Постанова 4811 № 455/1012/17

Справа № 455/1012/17 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П. Провадження № 22-ц/811/608/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар Жукровська Х.І., з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта адвоката Жогальської І.Ф., відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Ведющенкова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2019 року, постановлене в складі головуючого судді Галина В.П.,Ж у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Самбірської районної державної адміністрації та Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Новоукраїнськоїмісько ради, про визначення місця проживання дитини, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, - В С Т А Н О В И Л А: позивач ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог покликався на те,що 17 лютого 2012 року він уклав шлюб з відповідачкою у виконавчому комітеті Хирівської міської ради Старосамбірського району, актовий запис №

29. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В лютому 2017 року відповідачка раптово виїхала в м. Новоукраїнка Кіровоградської області до своєї матері разом із сином, не поставивши його до відома. У квітні 2017 року відповідачка звернулась до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовом про розірвання шлюбу, рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2017 року позов задоволено і шлюб розірвано. Питання місця проживання дитини не вирішувалося. Зазначає, що впродовж місяця після від`їзду вони з відповідачкою ще спілкувались між собою по телефону, проте з квітня 2017 року вона поміняла номер телефону і їхнє спілкування нею було одноособово припинено. Відповідачка не дозволяє йому бачитися і спілкуватися з дитиною, що спричиняє йому, позивачу, моральні страждання. З вини відповідачки він не має можливості приймати участі у вихованні дитини та її утриманні. Заявою від 06.05.2019 року про уточнення та збільшення позовних вимог, позивач просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 та визначити спосіб участі його,позивача, у вихованні та спілкуванні з сином, а саме: шляхом безперешкодного з боку відповідачки ОСОБА_3 спілкування з їхнім сином за допомогою телефонного, відео та інших засобів зв`язку; безперешкодного відвідування сина у період хвороби за місцем його проживання, перебування чи лікування; встановлення систематичних зустрічей і спілкування батька з сином за місцем проживання сина у час та період, узгоджений завчасно батьками з можливістю вільного пересування в межах населеного пункту без присутності матері та ночівлі дитини за місцем перебування батька; встановлення систематичних зустрічей та відвідування сином місця проживання батька без присутності матері за наступним графіком: на період до початку навчання сина у школі протягом двох тижнів у кожний весняний, осінній, зимовий періоди та на строк півтора місяці в літній період за попереднім узгодженням батьками місяця та днів (батько забирає і повертає сина до місця його проживання); на період навчання сина у школі щороку на весь період весняних,осінніх канікул та на період половини зимових та літніх канікул із правом спільного відпочинку на території України за попереднім узгодженням батьками місяця та днів (батько забирає і повертає сина до місця його проживання); а також зобов`язати відповідачку ОСОБА_3 для вільного спілкування з сином надавати йому, позивачу, точну інформацію щодо номеру засобів зв`язку, фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, не пізніше, ніж за тиждень повідомляти батька про дату початку канікул, а у разі захворювання дитини негайно повідомляти батька. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі по суті заявлених позовних вимог. Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 . Визначено спосіб участі батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом безперешкодного з боку матері ОСОБА_3 , спілкування з сином за допомогою телефонного, відео зв`язку та інших засобів зв`язку; безперешкодного відвідування сина у період хвороби за місцем проживання, перебування, лікування; встановлення систематичних зустрічей і спілкування батька з сином за місцем проживання сина у час та період, узгоджений завчасно батьками. Зобов`язано відповідача ОСОБА_3 , для вільного спілкування з сином надавати ОСОБА_1 , точну інформацію щодо номеру засобів зв`язку, фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, не пізніше ніж за тиждень повідомляти батька про дату початку канікул, а у разі захворювання дитини негайно повідомляти батька. У решті позову відмовлено. Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог оскаржив позивач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що рішення в означеній частині прийняте з порушенням процесуальних норм та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо участі батька у вихованні та спілкування з сином суперечать встановленим судом обставинам та застосованим ним нормам матеріального права. В обґрунтування вимог покликається на те, що судом встановлено існування між колишнім подружжям стійкого особистого конфлікту щодо існуючих прав та обов`язків обох батьків по відношенню до дитини та їх реалізації. Судом також встановлено, що ОСОБА_1 тричі звертався до служби у справах дітей виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради із заявами про проведення працівниками служби бесіди з ОСОБА_3 щодо недопущення нею та здійснення перешкод у побаченнях та спілкуванні ОСОБА_1 з їх малолітнім сином. Проте, всупереч встановленим обставинам та застосованим нормам матеріального закону, суд першої інстанції ухвалив необґрунтоване рішення відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини і спілкуванні з дитиною шляхом відвідування сином батька за місцем його проживання та ночівлі сина за місцем перебування батька. Матеріали справи не містять доказів і судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що залишення дитини на ночівлю за місцем тимчасового перебування батька під час приїзду в м. Новоукраїнка не відповідатиме інтересам дитини. Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною за місцем її проживання, оскільки такий висновок порушує принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дитини та не відповідає інтересам самої дитини. Суд повинен був врахувати конкретні обставини справи та керуватися інтересами дитини. Просить рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визначення способу участі батька дитини у вихованні та спілкуванні з сином скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким визначити спосіб участі батька, ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також з можливістю вільного пересування в межах населеного пункту без присутності матері та ночівлі дитини за місцем перебування батька; встановлення систематичних зустрічей та відвідування сином місця проживання батька без присутності матері на період навчання сина у школі щороку на весь період весняних, осінніх канікул та на період половини зимових та літніх канікул з правом спільного відпочинку на території України за попереднім узгодженням батьками місяця та днів (батько забирає і повертає сина до місця його проживання). В решті рішення суду залишити без змін. Учасники справи не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. До такого висновку, колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам закону в оскаржуваній його частині не відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 17.11.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 18.07.2017 року розірвано на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (а. с. 7, 52 т.1). У сторін є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , наявною в матеріалах справи (а.с. 6 т.1 ). Як фактично, так і оскаржуваним рішенням місце проживання сина визначено з матір`ю. Рішення суду першої інстанції у цій частині вирішення позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується. Відповідно до акту обстеження умов проживання №128 від 23.08.2018 року ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_4 зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окрема кімната, де є ліжко,куток для ігор з іграшками. В кімнаті є дитяча розвиваюча література,телевізор (а.с. 148 т.1). Згідно довідки №01/02-3, виданої 21.01.2019 року комунальним дошкільним навчальним закладом №5 «Берізка» малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , регулярно відвідує дошкільний заклад з березня 2017 року,характеризується гарним розумовим та фізичним розвитком, психічно врівноважений, вихований, добре контактує з однолітками, дитина повністю забезпечена необхідним навчальним приладдям (а.с. 147 т.1). 26.06.2019 року службою у справах дітей виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради на підставі проведеної бесіди із ОСОБА_3 було подано висновок щодо участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , яким визначений такий порядок щодо участі батька у вихованні дитини: шляхом обмеженого спілкування (до двох хвилин протягом дня) батька, ОСОБА_1 із сином ОСОБА_5 лише за допомогою телефонного зв`язку та за попереднім узгодженням з матір`ю малолітнього, до досягнення дитиною десятирічного віку, після досягнення за допомогою інших засобів зв`язку, за домовленістю батьків; безперешкодного відвідування батьком ОСОБА_1 дитини ОСОБА_5 у період хвороби останнього лише за місцем лікування малолітнього у медичних закладах; встановлення систематичних зустрічей і спілкування батька з сином за місцем тимчасового перебування батька на період його приїзду до дитини в м. Новоукраїнка та за попередньою домовленістю батьків в денний час, до досягнення дитиною десятирічного віку, з ночівлею лише після досягнення малолітнім десятирічного віку; встановлення зустрічей і спілкування батька з сином за місцем проживання батька та за попередньою домовленістю батьків, після досягнення малолітнім десятирічного віку (а.с. 56 т.2). 02.07.2019 року службою у справах дітей Старосамбірської районної державної адміністрації на підставі проведеної бесіди із ОСОБА_1 було подано висновок щодо участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , яким визначений такий порядок щодо участі батька у вихованні дитини: шляхом спілкування з сином за допомогою телефонного, відео зв`язку та інших засобів зв`язку; безперешкодного відвідування сина у період хвороби за місцем його проживання, перебування чи лікування; встановлення систематичних зустрічей і спілкування батька з сином за місцем проживання сина у час та період, узгоджений завчасно батьками з можливістю вільного пересування в межах населеного пункту без присутності матері та ночівлі дитини за місцем перебування батька; встановлення систематичних зустрічей та відвідування сином місця проживання батька без присутності матері за наступним графіком: на період до початку навчання сина у школі протягом двох тижнів у кожний весняний, осінній, зимовий періоди та на строк півтора місяці в літній період за попереднім узгодженням батьками місяця та днів (батько забирає і повертає сина до місця його проживання); на період навчання сина у школі щороку на весь період весняних, осінніх канікул та на період половини зимових та літніх канікул із правом спільного відпочинку на території України за попереднім узгодженням батьками місяця та днів (батько забирає і повертає сина до місця його проживання; а також зобов`язати відповідачку ОСОБА_3 не чинити перешкод спілкуванню батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участі у його вихованні (а.с. 49-50 т.2). З 31.05.2019 року син сторін зарахований учнем 1-го класу Новоукраїнської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 та продовжує у ній навчатися (а.с.153 т. 2). Як встановлено місцевим судом, з матеріалів справи вбачається про існування між колишнім подружжям стійкого особистого конфлікту, та вбачається конфлікт щодо існуючих прав та обов`язків обох батьків по відношенню до дитини та їх реалізації. Вирішуючи спір в частині визначення способу участі батька у вихованні сина, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо встановлення систематичних зустрічей та відвідування сином місця проживання батька без присутності матері за визначеним графіком та ночівлі дитини за місцем перебування батька у період відвідування ним сина, суд виходив з того, що у батька у м. Новоукраїнка Кіровоградської області немає свого житла. Наведене свідчить, що позивач не довів в судовому засіданні необхідності залишення дитини у себе вночі за місцем тимчасового проживання (перебування) батька під час зустрічей з сином. А враховуючи малолітній вік дитини, та відвідування нею (на час ухвалення рішення судом першої інстанції) дитячого дошкільного закладу впродовж всього року з понеділка по п`ятницю, місцевий суд прийшов до висновку, що впродовж навчального року буде доцільним надати можливість батькові відвідувати дитину виключно за її постійним місцем проживання, тобто без права спільного відпочинку та можливості відвідування місця постійного проживання позивача, з урахуванням значної відстані між місцем проживання батька та місцем проживання сина. При цьому судомвраховано, що в подальшому позивач не позбавлений права встановити інший порядок спілкування з сином та участі в його вихованні, з можливістю залишення його з ним на більш тривалий час без присутності матері. З правильністю та обґрунтованістю висновків суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може. Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного законуі процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції). Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. У частині першій статті 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом, і таке право вказаних осіб є переважним перед іншими особами (частина перша статті 151 СК України). Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватисяз дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до частин другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що той з батьків, який проживає окремо від дітей має право на особисте спілкування з ними,а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дітей. При визначенні способів участі одного з батьків у вихованні дитини пріоритетним є врахування найкращих інтересів дитини та дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права (правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 577/3476/19 (провадження № 61-5283св20), від 17 червня 2020 року у справі № 522/9916/17 (провадження № 61-15089св19) та від 26 листопада 2018 року у справі № 718/337/17 (провадження № 61-28713св18). При цьому, визначаючи порядок побачень дітей з батьками суди повинні враховувати, що при наявності конфлікту між батьками та неможливістю самостійно дійти згоди у вихованні дітей, доцільно проводити зустрічі без присутності того з батьків, з яким проживає дитина, оскільки такі особисті конфліктні не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив (висновок викладений в поставної ВС від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19). Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковоює участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини. Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та сином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визначення порядку участі батька у спілкуванні та у вихованні сина. Як установлено в ході розгляду справи батько дитини бажає спілкуватися з дитиною, незважаючи на віддаленість його місця проживання від місця проживання дитини. У цьому зв`язку місцевим судом не враховано рівність прав обох батьків, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає. При цьому, за встановлених судом обставин, колегія суддів приходить до переконання, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визначення побачень з дитинною, суд першої інстанції не в повній мірі врахував інтереси дитини, які мають вирішальне значення. Разом з тим підстав для обумовлення побачення батька з дитиною тільки в присутності матері та за місцем проживання останньої, без можливості відвідувати житло у якому проживає позивач, та без можливості проводити спільний відпочинок дитини та позивача, відповідачем не доведено, а судом не встановлено. Сам по собі факт відсутності у позивача постійного місця проживання у населеному пункті, де на даний час проживає дитина з матір`ю (знаходження особистих речей дитини за цієї адресою), а також віддаленість цього населеного пункту від постійного місця проживання позивача, не є належними та допустимими доказами, якими обґрунтовано оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку спілкування позивача з дитиною. Встановивши такі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи, що призвело до невірного вирішення справи, а під час його ухвалення судом першої інстанції порушено норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Враховуючи вік дитини, її навчання у 2-му класі школи, розташованої за місце проживання матері, з огляду на якнайкращі інтереси дитини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог, а саме: встановити час систематичних зустрічей і спілкування батька з сином за місцем проживання сина з можливістю вільного пересування в межах населеного пункту без присутності матері та ночівлею дитини за місцем тимчасового перебування батька у цьому населеному пункті у вихідні дні другого тижня кожного місяці з 15 год. 00 хв. п`ятниці до 19 год. 00 хв. неділі; встановити систематичні зустрічі та відвідування сином місця проживання батька без присутності матері на період навчання сина в школі щороку з правом спільного відпочинку на території України (батько забирає та повертає сина до місця проживання): один календарний місяць під час літніх канікул та один календарний тиждень під час зимових канікул. В решті рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. п. 1, 2, 376, 381-384, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Самбірської районної державної адміністрації та Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити частково. Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : -встановити час систематичних зустрічей і спілкування батька з сином за місцем проживання сина з можливістю вільного пересування в межах населеного пункту без присутності матері та ночівлею дитини за місцем тимчасового перебування батька у цьому населеному пункті у вихідні дні другого тижня кожного місяці з 15 год. 00 хв. п`ятниці до 19 год. 00 хв. неділі; -встановити систематичні зустрічі та відвідування сином місця проживання батька без присутності матері на період навчання сина в школі щороку з правом спільного відпочинку на території України (батько забирає та повертає сина до місця проживання): один календарний місяць під час літніх канікул та один календарний тиждень під час зимових канікул. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.