення реєстрації податкових накладних за формою не містять детального обґрунтування. Судом встановлено, що надані Позивачем документи і пояснення підтверджували наявність підстав складання податкових накладних. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість оскаржених рішень суб`єкта владних повноважень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 18 травня 2020 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Відповідача-2 спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №340/991/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 13 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова