Постанова 4870 № 909/888/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" жовтня 2020 р. м.Львів Справа №909/888/19 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б., суддів: Матущак О.І. Якімець Г.Г. секретар судового засідання Борщ І.О. за участю представників сторін: від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Волосянка Р.О.(адвокат) від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Ковбура В.А.(адвокат) розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" за №106/01 від 28.01.2020 (вх.№01-05/534/20 від 07.02.2020) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2019, суддя: Неверовська Л.М., м. Івано-Франківськ, (повний текст рішення складено - 02.01.2020), у справі №909/888/19 за позовом Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення 96 264,00 грн. за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" до Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 36 433,38 грн. ВСТАНОВИВ: короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції: до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення 96 264,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 13.08.2018 №П\П-181430\НЮ, укладеним між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" та Акціонерним товариством "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод", в частині строків надання послуг. З огляду на порушення відповідачем строків надання послуг з ремонту колісних пар, позивачем, у відповідності до пункту 7.4 Договору, нараховано відповідачу штрафні санкції в сумі 96264 грн., з яких: 32088,00 грн. - пеня; 64176,00 грн. - штраф. 25.09.2019, до суду подану зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі "Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 36433,38 грн., з яких: 19441,18 грн. - пеня, 13752,00 грн. - інфляційні втрати, 3240,20 грн. - 3 % річних. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в пункті 7.4 Договору за одне й те саме порушення зобов`язання - порушення строків виконання послуг, передбачена подвійна цивільно-правова відповідальність, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України. Окрім того, згідно з Графіком подачі в ремонт і видачі з ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А (Додаток 2), дата подачі в ремонт - протягом 10 календарних днів після підписання договору, тобто до 23.08.2018. Натомість, позивачем було передано в ремонт колісні пари автомотриси АГД-1А з порушенням строку передбаченим договором, а саме - 05.09.2018. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2019, суддя: Неверовська Л.М., м. Івано-Франківськ, (повний текст рішення складено - 02.01.2020) у справі №909/888/19 - позовні вимоги первісного позову задоволено частково, в частині стягнення 30254,40 (тридцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні сорок копійок) пені та 64176,00 (шістдесят чотири тисячі сто сімдесят шість гривень) штрафу. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" на користь Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"- 1882,58 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві гривні п`ятдесят вісім копійок) судового збору. Позовні вимоги зустрічного позову задоволено частково, в частині стягнення - 5877,57 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень п`ятдесят сім копійок) пені, 979,59 (дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок) 3% річних, 4584,00 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят чотири гривні) інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" - 595,51 (п`ятсот дев`яносто п`ять гривень п`ятдесят одну копійку) судового збору. Проведено зустрічне зарахування грошових сум та стягнуто з Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" на користь Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"- 82 989,24 грн.(вісімдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень двадцять чотири копійки). Вищенаведене рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю факту порушення АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" договірних строків виконання ремонту. З огляду на порушення строків виконання ремонту, замовником нараховано виконавцю штрафні санкції передбачені пунктом 7.4 договору. Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що Замовник проводить з Виконавцем розрахунок за ремонт колісних пар автомотриси АГД-1А протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаного ремонту та отримання відповідного рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної. Замовником порушено договірні умови в частині розрахунку за ремонт і допущено прострочку виконання грошового зобов`язання. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги: до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), в якій скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задоволити частково. Стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом- 19252,80 грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: · суд першої інстанції вірно встановив, що передача замовнику колісних пар з ремонту відбулась 27.12.2018 р., тобто з простроченням, однак не надав оцінки тій обставині, що прострочення виконання робіт з ремонту колісних пар відбулось з вини самого позивача, який передав їх в ремонт з порушенням обумовлених договором строків, тобто вчасно не приступив до виконання зобов`язання; · кількість днів прострочення виконання робіт з ремонту колісних пар необхідно зменшити на кількість днів прострочення передачі позивачем колісних пар в ремонт, тобто на 12 календарних днів. Відтак, прострочення виконання ремонту становитиме 21 день (33-12), що є менше встановленого п. 7.4 Договору тридцятиденного строку, а отже підстав для стягнення штрафу з АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» немає. · згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За приписами ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з тих підстав, що: · графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту колісних пар дрезини вантажної ДГКу передбачено, що подача в ремонт здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання договору. При цьому у зазначеному графіку є примітка наступного змісту: «Дата подачі колісних пар дрезини вантажної ДГКу в ремонт може коригуватись «Замовником» за узгодженням з «Виконавцем». Так, сторони Договору від 13.08.2018 № П/П-181430/НЮ узгодили більш пізніші дати передачі в ремонт колісних пар, що підтверджується актом приймання і попереднього зовнішнього огляду від 05.09.2018 № 88, а при його підписанні у Відповідача за первісним позовом не було жодних заперечень і зауважень. При цьому Відповідач за первісним позовом не звертався до філії з приводу продовження строку виконання робіт по Договору від 13.08.2018 № П/П-181430/НЮ з підстав того, що замовник несвоєчасно передав колісні пари в ремонт; · згідно із ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Таким чином, п. 11.5 Договору та ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» було надано можливість Відповідачу внести зміни до його істотних умов, але останній таким правом не скористався, що, на думку філії, позбавляє AT «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» можливості посилатися на обставини несвоєчасного подання йому в ремонт колісної пари філією. В судове засідання 06.10.2020 з`явились представники сторін, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на наступне. 13.08.2018 р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Замовник) та Акціонерним товариством "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (Виконавець) було укладено договір №П/П-181430/НЮ. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" надалі перейменоване згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Українська залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця". Згідно із п. 1.4. Договору виконавець зобов`язався у 2018 році надати замовнику послуги з ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А, відповідно обсягів ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А (надалі ремонт) переданих замовником виконавцю, відповідно обсягів ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А (Додаток 1), який є невід`ємною частиною цього Договору. У відповідності до п. 1.5 Договору замовник зобов`язався прийняти ці послуги та оплатити їх. Відповідно обсягів ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А (Додаток 14), кількість колісних пар автомотриси АГД-1А, які підлягають ремонту - 2 шт. Ціна цього договору визначається Протоколом погодження вартості послуг з ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А (Додаток 3) і складає 916 800,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 152 800,00 грн. Порядок надання послуг визначений у розділі 5 Договору. Згідно пункту 5.3.1 Договору виконавець зобов`язується виконати ремонт колісних пар автомотриси АГД-1А у відповідності з Графіком подачі в ремонт і видачі з ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А (Додаток 2), який є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно пункту 6.3.1 договору виконавець зобов`язується своїм персоналом, матеріалами та засобами виконати ремонт колісних пар автомотриси АГД-1А в строки, передбачені Додатком 2, який є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до "Графіку подачі в ремонт і видачі з ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А" (Додаток 2), дата видачі з ремонту - до 23.11.2018. 05.09.2018 р. замовником передано в ремонт колісні пари автомотриси АГД-1А №00156 та №00854 у кількості двох одиниць на підставі акту приймання і попереднього зовнішнього огляду від 05.09.2018 №88. 27.12.2018 р. колісні пари автомотриси АГД-1А №00156 та №00854 у кількості двох одиниць було передано з ремонту на підставі акту приймання-передачі обладнання від 27.12.2018 №13/12/1 та акту приймання передачі наданих послуг по ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А від 27.12.2018 №13/12. Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання ремонту, передбачених Договором, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості ремонту, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. З огляду на порушення строків виконання ремонту, замовником нараховано виконавцю штрафні санкції передбачені пунктом 7.4 договору. З метою досудового врегулювання спору, Регіональна філія "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" направила на адресу АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" претензію № НЮ-16/22 від 30.01.2019 з вимогою у 10-ти денний строк з дня отримання претензії сплатити суму пені та штрафу у розмірі 96264,00 грн.. Вимога щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 96264,00 грн. залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим Регіональна філія "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 96264,00 грн. за порушення строків виконання ремонту передбачених пунктом 7.4 договору. Порядок здійснення оплати визначений у розділі 4 Договору. Пунктом 4.2. сторони погодили, що Замовник проводить з Виконавцем розрахунок за ремонт колісних пар автомотриси АГД-1А протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаного ремонту та отримання відповідного рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної. 26.02.2019 р. Замовником було перераховано Виконавцю кошти за ремонт у розмірі 916800 грн.; даний факт підтверджується платіжним дорученням № 1594355 від 26.02.2019 р. Відповідальність сторін обумовлена в розділі 7 Договору. Пунктом 7.11. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату ремонту, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. З огляду на прострочку оплати ремонту замовником, виконавець звернувся з зустрічним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 36433,38 грн., з яких: 19441,18 грн. - пеня; 13752,00 грн. - інфляційні втрати, 3240,20 грн. - 3% річних. Відповідач за зустрічним позовом визнав прострочку оплати за виконаний ремонт, але заперечив щодо строку прострочки виконання грошового зобов`язання, оскільки датою внесення відомостей Акціонерним товариством "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" до Єдиного реєстру податкових накладних, тобто датою реєстрації податкової накладної є 13.02.2019. Висновки суду апеляційної інстанції Внаслідок укладення Договору №П/П-181430/НЮ від 13.08.2018 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки. Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір №П/П-181430/НЮ від 13.08.2018 укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг. У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Факт порушення строків виконання ремонту, передбачених договором від 13.08.2018 №П\П-181430\НЮ підтверджується матеріалами справи та визнається представником АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод". Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання ремонту, передбачених Договором, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості ремонту, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Ст. 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання). Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Аналогічний пункт внесений до спірного договору - пункт 7.4. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання. Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду: від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 21.11.2019 у справі № 903/198/19. Колегія суддів здійснивши перерахунок сум штрафних санкцій дійшла висновку про правильність обчислення судом першої інстанції кількість днів прострочки. Посилання скаржника на необхідність відняти 12 днів прострочки в поставці колісних пар на ремонт не відповідає змісту договору та графіку. Так, Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту колісних пар дрезини вантажної ДГКу передбачено, що подача в ремонт здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання договору. При цьому у зазначеному графіку є примітка наступного змісту: «Дата подачі колісних пар дрезини вантажної ДГКу в ремонт може коригуватись «Замовником» за узгодженням з «Виконавцем». Сторони Договору від 13.08.2018 № П/П-181430/НЮ узгодили більш пізніші дати передачі в ремонт колісних пар, що підтверджується актом приймання і попереднього зовнішнього огляду від 05.09.2018 № 88, підписаним відповідачем без заперечень і зауважень. При цьому Відповідач за первісним позовом не звертався до філії з приводу продовження строку виконання робіт по Договору від 13.08.2018 № П/П-181430/НЮ з підстав несвоєчасної передачі колісних пар в ремонт. Зважаючи на те, що факт прострочки виконання ремонту, передбачений договором від 13.08.2018 №П\П-181430\НЮ підтверджується матеріалами справи, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу в сумі 64176 грн. є обґрунтованою. Посилання апелянта на те, що прострочка у виконанні робіт обумовлена невчасною передачею колісних пар на ремонт, носить формальний характер. Жодних доказів того, що навіть з урахуванням прострочки в поставці колісних пар відповідач не мав об`єктивної можливості вчасно завершити ремонт, суду надано не було. При цьому, зміст графіку та умов договору не звільняє відповідача від обов`язку завершити ремонт у визначений термін, а сам відповідач не звертався до позивача із вимогами про продовження дії договору чи виконання робіт, а заявив про таку причину лише після звернення позивача до суду із первісним позовом. Приймаючи із простроченням колісні пари у ремонт, відповідач не висловлював жодних заперечень чи умов. Відтак, скаржником не доведено того, що прострочка у виконанні його обов`язку обумовлена та є безпосереднім наслідком дій позивача. Щодо періоду нарахування пені, станом на 27.12.2018 (складання акту приймання-передачі наданих послуг №13/12) Виконавцем допущено прострочення надання послуг з ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А тривалістю 33 календарних дні (з 24.11.2018 по 26.12.2018), а не 35 (з 23.11.2018 по 27.12.2018), як зазначено позивачем за первісним позовом. Зміст договору та графіку не надає підстав для зменшення цього строку ще на 12 днів, про що зазначає скаржник. За наведених обставин, 23.11.2018 є граничним строком виконання ремонту, а прострочка виконання зобов`язання починається відповідно з 24.11.2018. Також наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що 27 грудня 2018 року колісні пари автомотриси АГД-1А у кількості двох одиниць було передано з ремонту на підставі акту приймання-передачі обладнання від 27.12.2018 №13/12/1 та акту приймання передачі наданих послуг по ремонту колісних пар автомотриси АГД-1А від 27.12.2018 №13/12. З огляду на вищевикладене, 27.11.2018 є днем виконання зобов`язання виконавцем, днем фактичного надання послуг, а тому не може враховуватися, як день прострочення. Згідно з вірним розрахунком, проведеним судом першої інстанції у відповідності до п.7.4. Договору (за формулою позивача за первісним позовом), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 30254,40 грн., тобто на 1833,60 грн. менше від суми нарахованої позивачем. Замовником (позивачем за первісним позовом) неправомірно нараховано пеню за 23.11.18 та 27.11.18, а тому в частині стягнення пені в розмірі 1833,60 грн. судом першої інстанції підставно відмовлено. Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Замовник (відповідач за зустрічним позовом) порушив договірні умови в частині розрахунку за виконані роботи (ремонт) і допустив прострочку виконання грошового зобов`язання. Даний факт підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем за зустрічним позовом. Пунктом 7.11. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату ремонту, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 4.2. сторони погодили, що Замовник проводить з Виконавцем розрахунок за ремонт колісних пар автомотриси АГД-1А протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаного ремонту та отримання відповідного рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної. Судами встановлено, що датою реєстрації податкової накладної є 13.02.2019. Замовником було перераховано Виконавцю кошти за ремонт у розмірі 916 800,00 грн. - 26 лютого 2019 року (платіжне доручення № 1594355 від 26 лютого 2019 р.), тобто 26.02.19 є днем виконання зобов`язання. Тому період прострочки виконання грошового зобов`язання відповідачем за зустрічним позовом становить 13 днів - з 13.02.2019 по 25.02.2019, а не 43 дні, як зазначено позивачем за зустрічним позовом. Колегія суддів здійснивши перерахунок, дійшла висновку про правильність розрахунку судом першої інстанції належних до стягнення із замовника сум. Ці висновки та розрахунки суду сторонами не оскаржувались. Ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення. При цьому, вирішуючи питання зменшення неустойки суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав ставити під сумнів дискреційний висновок суду першої інстанції про недоцільність використання свого права на зменшення суми неустойки. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 травня 2011 року, пункт 58). За таких обставин решту аргументів апелянта, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2019 у справі №909/888/19 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, в той час як у відзиві наведені обґрунтовані доводи стосовно відсутності порушень матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" за №106/01 від 28.01.2020 (вх.№01-05/534/20 від 07.02.2020) - залишити без задоволення. 2.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2019 у справі №909/888/19- залишити без змін. 3.Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст.286-289 ГПК України. Головуючий (суддя-доповідач) Т.Б.Бонк Судді О.І.Матущак Г.Г.Якімець Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2020.