Постанова Донецький апеляційний суд № 233/168/20

Єдиний унікальний номер 233/168/20 Номер провадження 22-ц/804/1735/20 Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О. Єдиний унікальний номер 233/168/2 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/1735/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Корчистої О.І., Мальованого Ю.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2020 року цивільну справу №233/168/20 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії, (головуючий у 1 інстанції суддя Наумик О.О.) В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Костянтинівського-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги посилається на порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції помилково не врахував у якості належного документу на підтвердження сплати судового збору наданий нею меморіальний ордер. Оскільки вона не мала грошових коштів для сплати судового збору, то позичила кошти у своєї знайомої ОСОБА_2 , яка сплатила судовий збір за неї через Інтернет-банкінг. У призначенні платежу зазначено, що платіж є сплатою судового збору саме за позовною заявою ОСОБА_1 . При цьому в Законі України «Про судовий збір» не зазначено, що платником повинен бути саме позивач. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ст. 368 та ч.ч.2, 3 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні без повідомленням учасників справи. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та, зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення заяви, розгляд якої відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України здійснюється без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), то відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, виходячи з наступного. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК). Частиною 1 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Згідно із ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління ПФУ Донецької області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 листопада 2019 року в розмірі 21037,66 грн. До позовної заяви позивачем було надано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.01.2020 року позовна заява була залишена без руху з підстав недотримання вимог ст.ст.175 ч.3 п.5, 177 ч.5 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додана копія правовстановлюючого документу, яким встановлено право власності позивача на спадкові грошові кошти (свідоцтво про право на спадщину серії ННХ №442782 від 07.11.2019) та не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, доказів на підтвердження підстав для відстрочення сплати судового збору позивачем не надано. Позивачу був наданий строк для усунення недоліків. 31 січня 2020 року на виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.01.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків. Та ухвалою того ж суду від 04 лютого 2020 року позивачу був наданий додатковий строк для усунення недоліків. 20 лютого 2020 року позивачем надіслано заяву, в якій вона просить звільнити її від сплати судового збору до вирішення питання по суті даної справи, так як жодних соціальних виплат на даний час вона не отримує. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме сплати судового збору, а також надання копії правовстановлюючого документу. Дана ухвала відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення була отримана позивачем 29.02.2020 року. 02 березня 2020 року на виконання ухвали на електронну адресу суду позивачем надіслано копію правовстановлюючого документу, та меморіальний ордер №МВ46759877 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. Платником за меморіальним ордером зазначено Жабко Т.М., призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України. Ухвалою від 11 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто з тих підстав, що позивачем не було усунуто всі недоліки заяви, зазначені в ухвалі від 25.02.2020 року, а саме не надано документу на підтвердження сплати судового збору. Ухвалюючи судове рішення про визнання неподаною та повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що платником за наданим ОСОБА_1 меморіальним ордером зазначено ОСОБА_2 , а не позивача у праві, та за таких обставин зазначений ордер не був прийнятий у якості належного доказу щодо сплати судового збору. Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком з наступних підстав. За ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ст.2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Водночас у законодавстві не зазначено, що саме позивач повинен сплатити судовий збір з власного банківського рахунку, та не заборонено іншій особі сплатити судовий збір за позивача. Так, у даному випадку убачається, що у меморіальному ордері, якій надано позивачем на підтвердження сплати нею судового збору за подання позову зазначено призначення платежу, як судовий збір саме за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав вважати, що судовий збір за подання зазначеного позову не сплачено. Таким чином, у даному випадку повернення позовної заяви з підстав несплати судового збору є надмірним формалізмом та порушенням права позивача на доступ до суду. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Судом не враховано пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини «Голдер проти Сполученого Королівства», оскільки суд не здійснив остаточного вирішення справи через заявлений ним брак компетенції. Згідно пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини «Кутіч проти Харватії» право на доступ до суду включає не тільки право ініціювати судове провадження, але й право одержати вирішення справи судом. Відсутність вирішення судом справи становить порушення права на доступ до суду (пункт 31 рішення у справі «Ганчі проти Італії»). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії). Оскільки суд першої інстанції порушив порядок встановлений для вирішення питання, визнав неподаною та повернув заяву без з`ясування належним чином усіх обставин, які мають значення по справі, що призвело до помилкового вирішення питання про повернення позовної заяви на підставі частини 3 ст. 185 ЦПК України, то за таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.І. Корчиста Ю.М. Мальований