Постанова 4801 № 127/14663/19

Справа № 127/14663/19 Провадження № 22-ц/801/1450/2020 Категорія: 64 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 рокуСправа № 127/14663/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М. з участю секретаря судового засідання Куленко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Венгрин О. О. від 25 травня 2020 року (дата складення повного тексту рішення 01 червня 2020 року), в с т а н о в и в: 24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом, за якими просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 26 січня 2015 року № 67 він є власником цієї квартири. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані і фактично проживають в квартирі без належних правових підстав, чим чинять йому, як власнику майна перешкоди у користуванні і розпорядженні ним. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2020 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 і виселлено з квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого житла. Рішення мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 є власником квартири то має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що ОСОБА_1 не є безсумнівним власником квартири АДРЕСА_1 , оскільки питання про законність придбання цієї квартири ОСОБА_1 у Приватного акціонерного товариства «Мегабанк» (ПАТ «Мегабанк») оспорюється в суді (нею подана касаційна скарга на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року у справі № 127/15802/15-ц за її позовом до ПАТ «Мегабанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу). Під час розгляду цієї справи нею заявлялися клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду цивільної справи № 127/15802/15-ц в суді касаційної інстанції, проте ухвалами суду першої інстанції від 10 вересня 2019 року та 24 січня 2020 року ці клопотання залишені без задоволення. Зазначала, що з часу придбання квартири ОСОБА_1 жодного разу у ній не з`являвся. Насправді він використовується посадовими особами ТАП «Мегабанк» як транзитна особа для перепродажу отриманих у власність банку квартир, що перебували іпотеці. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 30,3 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 26 січня 2015 року, серія та номер: 67, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. Право власності на зазначену квартиру зареєстроване 04 грудня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 грудня 2018 року (Т 1 а. с. 4). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року у цивільній справі № 127/15802/15-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 січня 2015 року недійсним. (Т. 1 а. с. 89 96). ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. (Т. 1 а. с. 65) Згідно з довідкою Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради № 56092 від 19 вересня 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 з 26 грудня 2016 року зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Т. 1 а. с. 119), їх реєстрація також підтверджується довідкою Міського комунального підприємства «Управляюча компанія «Житло-гарант»» (далі МКП «УК«Житло-гарант»») № 4586 від 18 вересня 2019 р. (Т. 1 а. с. 116). Відповідно до довідки МКП «УК«Житло-гарант» № 4153 від 19 серпня 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована з 01 квітня 2001 року по 02 вересня 2014 року та повторно з 26 грудня 2016 року, відповідачка ОСОБА_3 була зареєстрована з 21 серпня 2001 року по 02 вересня 2014 року та повторно з 26 грудня 2016 року (Т 1 а. с. 72). 04 січня 2019 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу про виселення, яка залишена ними без відповіді (Т.1 а. с. 5). Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності, як суб`єктивне цивільне право, містить у своєму складі: правомочність на власні дії; правомочність вимоги від інших; та правомочність захисту. Зазначені гарантії відображені й у статті 321 ЦК України, згідно з якою ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Стаття 204 ЦК України установлює презумпцію правомірності правочину. Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, оскільки суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 набув квартиру на законних підставах, що підтверджувалось, зокрема рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року, яке набрало законної сили згідно з постановою Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року, однак не міг його реалізувати у повній мірі (володіти та користуватися своїм майном) через проживання та реєстрацію там відповідачів, то прийшов до правильного висновку про необхідність їх виселення. Доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням, яке набрало законної сили, через його оскарження в касаційному порядку на увагу не заслуговують, тому що за змістом частини першої статті 367 ЦПК України апеляційний суд не може встановлювати нові обставини, які фактично на час ухвалення рішення судом першої інстанції не існували. Якщо такі обставини виникли після ухвалення судового рішення, вони за певних умов можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Отже, захист прав відповідачів у даному випадку (скасування Верховним Судом рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року та постанови Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року, а також прийняття Апеляційним судом Вінницької області 06 жовтня 2020 року постанови, якою позов ОСОБА_4 до ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволено) забезпечується процесуальним законом шляхом подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а не шляхом скасування в апеляційному порядку законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. (Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2020 року) Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. В. Ковальчук Т. М. Шемета