Постанова 4851 № 520/13233/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І. 05 жовтня 2020 р.Справа № 520/13233/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машура А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и л а: 05.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), які полягають у зменшенні розміру його пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити йому пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснити йому виплату суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року розрахував її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" (далі Закон № 2050-ІІІ), виконати рішення суду протягом тридцяти днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили. Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки він отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови Кабінету Міністрів України 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ № 103) передбачено Законом № 2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право на мирне володіння майном. Оскільки він мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені постановою КМУ № 103, не можуть бути застосовані. За таких обставин, позивач зазначає про протиправність дій відповідача, які полягають у зменшенні розміру його пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року. Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу позивач зауважує, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Щодо виплати протиправно не нарахованої та невиплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою позивач зазначає, що, оскільки законодавством не передбачено можливості виплати пенсії за минулий час з вини органу Пенсійного фонду України частинами, отже належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії належної йому однією сумою. Крім того, позивач вважає, що не встановлення судом строку виконання рішення суду призведе до позбавлення його права користування та розпорядження своїм майном у вигляді перерахунку пенсії на невизначений час, а рішення суду буде не ефективним способом захисту, оскільки він в такому разі буде вимушений знов звертатись до суду. Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , у відзиві на адміністративний позов ГУ ПФУ у Харківській області вказує, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII та постанови КМУ № 103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Виплата пенсії проводилась відповідно до п. 2 постанови КМУ №

103. За наведених обставин, відповідач вказує, що дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії позивача за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та 75% з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови КМУ № 103, положення п.п. 1,2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відповідач вказує, що позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки на цей час між сторонами існує спір про перерахунок пенсії, заборгованість по пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, а відтак, компенсація не могла бути нарахована та виплачена. Щодо зобов`язання здійснити виплату пенсії однією сумою, відповідач вважає, що ця позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною, оскільки кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії. Щодо строку виконання рішення суду відповідач зазначає, що судові рішення, які набрали законної сили, виконуються ГУ ПФУ добровільно в межах покладених зобов`язань. Однак, виконання рішення в частині виплати нарахованих сум не в повній мірі залежить від відповідача, зважаючи на те, що для виконання судових рішень, якими на орган Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 (далі Порядок № 649). 27.04.2020 року позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить: - врахувати висновки Верховного Суду висловлені в постановах від 12.11.2019 року по справі № 826/3858/18 та від 10.03.2020 року по справі № 160/1088/19; - при прийнятті рішення по справі надати оцінку пунктам 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, постанові КМУ від 14.08.2019 № 804, постанові КМУ від 22.08.2018 № 649 на відповідність меті та завданням Закону № 2262-12, а також ідеї соціальної справедливості, верховенству права, статтям 8, 19, 21, 22, 24, 46, 92, 113 Конституції України; - зазначити в рішенні суду мотиви прийняття або відхилення аргументів щодо суті спору, які наведені у додаткових поясненнях по справі та застосування пунктів 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 до спірних правовідносин з огляду на відповідність зазначених нормативних актів Конституції України; - встановити порядок виконання рішення суду в частині виплати протиправно не нарахованої та не виплаченої частини розміру пенсії позивачу без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року, постанова № 804 від 14.08.2019 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року (рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Так, судовим рішенням визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Судом проведений розподіл судових витрат стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. Висновок суду вмотивований тим, що відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Із «клопотання» представника позивача не встановлюється того, що представник позивача змінює предмет або підстави позову, збільшує або зменшує розмір позовних вимог. За таких обставин, суд розглядає дану справу в межах позовних вимог заявлених позивачем у позовній заяві. Крім того, суд першої інстанції прийшов висновку, що Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, були визнані протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII (далі Порядок № 45). З огляду на положення ч.2 ст.265 КАС України, зазначені приписи постанови КМУ № 103 втратили чинність з 05.03.2019 року. Так, до 04.03.2019 року включно постанова КМУ №103 від 21.02.2018 року була діючою та такою, що підлягала обов`язковому застосуванню в межах спірних правовідносин, оскільки встановлений Кабінетом Міністрів України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, є обов`язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у справі, на якого розповсюджується дія цього нормативно-правового акту. Діяти у інший спосіб, ніж це встановлено на законодавчому рівні відповідач немає правової можливості, а тому не можна вважати, що ГУ ПФ України в Харківській області здійснюючи виплати перерахованої пенсії позивачу в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 103 до 04.03.2019 року включно, діяло протиправно. Також, суд зазначив, що у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови КМУ № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 05.03.2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100% суми підвищення пенсії. Крім того, суд зауважив, що наразі відсутні підстави вважати, що після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії відповідачем не буде нараховано та виплачено компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 року. Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними. Також, суд не вбачав підстав для застосування судового контролю. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги позивач тим, що суди при розгляді конкретних справ мають право оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Таким чином, суд при застосуванні до спірних правовідносин п.1, 2 постанови КМУ № 103, повинен надати оцінку на відповідність Конституції України п.1, 2 постанови КМУ №

103. Щодо вимог виплати суми перерахунку однією сумою позивач зазначає, що його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року, з урахуванням вже сплачених сум підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і відповідні суми перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки він отримав право на вказані суми виплат. Тому, невиплата його пенсії в належному розмірі є втручанням у його право на мирне володіння майном. Рішення суду першої інстанції не відповідає меті та завданням Закону № 2262-XII, а також ідеї соціальної справедливості, чим порушує ст. 8 Конституції України. Щодо вимоги про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу, позивач вважає, що пенсійні виплати (відносно етапів призначення, нарахування та виплати яких національний закон України не містить чітких критеріїв розмежування), не одержані у власність приватної особи з вини адміністративного владного органу, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ГУ ПФУ в Харківській області не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. 31.07.2020 року позивач надав до суду додаткові письмові пояснення, в яких він просив врахувати при прийнятті судового рішення по справі висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14.05.2020 року по справі № 816/379/16. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та є отримувачем пенсії, що призначена йому на умовах Закону № 2262-ХІІ. З протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року вбачається, що згідно постанови КМУ № 103 підвищення пенсії позивача складає 2.506,81 грн., з них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення 1.253,41 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення 1.880,11 грн., з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення 2.506,81 грн. (а.с. 13). Погоджуючись із висновком суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , колегія суддів за приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Згідно ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії, до 01.01.2017 року) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: «усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій». Означена норма набрала чинності з 01.01.2017 року. Таким чином, починаючи з 01.01.2017 року законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат. Згідно з п. 7 постанови Кабінету Міністрів України 17.07.1992 року № 393 (в редакції постанови КМУ № 103) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами. Пунктом 1 постанови КМУ № 103 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) ухвалено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови КМУ №

704. Пунктом 2 постанови КМУ № 103 в редакції, що була чинною до 05.03.2019 року, визначалось, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) належить проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 року 50%; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 75%; з 01.01.2020 року 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. З наведеного вбачається, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій здійснюватиметься із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно починаючи з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50%; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75%; з 01.01.2020 року - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами. Таким чином, колегія суддів зазначає, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право шляхом прийняття відповідної постанови встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в п.п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. При цьому, колегія суддів зауважує, що постанова КМУ № 103 в період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відповідач, виплачуючи 50 % підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 року, та 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2019 року згідно з постановами КМУ № 103 та № 704, діяв у відповідності до п. 2 постанови КМУ № 103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ. При вирішенні спірного питання судом також враховано, що у пункті 2.1 Рішення від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). В Рішенні від 02.03.1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади. Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки пунктам 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, постанові КМУ від 22.08.2018 № 649 на відповідність меті та завданням Закону № 2262-12, а також ідеї соціальної справедливості, верховенству права, статтям 8, 19, 21, 22, 24, 46, 92, 113 Конституції України, оскільки така оцінка надана судовим рішенням у справі № 826/3858/18 та судовим рішенням у справі N 826/15409/18. Наведене вище також узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові 12.12.2018 року у справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18). Що стосується постанови КМУ від 14.08.2019 № 804, якою визначено відповідний порядок виплати перерахованих сум підвищених пенсій колегія суддів зазначає, що означений Урядовий акт не впливає на обов`язок ГУ ПФУ в Харківській області з 05.03.2019 року здійснювати позивачу виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, оскільки за висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 06.08.2019 року по справі № 160/3586/19, - системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії». З урахуванням тієї обставини, що в період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року, включно, діяла постанова КМУ № 103, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не перерахунку пенсії та не виплаті позивачу 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року, включно, а також в частині зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року, включно, не підлягають задоволенню. Крім наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», - з 01.01.2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови КМУ № 704, здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Колегія суддів зазначає, що у разі порушення встановлених строків виплати грошових доходів населення (заробітна плата, пенсії, стипендії, соціальні виплати) підприємства, установи і організації всіх форм власності мають здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою. Компенсація провадиться відповідно до Закону № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №

159. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін відсотках для визначення суми компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Згідно із ст. 5 Закону № 2050-III сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Статтями 51, 55 Закону № 2262-ХІІ унормовано, що перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком; нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Погоджуючись з висновком суду першої, колегія суддів зазначає про передчасність заявлених позивачем вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату донарахованих щомісячних сум з нарахуванням і виплатою компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою, оскільки станом на розгляд справи судом факт порушення прав позивача ОСОБА_1 не відбувся. Крім наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 1 ст. 382 КАС України, оскільки позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано доказів того, що відповідач в подальшому буде ухилятися від виконання судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги позивача означених висновків колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 15 жовтня 2020 року.