LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824755/13794/19

від 01.10.2020 ·

Єдиний унікальний номер справи 755/13794/19 Провадження №22-ц/824/4441/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Ющенко Я.М. розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. В грудні 2019 року подав заяву про забезпечення позову, просив накласти арешт на квартиру, що належить відповідачу на праві власностів межах суми заподіяння матеріальної шкоди. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволена в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та безпідставною, постановленою із порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак такою, що підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в забезпеченні позову. Обґрунтовує її тим, що суд безпідставно прийняв до уваги доказ про підтвердження належності позивачу права власності на автомобіль. При постановленні судом ухвали невірно враховано постанову Печерського районного суду від 21.06.2019 року по адміністративній справі, в якій встановлена вина відповідача в ДТП, однак відповідач вважає її незаконною, оскільки за його твердженнями при закритті провадження по справі за закінченням терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності вина такої особи встановлюватися не може.. Крім того судом не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не перевірено розмір заявленої матеріальної шкоди, яка є завищеною з огляду на пошкодження автомобіля позивача, а моральна шкода не обґрунтована і судом не з`ясована, тому зазначений розмір матеріальної та моральної шкоди позивачем не доведено. На підставі наведених доводів просить оскаржувану ухвалу скасувати. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а ухвалу суду законною і обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав: Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України). Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує. При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, за вирішенням якого позивач і звернувся з позовом до суду. Не заперечує наявність та реальність такого спору й сама апелянт у своїй апеляційній скарзі. При цьому застосований судом захід забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами. В даному випадку усі вищенаведені вимоги до застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову були дотримані. За таких умов колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді: Т.О. Писана К.П. Приходько

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»