Постанова Київський апеляційний суд № 367/4665/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/824/6868/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Саранюк Л.П. 367/4665/15-ц Доповідач-Чобіток А.О. ПОСТАНОВА Іменем України 05 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Чобіток А.О. суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І. секретар - Зиль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційні скарги ОСОБА_1 , Гостомельської селищної ради Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року в справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, - у с т а н о в и в : У липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому зазначав, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21 жовтня 2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .. Позивач уважає, що рішення Гостомельської селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку видані з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки селищна рада розпорядилась земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель, право розпорядження якою віднесено до відповідного органу виконавчої влади згідно з пунктом 12 Перехідних положень ЗК України. Крім того, у порушення статтей 38, 116, 118, 149, 151 ЗК України спірну земельну ділянку надано у власність ОСОБА_2 без припинення права постійного користування нею КП «Святошинське лісопаркове господарство», а також селищною радою не дотримано статей 20, 21 ЗК України і статті 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 жовтня 2010 року №1449-56-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645, виданий останній з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 ; витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України зазначену вище земельну ділянку. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та Гостомельська селищна рада Київської області подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Уважають що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не повідомивши відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи та не вирішивши питання про застосування строку позовної давності. Судом апеляційної інстанції справа переглядалася неодноразово. Останньою постановою Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Гостомельської селищної ради Київської області задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щовисновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами селища Гостомель Київської області та відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення є помилковими, оскільки таких доказів матеріали справи не містять, а тому земельна ділянка надана у приватну власність ОСОБА_2 з дотриманням чинного законодавства. Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 року постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року скасовано з тих підстав, що апеляційним судом не враховано, що право розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності було прийняте Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням повноважень, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею. Подібні висновки щодо незаконності розпорядження Гостомельською селищною радою Київської області землями КП «Святошинське лісопаркове господарство» та Національного природного парку «Голосіївський» викладені у постановах Верхового Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/3246/15-ц (провадження № 61-11159св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 367/3240/15-ц, (провадження № 61-19509св18). Справу направленона новий розгляд до суду апеляційної інстанції, при якому суду апеляційної інстанції необхідно врахувати, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, з`ясувавши, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для його поновлення. При розгляді справи судом першої інстанції установлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21.10.10 № 1449-56-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення на ім»я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ № 361645 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0033, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за №011096602710. В подальшому на підставі договору купівлі продажу від 12.11.2010 ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645. Вартість земельної ділянки становить 167881 грн. 32 коп.. Зазначене рішення Гостомельської селищної ради, державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та мають бути визнані недійсними з наступних підстав. Зокрема за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені згідно з планово картографічними матеріалами указана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Перевіркою установлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21.10.10 №1449-56-У у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель. За інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені згідно з планово- картографічними матеріалами указана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01.01.09 по 01.01.11 на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася. За ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» землі лісового фонду за межами населених пунктів не можуть передаватися до комунальної власності. На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва. За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання «Укрдержліспроект» від 08.10.14, спірна територія була лісами з радянських часів. На підставі Постанови ЦК КГІУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.56 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2715 від 17.12.01 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 № 59/1493, Київське державне комунальне обєднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» перейменовано на Київське комунальне обєднання зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд», а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46. 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Перевіркою установлено, що погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149. п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виходив з того, що Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень передано ОСОБА_2 у власність спірну земельну ділянку державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту селища Гостомель, без вилучення у постійного землекористувача та з незаконною зміною цільового призначення. Оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння власника (держави) поза його волею шляхом перевищення повноважень органом місцевого самоврядування, вона підлягає витребуванню з приватної власності ОСОБА_1 та поверненню у власність держави на підставі статті 388 ЦК України. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності було прийняте Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням повноважень, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею і вказаний висновок суду першої інстанції щодо незаконності розпорядження Гостомельською селищною радою Київської області землями КП «Святошинське лісопаркове господарство» та Національного природного парку «Голосіївський» узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верхового Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/3246/15-ц (провадження №61-11159св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 367/3240/15-ц, (провадження №61-19509св18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) звернула увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. З урахуванням вказаного, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ця спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18, від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18). З огляду на вказане загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку. Отже, витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном. Разом з тим колегія суддів уважає, що судом не враховані фактичні обставини, які свідчать про порушення судом норм матеріального права, які регулюють позовну давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, про застосування якого просили відповідачі. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Частиною другою статті 45 ЦПК України, у редакції 2004 року, який діяв на час спірних правовідносин, передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України). Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України. Згідно із частиною першою цієї статті органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК України звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. З матеріалів справи убачається, що даний позов пред`явлено Першим заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 16.07.2015 року. У запереченнях на позов, поданих Гостомельською селищною радою 19.08.2015 року, остання просила про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що даний позов пред`явлено після спливу загального строку позовної давності. Заяву про застосування строків позовної давності також подано і ОСОБА_1 12.10.2015 року ( а.с. 83-91,136-139 том 1). У позові Перший заступник прокурора Київської області зазначає, що в результаті вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення було виявлено порушення вимог законодавства щодо відведення Гостомельською селищною радою земельної ділянки згідно з рішенням від 11.03.2010 року №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». При цьому вказує, що останньому стало відомо про прийняті рішення та відвід земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в селищі Гостомель за наслідками проведення перевірки від 16.05.2014 року № 51, а тому ним не пропущено строк позовної давності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року в справі №362/44/17 зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц). У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. У матеріалах справи міститься вимога прокурора м. Ірпеня прокуратури Київської області від 06.10.10 року за №8802 про надання оригіналів рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в селищі Гостомель , мотивована проведенням прокуратурою міста Ірпеня прокуратури Київської області перевірки, керуючись ст.ст. 18, 20 Закону України «Про прокуратуру» ( а.с.101 том 1). Листом від 25 жовтня 2010 року №3813 Гостомельська селищна рада надала відповідні рішення із повним пакетом документів до прокуратури м. Ірпеня прокуратури Київської області, які отримав особисто під підпис представник прокуратури м. Ірпеня Мізерний Т.П. 25.10.2010 року ( а.с. 102 том 1). 13.01.2011 року прокурор м. Ірпеня прокуратури Київської області видав вимогу Гостомельському селищному голові, головному архітектору м. Ірпеня, начальнику відділу Держкомзему в м. Ірпені, про надання інформації, яка мотивована тим, що прокуратурою м. Ірпеня прокуратури Київської області на виконання термінового завдання прокуратури Київської області проводиться перевірка щодо законності надання Гостомельською селищною радою земельних ділянок в районі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ( а.с. 103 том 1). 11.02.2011 року за вихідним №1425 прокуратурою м. Ірпеня прокуратури Київської області було направлено вимогу, якою витребувано копії рішень Гостомельської селищної ради про надання земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в селищі Гостомель , а також відомості про власників таких земельних ділянок, мотивована проведенням перевірки за дорученням прокуратури Київської області щодо законності надання Гостомельською селищною радою земельних ділянок лісогосподарського призначення за рахунок земель КП «Святошинське лісопаркове господарство» ( а.с. 104 том 1). 04.07.2011 року прокурором м. Ірпеня прокуратури Київської області за №5081 направлено вимогу про надання у строк до 05.07.2011 року належним чином завірених копій рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 по непарній стороні із наданням графічних матеріалів місця розташування земельних ділянок , мотивовану виконанням завдання прокуратури області ( а.с. 105 том 1). 05.11.2011 року прокурором м. Ірпеня прокуратури Київської області за №77- 8238 було направлено вимогу про надання у строк до 18.11.2011 року належним чином завірених копій рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 по непарній стороні із наданням графічних матеріалів місця розташування земельних ділянок, мотивовану перевіркою додержання вимог земельного законодавства ( а.с. 106 том 1). Матеріали справи відомостей про те, коли саме Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення свого права як розпорядника спірної земельної ділянки, не містять. Разом з тим, зважаючи на вказані вище документи щодо вимог прокурорів, колегія суддів уважає, що перебіг позовної давності за даним позовом розпочався з 26.10.2010 року - з наступного дня після отримання 25.10.2010 року представником прокуратури м. Ірпеня прокуратури Київської області Мізерним Т.П. оригіналів рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в селищі Гостомель , оскільки саме з вказаної дати під час проведення прокурорської перевірки та маючи у своєму розпорядженні всі необхідні документи, прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення або загрозу порушення таких інтересів, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Саме з цього моменту держава могла довідатися про порушення права та була обізнана про наявність у неї права на пред`явлення даного позову. Крім того, починаючи з січня 2011 року, вже безпосередньо прокуратура Київської області надавала завдання проводити перевірку щодо законності надання Гостомельською селищною радою земельних ділянок в районі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ( а.с. 103 том 1). З даним позовом позивач звернувся лише 16.07.2015 року, тобто після спливу трьох років позовної давності. При цьому трирічний строк позовної давності сплив, якщо його обчислювати як з жовтня 2010 року , так і з січня 2011 року. Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачі подали до суду першої інстанції заяви про застосування строків позовної давності, унаслідок чого, встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні даного позову з підстав пропуску строку позовної давності. Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивачем не ставилося питання перед судом про поважність причини пропущення позовної давності, як це передбачено п. 5 ст. 267 ЦК України. При цьому в суді апеляційної інстанції представник позивача наполягав на тому, що ним строк позовної давності не пропущено, оскільки про прийняті рішення та відвід земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в селищі Гостомель стало відомо за наслідками проведення перевірки від 16.05.2014року №51, хоча вказані посилання спростовуються матеріалами справи. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про пред`явлення позивачем даного позову після спливу позовної давності, а відтак в задоволенні останнього повинно бути відмовлено. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Гостомельської селищної ради Київської області задовольнити. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року скасувати та прийняти постанову. Позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: А.О. Чобіток Судді: О.В. Немировська Т.І. Ящук