Постанова 4873 № 925/395/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" жовтня 2020 р. Справа№ 925/395/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Кравчука Г.А. за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.05.2019 у справі №925/395/18 (суддя Чевгуз О.В.) за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бузівської сільської ради до Фермерського господарства "Калаур" про витребування земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.05.2019 у справі №925/395/18 позов Уманської місцевої прокуратури залишено без розгляду, на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України. В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшов висновку про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.05.2019 у справі №925/395/18 та направити справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що в ході судового розгляду у зв`язку зі зміною власника спірних земельних ділянок правонаступництво у спірних правовідносинах перейшло до Бузівської сільської ради, яка є розпорядником вказаних земельних ділянок та отримувачем коштів за користування землями комунальної власності суб`єктами господарювання. При цьому прокурор вказує, що Бузівська сільська рада також не здійснює захист інтересів держави, що є підставою для представництва інтересів держави прокурором. Щодо обґрунтування порушення інтересів держави, то прокурор послався на те, що в даному випадку інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання законності при передачі в оренду землі, як основного національного багатства, яка перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель; пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної земельної ділянки із незаконного користування відповідача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.05.2019 у справі №925/395/18 та призначено розгляд апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування ухвали суду є безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства. В судове засідання апеляційної інстанції 06.10.2020 представник позивача не з`явився, про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу від позивача до суду не надходило. Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної апеляційної скарги за відсутності представника позивача. В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.10.2020 представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.05.2019 у справі №925/395/18 та направити справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду. В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.10.2020 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції, виходячи з наступного. Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з позовом до фермерського господарства "Калаур" про витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у фермерського господарства "Калаур" земельних ділянок, які розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області,з урахуванням уточнення позовних вимог, а саме: - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0560 площею 4,9314 га; - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0512 площею 5,4751 га; - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0046 площею 8,1201 га; - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0645 площею 1,5110 га; - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0644 площею 2,0000 га; - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0646 площею 2,0000 га; - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0647 площею 2,0000 га; - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0643 площею 2,0000 га; - за кадастровим номером 7120982400:02:001:0588 площею 13,1755 га. Обґрунтовуючи підстави представництва держави, прокурор посилався на зволікання уповноваженого органу (на час звернення з позовом), а саме Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, що мав право брати участь у спірних правовідносинах з метою представництва інтересів держави щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності із чужого незаконного володіння. При цьому прокурор посилався на те, що констатуючи в листі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №10-23-0.32-1938/2-18 від 20.03.2018 до Уманської місцевої прокуратури факт припинення дії договору суборенди спірної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області не вжито жодних заходів щодо повернення до державної власності цієї земельної ділянки. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2019 позивача у даній справі - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області замінено на його правонаступника - Бузівську сільську раду Жашківського району. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов до висновку про залишення без розгляду позовної заяви прокурора на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України, посилаючись на можливість органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення та відповідно на відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави. Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора про витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави у Фермерського господарства "Калаур" земельних ділянок, які розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області. Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Верховним Судом розглядався ряд спорів, у яких надані висновки щодо права прокурора на звернення до суду із позовами в інтересах держави. Так, у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах Великої Палати від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 23.01.2019 у справі №920/331/18 містяться наступні висновки: - відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом; - розглядаючи кожен випадок окремо, суд повинен вирішити, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін; - у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи; - з огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено; - отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України); - положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру"; - так, за змістом частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті; - отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини). Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. У пункті 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі. Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Північний апеляційний господарський суд, враховуючи наведені висновки Верховного Суду, встановив наступні обставини щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі. Звертаючись з даним позовом до господарського суду, ні Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, яке станом на час звернення з даним позовом був уповноваженим державним органом щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, ні Бузівська сільська рада, до якої в ході судового розгляду від Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області перейшло право власності на всі земельні ділянки у відповідності до наказу №23-2195-1-18-СГ від 05.06.2018 (у зв`язку з чим постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.04.2019 у справі №925/395/18 змінено позивача у справі - Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області на його правонаступника Бузівську сільську раду Жашківського району), не вживали належних заходів щодо використання своїх прав та виконання обов`язків як органу, уповноваженого на захист державних інтересів. Бузівська сільска рада як орган місцевого самоврядування не здійснювала захист інтересів держави. Підтвердженням цього є те, що Бузівська сільська рада, являючись власником спірних земельних ділянок комунальної власності, будучи достовірно обізнаною про прийняту у цій справі Верховним Судом постанову від 11.04.2019, якою замінено позивача у даній справі - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області на його правонаступника - Бузівську сільську раду Жашківського району, не вжила жодних заходів щодо захисту державних інтересів, про що свідчить споглядацька позиція, адже сільська рада навіть не бере участь у судових засіданнях. Вказане свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування функцій у спірних правовідносинах. Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду. У даному випадку прокурором доведено належними доказами бездіяльність позивача. Щодо наявності інтересів держави, то апеляційний господарський суд погоджується із доводами прокурора про те, що інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання законності при передачі в оренду землі, як основного національного багатства, яка перебуває від особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. З урахуванням наведеного, враховуючи правові позиції Верховного Суду щодо права прокурора на звернення до суду із позовами в інтересах держави, зміст позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі позивача та, відповідно, розгляду позовних вимогу даній справі по суті. Наведене вище свідчить про помилковість висновків місцевого господарського суду про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави та відповідно про наявність підстав для застосування положень п.1 ч.1 ст.226 ГПК України та залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бузівської сільської ради, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Черкаської області. Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Черкаської області, скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 28.05.2019 у справі №925/395/18 з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 240, 255, 267 - 271, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.05.2019 у справі №925/395/18 скасувати. Матеріали справи №925/395/18 передати на розгляд суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст судового рішення складено та підписано 12.10.2020. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир Г.А. Кравчук