Постанова 4820 № 686/11712/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/11712/20 Провадження № 22-ц/4820/1578/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В., секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/11712/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2020 року (суддя Козак О.В., повне судове рішення складено 18 серпня 2020 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що слідчий СВ ЗВП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 всупереч вимогам закону за його заявою не вніс відомості в ЄРДР. Внаслідок бездіяльності слідчого, яка встановлена ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2017 року в справі №686/2194/17, йому заподіяно майнову та моральну шкоду. Незаконна бездіяльність слідчого призвела до негативних переживань, почуття тривоги, душевного болю, страху і занепокоєння за своє здоров`я. Раптове хвилювання і душевні страждання викликали високий рівень емоційної напруги, а відчуття образи та приниженої гідності змусило його витрачати свій дорогоцінний час з його безцінного життя задля поновлення своїх прав і докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Необхідність поновлення прав (подання скарги на дії слідчого до суду) вимагає додаткових матеріальних витрат і часу. З урахуванням витрат електроенергії, часу, а також витрат на проїзд, папір і фарбу для картриджа принтера матеріальна шкода складає 60023,90 грн. Тому, позивач просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь НОМЕР_1 грн на відшкодування моральної шкоди та 60023,90 грн на відшкодування майнової шкоди. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2020 року в позові відмовлено. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову та призначення компенсації моральної шкоди не менше ніж 500 Євро. Посилається на незаконність судового рішення, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вважає, що суд перевищив повноваження, не визнавши оригінали квитків на проїзд в громадському транспорті, та не навів причини невизнання цих доказів. Суд допустив однобічність у дослідженні доказів і не перевірив усіх обставин справи, не надав мотивування усім доводам сторін. Відповідач не надав жодного доказу на противагу доказам позивача та отримав явні преференції. Суд не взяв до уваги те, що з урахуванням практики ЄСПЛ сам лише факт правопорушення має своїм наслідком спричинення моральної шкоди. У відзиві Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення і відсутність правових підстав для задоволення позову. Твердження позивача про бездіяльність слідчого не відповідає дійсності, оскільки останнім було вивчено заяву та зроблено висновок, що обставини викладені в ній не містять ознак кримінального правопорушення. Повідомлення було зареєстроване в журналі єдиного обліку. Крім того, матеріальні витрати позивача є процесуальними (судовими) витратами, а не майновою шкодою. У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2017 року скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення задоволена та зобов`язано уповноважену особу СВ ЗВП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, вказане у заяві ОСОБА_1 від 01.02.2017 року за фактом вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що 01лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про вчинене кримінальне правопорушення до слідчого СВ ЗВП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 , проте в порушення вимог ст. 214 КПК України, процесуальне рішення за заявою прийнято не було. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. При відмові в позові суд виходив з того, що позивачем не доведено заподіяння майнової та моральної шкоди внаслідок невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин першої і шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За змістом частин першої і другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Пленум Верховного Суду України в пункті п`ятому постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. З огляду на положення статті 1174 ЦК України, що передбачають відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач повинен довести наявність факту завдання матеріальної і (або) моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Відповідно до частин першої, п`ятої і шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 1174 ЦК України, пов`язує заподіяння йому матеріальної і моральної шкоди з невнесенням слідчим СВ ЗВП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 відомостей до ЄРДР за його заявою. Таке ототожнення факту невнесення слідчим відомостей до ЄРДР із заподіянням майнової і моральної шкоди, безвідносно до наведених підстав і складових цивільно-правової відповідальності, суперечить її суті і вимогам закону. У матеріалах справи відсутні докази настання негативних наслідків для позивача, спричинення йому душевних страждань внаслідок бездіяльності слідчого, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення, у тому числі додаткових зусиль для організації свого життя. ОСОБА_1 надав лише докази прийнятого судового рішення за результатом розгляду його скарги на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Проте, інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності не доведені. Перераховані в позовній заяві особисті немайнові права ОСОБА_1 на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників правоохоронних органів, зокрема слідчого, не нівелюються, а забезпечені можливістю судового захисту шляхом оскарження в порядку, визначеному КПК України. Позивач отримав захист своїх прав за результатами судового розгляду його скарги на бездіяльність слідчого. Витрати ОСОБА_1 , пов`язані з підготовкою скарги на бездітність слідчого та прибуттям до суду для участі у розгляді справи, не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а входять до процесуальних витрат у кримінальному провадженні, відшкодування яких врегульовано главою 8 КПК України. Посилання позивача на необхідність звернення до суду не є належною правовою підставою для відшкодування моральної і майнової шкоди. При вирішенні спору суд першої інстанції обґрунтовано виходив із загальних підстав цивільно-правової відповідальності і зробив правильний висновок про відсутність підстав для відшкодування моральної і майнової шкоди позивачеві у правовідносинах, що склалися між сторонами та правомірно відмовив в позові. У зв`язку з наведеним вище, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення в справі. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Зазначені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу аргументи про відсутність підстав для задоволення позову є слушними. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, питання розподілу судових витрат не вирішується. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта