Постанова 4855 № 640/16562/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16562/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Департамента міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Департамента міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (далі - відповідач, апелянт, Департамент міжнародного поліцейського співробітництва) про визнання протиправної відмови відкликати циркулярне повідомлення про розшук позивача і затримання від 14 січня 2016 року та зобов`язати відповідача відкликати таке повідомлення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Департамента міжнародного поліцейського співробітництва від 30 серпня 2018 року усунути порушення та відмову відкликати циркулярне повідомлення про розшук ОСОБА_1 і затримання від 14 січня 2016 року, який містить недостовірні відомості щодо останнього. Зобов`язати Національну поліцію України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва скасувати повідомлення про розшук ОСОБА_1 від 14 січня 2016 року та повідомити про це країни, яким таке повідомлення було надіслано. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не взято до уваги інформацію щодо особливостей функціонування Інформаційної системи Інтерпол, зокрема, порядка внесення і видалення інформації з/до неї, а також правових підстав, відповідно до яких інформація про фізичних осіб вноситься національними правоохоронними органами до неї. Акцентує увагу на тому, що 14 лютого 2017 року Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва в Інформаційній системі Інтерпол опубліковано нове циркулярне повідомлення стосовно позивача, яке замінило попереднє. Також наголошує, що відповідач уповноважений вносити відомості про осіб до Інформаційної системи Інтерпол або видаляти звідти такі відомості, виключно за вмотивованими запитами органів досудового розслідування, підготовлених в порядку, визначеному законодавством, а також у відповідності до правил Інтерпола. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2019 року по справі №826/6760/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправними дії Департамента міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України щодо розсилання 14 січня 2016 року повідомлення про розшук останнього. 23 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій серед іншого просив надати інформацію та відкликати циркулярне повідомлення від 14 січня 2016 року. Листом від 30 серпня 2019 року Департамент міжнародного поліцейського співробітництва повідомив про відсутність підстав для видалення з обліків Генерального секретаріата Інтерпола інформації, яка стосується позивача. Уважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо розсилання 14 січня 2016 року циркулярного повідомлення визнані протиправними судом, а тому відмова відповідача відкликати таке повідомлення, з урахуванням положень статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, є протиправною. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію України» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII). Згідно із частиною 1 статті 4 цього Закону взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна. Постановою Кабінета Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877 затверджено Положення про Національну поліцію. Відповідно до підпунктів 32, 33, 34 пунктау 4 даного Положення, Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює представництво та забезпечує виконання зобов`язань України в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі та Європейському поліцейському офісі; організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Інтерполом, Європолом, а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу; використовує та надає іншим правоохоронним органам України доступ до інформаційно-телекомунікаційних систем і банків даних Інтерпола та Європола, а також вносить до цих банків даних інформацію правоохоронних органів України. Для належного виконання взятих Україною міжнародних зобов`язань, створено Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, який є структурним підрозділом Національної поліції України та забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на державу щодо формування державної політики з питань міжнародного співробітництва, контролю за реалізацією державної політики з питань міжнародного співробітництва структурними підрозділами. Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (як Національне центральне бюро Інтерпола) має сприяти взаємодії правоохоронних органів нашої держави з Генеральним секретаріатом Інтерпола та відповідними національними бюро країн-членів Міжнародної Організації Кримінальної Поліції. Також, Департамент здійснює обмін інформацією з правоохоронних проблем та координацію дій у боротьбі зі злочинністю, яка виходить за межі України або носить транснаціональний характер. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що саме до функцій відповідача віднесено забезпечення обміну офіційною та конфіденційною (оперативно-розшуковою) інформацією у межах Інтерпола з питань боротьби зі злочинністю, надсилання до Генерального секретаріата Інтерпола і національних центральних бюро держав - членів Інтерпола запитів, пов`язаних з інформацією про злочин і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів, тощо. Відповідно до Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 25 березня 1993 року №220, з метою удосконалення співробітництва правоохоронних органів України з правоохоронними структурами іноземних держав у рамках Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, підвищення ефективності боротьби із злочинністю наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 09 січня 1197 року №3/1/2/5/2/2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 року №54/1858, затверджено Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, яка визначає порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі - НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов`язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України (далі - Інструкція). У відповідності до положень пункта 1.3 розділа 1 Інструкції підрозділом, на який безпосередньо покладається організація виконання функцій Міністерства внутрішніх справ України як Національного центрального бюро Інтерполу, є робочий апарат Укрбюро Інтерпола. НЦБ забезпечує співробітництво правоохоронних органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби із злочинністю і надає можливості для, зокрема, обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією. Для надсилання в НЦБ запитів щодо проведення правоохоронними органами зарубіжних держав необхідних оперативно-розшукових заходів, а в деяких випадках - слідчих дій, іншої інформації правоохоронні органи України використовують усі наявні в них канали зв`язку. Згідно із пунктом 1.8 розділа 1 Інструкції запити до НЦБ надсилаються, як правило, через підрозділи Укрбюро Інтерпола в головних управліннях МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях та м. Севастополі. Приписи пунктів 1.12, 1.13 розділау 1 Інструкції встановлюють, що зупинити виконання запиту або скасувати його має право лише начальник НЦБ та його заступники, НЦБ країни - ініціатора запиту або Генеральний секретаріат Інтерпола. НЦБ відмовляє повністю або частково у виконанні запитів: які не стосуються компетенції Інтерполу; які пов`язані із злочинами політичного, військового, релігійного чи расового характеру; виконання яких призведе до порушення: а) суверенітету та безпеки України; б) законодавства України чи держави, куди надсилається запит; в) прав людини; якщо вони оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції; якщо вони надійшли від відомств, установ та організацій, що відповідно до законодавства України не є правоохоронними органами; якщо вони надійшли від фізичних осіб. Про відмову у виконанні запиту НЦБ письмово інформує ініціатора із зазначенням причин відмови. Разом з цим, положеннями пункта 4.2 розділа 4 Інструкції визначено, що міжнародний розшук з використанням каналів та можливостей Інтерпола ведеться у випадках: наявності вірогідних даних про виїзд розшукуваної особи в інші країни, якими можуть бути: наявність у такої особи закордонного паспорта, повідомлення органів Держкомкордону України про реєстрацію перетинання нею кордону, поштове листування, пояснення свідків тощо; надходження запиту до НЦБ про розшук осіб, прибулих в Україну з інших держав (за ініціативою закордонних партнерів - членів Інтерполу). Міжнародному розшукові з ініціативи правоохоронних органів України підлягають: особи, які виїхали за межі України і ухиляються від кримінальної відповідальності та відбуття покарання за злочини, за які згідно з чинним законодавством або судовим вироком, що набув законної сили, передбачене (призначене) покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше шести місяців; громадяни, які пропали безвісти - за наявності вірогідних відомостей про виїзд розшукуваних за кордон; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і щодо яких отримана інформація про вчинення ними злочинів на території інших держав (пункт 4.3 розділа 3 Інструкції). Згідно із положеннями підпунктів 4.4.1-4.4.18 пункта 4.4. розділа 4 Інструкції підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб, а саме: номер кримінальної справи, ким та коли вона порушена, прізвище слідчого, який провадить розслідування, його контактний телефон; номер, дата заведення оперативно-розшукової справи категорії «Розшук», прізвище та контактний телефон працівника, який здійснює провадження у справі; обставини вчиненого злочину (злочинів) - місце, час, спосіб, юридична кваліфікація діянь, інші причетні до злочинів, особи тощо; усі відомі прізвища, імена, по батькові розшукуваного кирилицею та в латинській транскрипції; за можливості - відомості про обох батьків; повна дата і місце народження розшукуваної особи; громадянство, національність; номери національного та закордонного паспортів, дати їх видачі, органи, які видавали паспорти; прізвиська розшукуваного, під якими він може бути відомим у злочинному середовищі; прикмети загальні (зріст, будова тіла, колір волосся, очей тощо) та особливі (шрами, татуювання, відсутність органів, окуляри тощо); функціональні ознаки (особливості ходи, заїкання, звички тощо); дві фотокартки (якщо можливо, анфас та в профіль) із зазначенням дати фотографування та виготовлення фотокарток; за наявності - дві дактокарти; відомості про наявність у розшукуваного зброї, чи може він становити загрозу для оточуючих як психічно хворий, наркоман, інфекційно хворий, схильний до жорстокості тощо; професії, якими видами діяльності може займатися; мови, якими володіє; в яких країнах і за якими адресами може перебувати, з ким може контактувати в країні перебування; який запобіжний захід обраний стосовно розшукуваної особи. Якщо є санкція на тримання цієї особи під вартою, ким і коли вона видана. Відповідно до підпунктів 4.5.1-4.5.2 пункта 4.5. розділа 4 Інструкції у разі розшуку підозрюваної, обвинуваченої або засудженої особи, яка переховується за кордоном, у запиті додатково відтворюються такі позиції: номер кримінальної справи, дата її порушення, назва органу, який провадить розслідування чи розшук такої особи, номер та текст статті Кримінального кодексу України із зазначенням передбаченої нею міри покарання, а також стислий виклад вчиненого розшукуваною особою протиправного діяння; заходи, які з точки зору ініціатора розшуку доцільно вжити щодо розшукуваної особи у разі виявлення її на території іноземної держави. Такими заходами, як правило, можуть бути: а) встановлення контролю за пересуванням розшукуваної особи. У цьому випадку від закордонних партнерів може бути одержана інформація про місцеперебування розшукуваного, маршрути переміщення, контакти, виїзд за межі тієї чи іншої країни тощо; б) затримання та арешт розшукуваної особи з наступною її екстрадицією. За змістом положень пункта 4.6 розділа 4 Інструкції НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерпола або в Національне центральне бюро Інтерпола відповідної країни. При отриманні оформленого відповідно до вимог цієї Інструкції запита від підрозділів апарата Міністерства внутрішніх справ України, головних управлінь МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті, їх підрозділів чи від інших правоохоронних органів НЦБ, згідно з його змістом та правилами регламента міжнародного поліцейського співробітництва і внутрішнього контролю обліків Інтерпола, іншими нормативними документами організації визначає порядок виконання запита та надсилає необхідні документи до Генерального секретаріата Інтерпола чи Національного центрального бюро Інтерпола відповідної країни (країн) (пункт 6.7 розділа 6 Інструкції). Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що саме на відповідача покладено обов`язок перевірки запитів від правоохоронних органів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2019 року встановлено неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов`язків, що мало наслідком вчинення останнім протиправних дій щодо розсилання 14 січня 2016 року повідомлення про розшук позивача. Посилання відповідача на те, що за результатами опублікування 14 лютого 2017 року нового циркулярного повідомлення стосовно позивача, циркулярне повідомлення від 14 січня 2016 року замінено, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки до апеляційної скарги додано обидва циркулярні повідомлення. Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить, що обидва циркулярні повідомлення наявні в Інформаційній системі Інтерпола. Так само не приймає до уваги колегія суддів посилання апелянта на відсутність правових підстав для скасування циркулярного повідомлення від 14 січня 2016 року, оскільки таке повідомлення здійснено без відповідного вмотивованого запита органа досудового розслідування, підготовленого у визначеному законодавством порядку, а тому його існування в Інформаційній системі Інтерпола порушує вимоги Інструкції в частині викладення повної та об`єктивної інформації про події, факти на розшукуваних осіб. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департамента міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька