Постанова 4813 № 523/16040/17

Номер провадження: 22-ц/813/3273/20 Номер справи місцевого суду: 523/16040/17 Головуючий у першій інстанції Аліна С.С. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю: секретаря Ющак А.Ю., представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Бабенко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2018 року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, встановив: 17.11.2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі АТ «Ощадбанк») звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту №1501/0312 від 21.08.2007 року у розмірі 23 078,02 доларів США та 80 579,15 грн. Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що 21.08.2007 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 , було укладено договір іпотечного кредиту №1501/0312, відповідно до якого він отримав грошові кошти у розмірі 63 750 доларів США. Строк дії договору встановлено до 21 серпня 2020 року, з наданням графіку погашення боргу по кредиту та сплати відсотків в розмірі 12% на рік за користування ними. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 , 21.08.2007 року були укладені договори поруки №1501/0312, з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з кожним окремо. З часу отримання кредиту ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 23 078,02 доларів США та 80 579,15 грн. Таким чином, посилаючись на умови договору, представник позивача просив стягнути заборгованість за кредитом, відсотки та штрафні санкції. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2018 року позовні вимоги АТ «Ощадбанк» було задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вищевказаного рішення, та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк» відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Крім того, до Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 адвоката Дідуренко С.В. надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта № 502 судово-економічної експертизи від 04.06.2020 року, зупинення провадження у справі і розгляду справи в суді апеляційної інстанції її клопотання про зупинення апеляційного провадження за її відсутності через її хворобу і перебування на лікуванні з діагнозом: «нелікарняна вірусна двостороння полісегментарна пневмонія» (т.1, а.с.194-197, т.2, а.с.1-23). Інші учасники справи, за виключенням представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Бабенко Н.С., до суду апеляційної інстанції не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (т.1, а.с.222), у тому числі відповідачі ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , оскільки за зареєстрованим місцем свого проживання, не перебувають (т.1, а.с.188, 189, 224-225, 228-229), про причини неявки суд не повідомили. Крім того, відповідач ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , а також відповідач ОСОБА_3 повідомлені про час і місце судового засіданні через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що передбачено ч. 11 ст. 128 УПК України (т.1, а.с.230-234). У зв`язку з викладеним, апеляційний суд вирішив слухати справу за участю представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Бабенко Н.С., без участі інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання. У судовому засіданні 07.10.2020 року клопотання ОСОБА_4 про залучення до матеріалів справи висновку експерта № 502 судово-економічної експертизи від 04.06.2020 року, а також про розгляд її клопотання про зупинення апеляційного провадження у її відсутність протокольною ухвалою суду було задоволено. Що стосується клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, яка перебуває на розгляді в Суворовському районному суді м. Одеси, то в його задоволенні було відмовлено, про що в судовому засіданні була постановлена відповідна ухвала повний текст якої виготовлений 12.10.2020 року (т.2, а.с.32, 35-37). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї (т.1, а.с.151-152), колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2007 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про іпотечний кредит №1501/0312, відповідно до якого, він отримав грошові кошти у розмірі 63 750 доларів США. Строк дії договору встановлено до 21 серпня 2020 року, з наданням графіку погашення боргу по кредиту та сплати відсотків в розмірі 12% на рік за користування ними (т.1, а.с.9-14). В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 , кожним із відповідачів було укладено договори поруки №1501/0312 від 21.08.2007 року - з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.15-16, 17-18). Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що з часу отримання кредиту відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов`язання, внаслідок чого, станом на 20.10.2017 року виникла заборгованість у розмірі 23 078,02 доларів США та 80 579,15 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 20 439,36 доларів США; строкові проценти 127,68 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками 2 212,03 доларів США; прострочена комісійна винагорода 800 грн.; строкова комісійна винагорода 80 грн.; пеня за прострочений борг у розмірі 70 173,19 грн., пеня за прострочені відсотки у розмірі 9 433,19 грн., три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 262,03 доларів США; три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 36,92 доларів США. Зазначені обставини позивач підтверджував наданим розрахунком заборгованості (т.1, а.с.19-30). Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ст.ст. 626, 627, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Крім того, суд правильно вказав, що відповідно до статей 1050, 1054, 1055 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, однак вважає за необхідне вказати, що прострочена комісійна винагорода банку у сумі 800 грн., а також строкова комісійна винагорода банку у сумі 80 грн. не підлягають стягненню. Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_2 21.08.2007 року був укладений Договір про іпотечний кредит № 1501/0312 на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (т.1, а.с.9). Тобто між вказаним сторонами був укладений споживчий кредит. У відповідності до положень ч.5 ст. 11, ч.ч.1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються до цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокре6ма положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Крім того, відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Зазначені обставини свідчать про незаконне включення в умови Договору сплату комісійної винагороди банку, у зв`язку з чим нарахування відповідачам простроченої комісійної винагороди банку у сумі 800 грн., а також строкової комісійної винагороди банку у сумі 80 грн., є незаконним. Крім того, вирішуючи питання про стягнення в солідарному порядку суми кредитної заборгованості, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржником. За змістом ч.ч. 1-2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено Договором поруки. Таким чином, враховуючи, що відповідачі не виконують зобов`язання за договором кредиту та договорами поруки, суд дійшов висновку про те, що у них виник обов`язок перед позивачем по виплаті суми заборгованості за договором іпотечного кредиту №1501/0312 від 21.08.2007 року у розмірі 23 078,02 доларів США та 80 579 грн. Однак, судом не було враховано, що поручитель ОСОБА_1 уклала договір поруки, поручившись за виконання боргових зобов`язань лише позичальником ОСОБА_2 . Поручитель ОСОБА_3 також уклав договір поруки, таким чином поручившись за виконання боргових зобов`язань лише позичальником ОСОБА_2 . Зазначені обставини свідчать про те, що поручитель ОСОБА_1 і поручитель ОСОБА_3 не можуть відповідати по боргам ОСОБА_2 солідарно між собою. Викладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Ощабданк» про стягнення на його користь простроченої комісійної винагороди банку у сумі 800 грн., а також строкової комісійної винагороди банку у сумі 80 грн., а всього у сумі 880 грн., а також про стягнення кредитної заборгованості на користь банку в солідарному порядку з кредитора і з кожним із поручителів окремо. Що стосується висновку експерта № 502 судово-економічної експертизи від 06.06.2020 року (т.2, а.с.10-23), то колегія суддів зазначає, що у відповідності до вказаного висновку, за результатами проведеної експертизи, в межах наданих документів було встановлено, що не надається за можливе документально підтвердити розмір та валюту кредитних коштів, виданих ОСОБА_2 згідно з умовами договору про іпотечний кредит № 1501/0312 від 21.08.2007 року, а також розмір виниклої заборгованості по вказаному договору про іпотечний кредит, через відсутність первинних документів на видачу кредитних коштів з каси банку, а також з вихідними даними про оформлення операції з видачі та погашення кредитних коштів, банківських виписок з відомостями про нарахування/погашення тіла кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. Тобто, вказаний висновок експерта не підтверджує та не спростовує позовних вимог АТ «Ощадбанк», а тому оцінюється колегією суддів нарівні з іншими доказами, які маються в матеріалах справи, як того вимагає ст. 89 та ст. 110 ЦПК України. При цьому, колегією суддів враховано, що відповідач і заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах ОСОБА_2 , не заперечує факту отримання ОСОБА_2 кредиту і часткового погашення ним кредитної заборгованості, заперечуючи лише суму кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Ощадбанк». Таким чином, як було зазначено вище, матеріалами справи не спростовуються доводи позивача про виникнення кредитної заборгованості і про її суму, станом на 20.10.2017 року, за винятком простроченої комісійної винагороди банку у сумі 800 грн., а також строкової комісійної винагороди банку у сумі 80 грн., про що вказано вище. Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що у відповідності до ст. 559 ЦК України порука є припиненою, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, Договір про іпотечний кредит №1501/0312 був укладений між АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_2 21.08.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав в кредит грошові кошти у розмірі 63 750 доларів США. Строк дії договору встановлено до 21.08.2020 року, з наданням графіку погашення боргу по кредиту та сплати відсотків в розмірі 12% на рік за користування ними. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 , 21.08.2007 року були укладені договори поруки №1501/0312, з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з кожним окремо. Разом з тим, 26.06.2017 року АТ «Ощадбанк» пред`явив письмові вимоги до боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в яких зазначив, що у разі непогашення поточної кредитної заборгованості у 30-денний строк з дня отримання вимоги, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником і поручителями на користь Банку, відповідно до умов Кредитного договору. Відповідачі отримали ці вимоги, відповідно 04.07.2017 року та ОСОБА_3 02.08.2017 року (т.1, а.с.31-36). Таким чином, АТ «Ощадбанк» змінив строк виконання основного зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості з 21.08.2020 року на 04.08.2017 року та відповідно на 02.09.2017 року. У зв`язку з цим, та у відповідності до вимог, передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України АТ «Ощадбанк» був зобов`язаний пред`явити позовні вимоги до боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в строк якнайменше до 04.02.2018 року. Проте, оскільки АТ «Ощадбанк» пред`явив позовні вимоги до вказаних боржників 17.11.2017 року, то ним не пропущений ні річний, ні шестимісячний присічний строк пред`явлення вимоги до боржників, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України, ні строки позовної давності, передбачені ст.ст.257, 258 ЦК України. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту ч.3 ст.267 ЦК України застосування строку позовної давності судом можливе лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Що стосується доводів заявника апеляційної скарги стосовно нерівності прав сторін при укладенні Договору про іпотечний кредит №1501/0312 від 21.08.2007 року, та щодо несправедливих умов Договору, то колегія суддів вважає їх необрунтованими, з огляду на наступні обставини. Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає заборону нечесної підприємницької практики. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 був вільним у своєму виборі та мав право або укладати або не укладати Договір про іпотечний кредит на запропонованих йому умовах. При укладенні вказаного Договору сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, зокрема, порядку надання кредитних коштів; розміру процентної ставки за користування кредитними коштами (12% річних); погоджено графік повернення кредиту та сплати відсотків, який є додатком до Договору. Підписавши Договір, відповідач ОСОБА_2 цим самим підтвердив своє волевиявлення на укладення Договору та згоду з його умовами. Заперечень щодо умов Договору на момент його укладення він не заявляв. На виконання умов договору банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в іноземній валюті, які були витрачені відповідачем на придбання квартири. Протягом тривалого часу ОСОБА_2 здійснював погашення кредиту, сплачував відсотки за користування кредитними коштами, тобто частково виконував умови укладеного Договору, що не заперечується учасниками справи. Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачу надано право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини. Проте ОСОБА_2 таким своїм правом не скористався, що також свідчить про його згоду з усіма умовами Договору про іпотечний кредит № 1501/0312 від 21 серпня 2007 року. Також необрунтованими є доводи заявника апеляційної скарги з приводу укладення Договору про іпотечний кредит №1501/0312 від 21.08.2007 року в іноземній валюті, та нарахування всіх його складових, у тому числі еквіваленту пені в іноземній валюті, виходячи з наступного. Як вбачається із умов Договору про іпотечний кредит № 1501/0312 від 21 серпня 2007 року, він був укладений в іноземній валюті, а саме в доларах США, у зв`язку з чим позичальник ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати 12% річних за користування кредитними коштами в порядку, на умовах та в строк, визначені цим договором. Таким чином, АТ «Ощадбанк» в законному порядку пред`явив вимоги як до позичальника, так і до його поручителів про погашення кредитної заборгованості та всіх її складових в іноземній валюті, за виключенням пені, погашення якої позивач просив здійснити у валюті України. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою позовні вимоги АТ «Ощадбанк» задовольнити частково та тягнути солідарно з боржника і позичальника ОСОБА_2 , а також поручителя ОСОБА_1 суму кредитної заборгованості у загальному розмірі 23 078,02 доларів США та 79 606,38 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 20 439,36 доларів США; строкові проценти 127,68 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками 2 212,03 доларів США; пеня за прострочений борг у розмірі 70 173,19 грн.; пеня за прострочені відсотки у розмірі 9 433,19 грн.; три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 262,03 доларів США; три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 36,92 доларів США. Цю ж саму суму кредитної заборгованості апеляційний суд вважає за необхідне стягнути в солідарному порядку також з боржника і позичальника ОСОБА_2 , а також з поручителя ОСОБА_3 . Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк» про стягнення на його користь з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 простроченої комісійної винагороди у сумі 800 грн. та строкової комісійної винагороди у сумі 80 грн. Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню на 99,86 %, колегія суддів вважає за необхідне стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у загальній сумі 10 364,05 грн., по 3 454,68 грн. з кожного. Крім того, враховуючи часткову сплату відповідачкою ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1800 грн. (а.с.136), часткове задоволення позовних вимог, а також ухвалу суду про відстрочення судового збору в сумі 13 767,87 грн. (а.с.140), апеляційний суд вважає за необхідне стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь державного бюджету України частину відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги у загальній сумі 13 746,07 грн., по 6 873,03 грн. з кожного. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2018 року скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», задовольнити частково. Стягнути солідарно з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , і поручителя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , суму кредитної заборгованості у загальному розмірі 23 078,02 доларів США та 79 606,38 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 20 439,36 доларів США; строкові проценти 127,68 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками 2 212,03 доларів США; пеня за прострочений борг у розмірі 70 173,19 грн.; пеня за прострочені відсотки у розмірі 9 433,19 грн.; три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 262,03 доларів США; три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 36,92 доларів США. Стягнути солідарно з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , і поручителя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , суму кредитної заборгованості у загальному розмірі 23 078,02 доларів США та 79 606,38 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 20 439,36 доларів США; строкові проценти 127,68 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками 2 212,03 доларів США; пеня за прострочений борг у розмірі 70 173,19 грн.; пеня за прострочені відсотки у розмірі 9 433,19 грн.; три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 262,03 доларів США; три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 36,92 доларів США. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», про стягнення на його користь з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 простроченої комісійної винагороди у сумі 800 грн. та строкової комісійної винагороди у сумі 80 грн. відмовити. Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у загальній сумі 10 364,05 грн., по 3 454,68 грн. з кожного. Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь державного бюджету України частину відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги у загальній сумі 13 746,07 грн., по 6 873,03 грн. з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено: 13.10.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра