Постанова Київський апеляційний суд № 369/11493/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7047/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Київ Справа № 369/11493/18 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Чобіток А.О., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яка подана його представником Маркушевим Ярославом Сергійовичем, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», про захист прав споживача та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», до ОСОБА_1 про припинення зобов`язання за договором про приєднання до електричних мереж, встановив: У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Київобленерго» про захист прав споживача. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору про приєднання до електричних мереж №К-00-14-0625 від 21 травня 2014 року ПрАТ «Київобленерго» зобов`язалось забезпечити приєднання електроустановок об`єкта ОСОБА_1 та здійснити підключення об`єкта ОСОБА_1 до електричних мереж на умовах цього договору. Відповідно до п.п.2.1.,3.1,3.2. договору про приєднання до електричних мереж №К-00-14-0625 ПрАТ «Київобленерго» зобов`язалось забезпечити приєднання та здійснити підключення об`єкта позивача до електричних мереж після виконання ним зобов`язань, визначених цим договором. Позивач посилався на те, що він виконав взяті на себе зобов`язання, проте відповідачем станом на день звернення до суду не було приєднано та не підключено об`єкт позивача до електричних мереж. Згідно з вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору ПрАТ «Київобленерго» зобов`язання не виконало, не здійснило приєднання та підключення об`єкту позивача, а саме житлового будинку за адресою: Обухівський р-н, с.Гусачівка, кад.№3223182002:02:001:0016 до електричних мереж. За таких обставин позивач ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ПрАТ «Київобленерго» провести приєднання, яке не є стандартним, та підключити житловий будинок за адресою: Обухівський р-н, с.Гусачівка, кад.№3223182002:02:001:0016 до електричних мереж ПрАТ «Київобленерго». Крім того, відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач наполягав на стягненні пені у розмірі трьох відсотків вартості не виконаної за договором про приєднання до електричних мереж №К-00-14-0625 послуги, розмір якої становить 153 001 грн. 52 коп. та судові витрати. ПрАТ «Київобленерго» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення зобов`язання за договором про приєднання до електричних мереж неможливістю його виконання, посилаючись на те, що в даному випадку йдеться не про порушення умов договору про приєднання до електричних мереж, а про неможливість його виконання у зв`язку з обставиною, за яку ні позивач, ні відповідач не відповідає. Вказує, що невиконання ним умов договору про приєднання до електричних мереж пов`язано з невиконанням ПАТ «Центренерго» реконструкції обладнання Трипільської ТЕС, у зв`язку з чим з 2014 року у ПрАТ «Київобленерго» відсутня можливість приєднання нових споживачів, в тому числі й об`єкту позивача, адже без проведення такої реконструкції неможливо забезпечити надійне та безперебійне електропостачання споживачам. У зв`язку з чим ПрАТ «Київобленерго» просить припинити зобов`язання ПрАТ «Київобленерго» за договором про приєднання до електричних мереж №К-00-14-0625 від 21.05.2014 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ПрАТ «Київобленерго» провести приєднання, яке не є стандартним, та підключити житловий будинок за адресою: Обухівський р-н, с.Гусачівка, кад.№3223182002:02:001:0016 до електричних мереж Приватного акціонерного товариства «Київобленерго». Стягнуто з ПрАТ «Київобленерго» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 152 166 грн. 33 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн., а на користь держави - судовий збір у розмірі - 2226 грн. 46 коп. У іншій частині вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Київобленерго» до ОСОБА_1 про припинення зобов`язання за неможливістю його виконання - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник ПрАТ «Київобленерго» - Маркушев Я.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив та не врахував ту обставину, що сторони договору №К-00-14-0625 досягли згоди, що приєднання електроустановокоб`єкту позивача за первісним позовом буде можливим після реконструкціїелектропостачання Обухівського енерговузла. Доказів проведення реконструкції електропостачання Обухівського енерговузла позивач за первісним позовом не надав. Суд першої інстанції не дослідив та не врахував, що позивачем не виконано всіх обов`язків, передбачених п. 3.2. договору №К-00-14-0625 про приєднання, а саме: не введено в експлуатацію власний об`єкт (житловий будинок) та електроустановки зовнішнього забезпечення від точки приєднання до об`єкту. Всупереч положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач не надав доказів на підтвердження виконання пп. 3.2.4. п. 3.2. договору №К-00-14-0625, проте суд першої інстанції проігнорував цю обставину. Вказує, що відповідно до пункту 7.1. договору №К-00-14-0625 він діяв не довше, ніж до 22.05.2016 року, тобто з цього моменту зобов`язання відповідача є припиненими. Позивач не звертався до відповідача за продовженням строку дії договору №К-00-14-0625 чи укладенням нового договору про нестандартне приєднання. Стверджує, що підстави для нарахування та стягнення пені з відповідача в сумі 153 001 грн. 52 коп. відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні, оскільки не було порушень договору про приєднання ПрАТ «Київобленерго». Крім того, позивачем не надано жодних актів, які б могли підтвердити саме факт надання тих чи інших послуг, не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на правничу допомогу. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції має відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволені позову, розподілити судові витрати між сторонами. Проте, суд не здійснив розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які також є судовими витратами відповідно до ст. 133 ЦПК України. Крім того зазначає, що сторонами при укладенні договору №К-00-14-0625 було обумовлено, що приєднання електроустановок його об`єкту буде можливим після реконструкції електропостачання Обухівського енерговузла. Оскільки реконструкція електропостачання Обухівського вузла не відбулася до закінчення строку дії договору №К-00-14-0625, ПрАТ «Київобленерго» не має можливості та правових підстав для його виконання. Судом першої інстанції не досліджено, що зобов`язання з приєднання відповідно до умов договору №К-00-14-0625 може бути виконано лише після проведення реконструкції Обухівського вузла, а реконструкція електричних мереж 110 кВ Обухівського енерговузла має бути комплексною і обов`язково враховувати необхідні обсяги робіт на Трипільській ТЕС (ПАТ «Центренерго»). ПрАТ «Київобленерго» не наділений важелями впливу щодо комплексного вирішення проблемної ситуації. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. Посилається на те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором про приєднання, а саме сплатив вартість приєднання з врахуванням його долі у фінансуванні будівництва та/або реконструкції електричних мереж та підстанцій енергопостачальної організації. Відповідно до умов укладеного договору про приєднання на позивача не покладено обов`язку проводити реконструкцію електропостачання Обухівського енерговузла, а тому подання доказів проведення такої реконструкції від позивача не вимагається. Таким чином, в даному випадку саме ПрАТ «Київобленерго» не виконано свого обов`язку щодо проведення реконструкції власних електричних мереж. Вказує, що відповідачем не виконані зобов`язання за договором про приєднання щодо будівництва та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта позивача від місця забезпечення потужності до точки приєднання. Стверджує, що само по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконаним належним чином однією зі сторін. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 905/2187/13. Вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зроблено правильний висновок, що закінчення строку дії договору про приєднання до електричних мереж №К-00-14-0625 від 21.05.2014 року не припиняє невиконаного відповідачем зобов`язання щодо проведення приєднання, яке не є стандартним, та підключення житлового будинку позивача, який розташований за адресою: Обухівський р-н, с.Гусачівка, кад.№3223182002:02:001:0016 до електричних мереж ПрАТ «Київобленерго». Також, матеріали справи містять докази того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про приєднання, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нарахування пені за невиконання відповідачем умов договору про приєднання відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є правомірним та законним. Посилався на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що положення статті 607 ЦК України, як і інших правил щодо неможливості виконання зобов`язання, не може поширюватися на неможливість виконання, яка існує в момент укладення договору. Встановивши ці обставини, суд дійшов правильного висновку, що зустрічні позовні вимоги про припинення зобов`язання за договором про приєднання до електричних мереж неможливістю його виконання задоволенню не підлягають. Крім того, в апеляційній скарзі ПрАТ «Київобленерго», посилаючись на ст.212 ЦК України, фактично змінює підстави зустрічного позову. Однак, змінити підстави позовної заяви можливо лише під час розгляду справи у суді першої інстанції, на стадії розгляду справи в апеляційної інстанції така зміна не допускається. В судовому засіданні представник відповідача - Маркушев Я.С. підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити. Ухвалою апеляційного суду, занесеною до журналу судового засідання 17 вересня 2020 року, було задоволено заяву представника відповідача Маркушева Я.С. про заміну відповідача Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке є правонаступником майна, прав та обов`язків ПрАТ «Київобленерго». Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вважала доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 травня 2014 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Київобленерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» був укладений договір про приєднання до електричних мереж №К-00-14-0625, за умовами якого до електричних мереж ПрАТ «Київобленерго» приєднується житловий будинок, що розташований за адресою: Обухівський р-н, с.Гусачівка, кад.№3223182002:02:001:0016, місце забезпечення потужності об`єкта встановлюється на РУ-0,4 кВ ТП-579, точка приєднання встановлюється на вихідних клемах приладу обліку, тип приєднання об`єкта: не стандартне, замовлена потужність 21кВт. Відповідно до умов договору про приєднання до електричних мереж ПрАТ «Київобленерго» зобов`язалося забезпечити приєднання електроустановок об`єкта позивача ОСОБА_1 відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснити підключення об`єкта позивача до електричних мереж на умовах договору. Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався з листами до ПрАТ «Київобленерго» з вимогами виконати умови договору та провести приєднання та підключення його будинку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних листів та заяв. Листом №05/361/10211 від 29.12.2017 року позивачу було повідомлено про неможливість приєднати струмоприймачі його об`єкту, в зв`язку з відсутністю розробленої документації на реконструкцію ПС 110/35/10 кВ «Обухів» та закінченням терміну дії договору про приєднання, яке не є стандартним №К-00-14-0625 від 21.05.2014 року. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання ПрАТ «Київобленерго» провести приєднання, яке не є стандартним, та підключити житловий будинок за адресою: Обухівський р-н, с.Гусачівка, кад.№3223182002:02:001:0016 до електричних мереж, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання по договору про приєднання до електричних мереж, проте відповідач у встановлені строки не забезпечив приєднання та підключення об`єкту позивача до електричних мереж. Врахувавши ту обставину, що згідно з п. 7.1 договору він діяв до 21 травня 2016 року, суд виходив з того, що закінчення строку дії договору про приєднання до електричних мереж №К-00-14-0625 від 21.05.2014 року не припиняє невиконаного відповідачем зобов`язання щодо проведення приєднання, яке не є стандартним, та підключення житлового будинку позивача, який розташований за адресою: Обухівський р-н, с.Гусачівка, кад.№3223182002:02:001:0016 до електричних мереж ПрАТ «Київобленерго». Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за договором про приєднання до електричних мереж є споживачем послуг, а відповідач - їх виконавцем і несе відповідальність за невиконання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення. Враховуючи, що позивач довідався про порушення свого права з листа №05/361/10211 від 29.12.2017 року, отриманого від відповідача, у якому йому повідомлено про неможливість приєднати струмоприймачі його об`єкту до електричних мереж, у зв`язку з закінченням терміну дії договору про приєднання, яке не є стандартним №К-00-14-0625, від 21.05.2014 року, суд визнав обґрунтованим нарахування позивачем пені за шість місяців, за період з грудня 2017 року по червень 2018 року. Враховуючи, що вартість послуги за приєднання та підключення об`єкту позивача до електричних мереж, яку було сплачено позивачем відповідно до умов договору про приєднання становить 27 717 грн. 58 коп., тому сума пені за кожен день прострочення виконання зобов`язання виходячи з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» складає 831 грн. 53 коп. у день. Загальний розмір пені за невиконання зобов`язання становить 152 166 грн. 33 коп. Тому суд дійшов висновку, що нарахування пені, відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», є правомірним та підлягає задоволенню у розмірі 152 166 грн. 33 коп., проте оскільки позивачем було заявлено суму пені 153 001 грн. 52 коп., то суд задовольнив зазначені позовні вимоги частково. Зустрічні позовні вимоги ПрАТ «Київобленерго» про припинення зобов`язання за договором про приєднання до електричних мереж неможливістю його виконання були обґрунтовані тим, що зважаючи на невиконання ПАТ «Центренерго» реконструкції обладнання Трипільської ТЕС, у відповідача з 2014 року відсутня технічна можливість приєднання нових споживачів, в тому числі й об`єкту позивача. Однак, судом було встановлено, що посилання відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами того, що у період з 2014 року відповідач приєднував нових споживачів до електричних мереж ПС 110/35/10 кВ «Обухів» та укладав договори про постачання електричної енергії. Також судом враховано той факт, що обставина, на яку посилається відповідач як неможливість виконання умов договору, а саме - реконструкція Обухівського вузла, існувала до моменту укладення договору про приєднання до електричних мереж. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що припинення зобов`язання за неможливістю його виконання можливе лише за наявності одночасно всіх умов, визначених ст. 607 ЦК України. Такі умови мають доводитися позивачем при розгляді справи. Разом з тим, даних доказів суду ПрАТ «Київобленерго» не надано. Матеріали справи не містять доказів того, яким чином невиконання ПАТ «Центренерго» реконструкції обладнання Трипільської ТЕС вплинуло на виконання відповідачем своїх обов`язків за договором про приєднання до електричних мереж об`єкта позивача. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги ту обставину, що Технічними умовами, які є невід`ємним додатком до договору № К-00-140-625, було передбачено, що приєднання електроустановок об`єкту позивача буде можливим лише після реконструкції Обухівського вузла. Однак, на думку колегії суддів, такі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про електроенергетику» (що був чинний станом на час виникнення спірних правовідносин), споживачі електричної енергії мають право на приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж. Згідно із Правилами приєднання електроустановок до електромереж, затвердженими Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, за № 32 від 17 січня 2013 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2013 року за №236/22768 , підключення - це виконання комплексу організаційно-технічних заходів з первинної подачі напруги на електроустановку (електроустановки) замовника. Договір про приєднання до електричних мереж - це письмова домовленість сторін, що є документом встановленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника електромереж. Технічні умови на приєднання до мереж (об`єктів) електроенергетики - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника електричною енергією, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо електропостачання, та є невід`ємним додатком до договору про приєднання. Відповідно до п.1.3 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих Правил. Пунктом 3.1 зазначених Правил встановлено, що приєднання, яке не є стандартним, передбачає : - Подання замовником до електропередавальної організації заяви про приєднання електроустановки певної потужності відповідно до додатка 2 до цих Правил та необхідних документів. - Безоплатну підготовку та видачу електропередавальною організацією проекту договору про приєднання відповідно до додатка 1 до цих Правил та підписаних технічних умов, які є невід`ємною частиною договору про приєднання (не пізніше 15 робочих днів від дня подання заяви замовника про приєднання електроустановки та 30 робочих днів у разі необхідності їх узгодження з власником магістральних/міждержавних електричних мереж). - Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, складаються за типовою формою відповідно до додатка 5 до цих Правил. - Підписання договору про приєднання сторонами ( п.п. 3.1.3). - Розроблення замовником проектної документації на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення. ( п.п. 3.1.4) - Узгодження з електропередавальною організацією проектної документації. Визначення вартості виконання робіт з приєднання у складі вартості реалізації проекту зовнішнього електрозабезпечення відповідно до методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж. Вартість послуги з приєднання оформляється у вигляді додаткової угоди до договору про приєднання. ( п.п. 3.1.5) - Здійснення замовником оплати електропередавальній організації вартості послуги з приєднання відповідно до умов договору про приєднання. ( п.п. 3.1.6). - Забезпечення електропередавальною організацією виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію новозбудованих чи реконструйованих електроустановок до точки приєднання замовника ( п.п. 3.1.7). - Енергопостачальник надає замовнику підписаний договір про користування електричною енергією або договір про постачання електричної енергії не пізніше 5 днів після введення в експлуатацію електроустановок зовнішнього електрозабезпечення (п.п.3.1.8). Відповідно до п.2.1 укладеного між сторонами 21 травня 2014 року договору про приєднання до електричних мереж № К-00-14-0625 предметом договору є забезпечення виконавцем послуг (ПАТ «Київобленерго») приєднання електроустановок об`єкта замовника ( будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснення підключення об`єкта замовника до електричних мереж на умовах цього договору. Відповідно до п.3.1 виконавець послуг зобов`язаний забезпечити в установленому порядку приєднання об`єкта замовника ( будівництво та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) у строки, зазначені в договорі, після виконання замовником зобов`язань, визначених п. 3.2 цього розділу. Відповідно до п.3.1.2 договору про приєднання до електричних мереж від 21.05.2014 року, виконавець послуг зобов`язаний підключити електроустановки замовника до електричних мереж протягом 10 днів після введення в експлуатацію об`єкта замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування, та після виконання таких етапів: - оплати замовником вартості приєднання, - введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника, - надання документів, що підтверджують готовність до експлуатації електроустановки об`єкта замовника, - узгодження із замовником акта розмежування балансової належності електроустановок та експлуатаційної відповідальності сторін. Пунктом 3.2. договору про приєднання визначені зобов`язання замовника, а саме: - розробити на підставі технічних умов від 21.05.2014 №К-00-14-0625, які є додатком до цього договору, проектну документацію та погодити її з виконавцем послуг (для приєднання, яке не є стандартним); - оплатити на умовах цього договору вартість наданих виконавцем послуг з приєднання електроустановок замовника в точці приєднання; - передати виконавцю послуг проектну документацію на зовнішнє електропостачання у 4 примірниках для виконання ним зобов`язань за Договором; - на дату 2014 ввести в експлуатацію власний об`єкт та електроустановки зовнішнього забезпечення від точки приєднання до об`єкта; - у разі виникнення потреби у перенесенні існуючих мереж виконавця послуг звернутися за складанням додаткової угоди щодо надання послуг з перенесення вищезазначених мереж відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про електроенергетику». Судом першої інстанції було правильно встановлено, що на виконання умов договору позивачем було: - розроблено на підставі технічних умов від 21 травня 2014 №К-00-14-0625, які є додатком до цього договору, проектну документацію та погоджено її з виконавцем послуг (для приєднання, яке не є стандартним), що підтверджується Технічним рішенням №К-00-14-0625 про погодження проектної документації (приєднання, яке не є стандартним); - оплачена вартість наданих виконавцем послуг з приєднання електроустановок замовника в точці приєднання у розмірі 27 717 грн. 58 коп., що підтверджується квитанцією №1-324К від 19.01.2015; - передано виконавцю послуг проектну документацію на зовнішнє електропостачання у 4 примірниках для виконання ним зобов`язань за договором, що підтверджується Актом приймання-передачі проектної документації на електричні мережі від точки забезпечення потужності до точки приєднання електроустановок замовника для визначення вартості приєднання від 15 січня 2015 року. 11 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про отримання інформації стосовно підключення до мереж ПрАТ «Київобленерго» житлового будинку в Обухівському районі, с.Гусачівка згідно з ТУ №К-00-124-0625 від 21.05.2014 року, на яку відповідачем у листі №06/200/3795 від 10.07.2015 року було повідомлено, що оскільки земельна ділянка позивача знаходиться в охоронній зоні ЛЕП- 10 кВ Л-3 «Гусачівка», приєднання електроустановок будинку до електричних мереж ПрАТ «Київобленерго» можливе тільки при умові дотримання охоронної зони ЛЕП-10 кВ Л-3 «Гусачівка», шляхом винесення її за межі належної позивачу ділянки у відповідності до проектної документації згідно з технічними вимогами №К-00-14-0511-ТВ ( а.с. 18, т. 1). У зв`язку з цим 12 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг №209, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов`язання надати послуги по винесенню ПЛ-10 кВ Л-3 «Гусачівка» від РУ- 10 кВ ТП-10/0,4 №579 до оп.№96 за межі забудови земельної ділянки замовника, а замовник - прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх. Позивачем було здійснено оплату послуг з винесення ПЛ-10кВ Л-3 «Гусачівка» від РУ-10кВ ТП-10/0,4 №579 до оп.№96 за межі забудови земельної ділянки позивача у розмірі 103 547 грн. 33 коп., що підтверджується копією квитанції №2353605 від 13.09.2016 року. Пунктом 7.1 договору про приєднання передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним обов`язків, але не довше, ніж до 21 травня 2016 року. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що своїми діями відповідач підтверджував готовність виконувати взяті на себе зобов`язання за договором про приєднання до електричних мереж, оскільки 12 вересня 2016 року між сторонами був укладений договір про надання послуг №209 з винесення ПЛ-10 кВ Л-3 «Гусачівка» за межі земельної ділянки позивача для можливості приєднання та підключення об`єкту позивача до електричних мереж . Велика Палата Верховного Суду в пунктах 32-35 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловила правову позицію про те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не виконано всіх обов`язків за договором про приєднання, а саме - не введено в експлуатацію власний об`єкт (житловий будинок) та електроустановки зовнішнього забезпечення від точки приєднання до об`єкту, - висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки згідно з листами ПрАТ «Київобленерго» від 28.11.2017 року № 06/200/9243 та від 29.12.2017 року № 05/361/10211, неможливість приєднання струмоприймачів належного позивачу житлового будинку була обґрунтована тим, що реконструкція електропостачання Обухівського вузла не завершена, та що термін дії договору на приєднання від 21.05.2014 року закінчився ( а.с. 27, т. 1). За змістом положень ст.ст. 509, 607 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Виходячи зі змісту ст. 607 ЦК України, зазначена норма підлягає застосуванню у разі неможливості виконання зобов`язання, що настала після його виникнення. Така неможливість може бути юридичною ( наприклад, встановлена законодавством заборона вчинити дії) або фактичною. При цьому за обставину, яка викликала неможливість виконання зобов`язання, жодна із сторін не відповідає. Разом з тим, відповідно до абзацу 2 пункту 9 Технічного рішення про погодження проектної документації ( приєднання, яке не є стандартним), яке є невід`ємним додатком до договору від 21.05.2014 року, а також згідно з п.1.1 розділу ІІ Технічних умов, приєднання струмоприймачів згідно даних технічних умов буде можливим лише після реконструкції електропостачання Обухівського вузла. Таким чином, зазначена умова приєднання до електромереж об`єкта позивача була визначена додатками до договору, а тому не може бути визнана обставиною, що настала після виникнення зобов`язання, та за яку жодна зі сторін не відповідає. Згідно з ч. 3, 5 ст. 17-2 Закону України «Про електроенергетику» (що був чинний станом на час виникнення спірних правовідносин),вартість послуг з приєднання електроустановок замовників, що не є стандартним приєднанням відповідно до статті 1 цього Закону, визначається проектно-кошторисною документацією відповідно до замовленої (заявленої) на приєднання потужності пропорційно до передбаченої проектом величини потужності, яку можливо додатково приєднати, відповідно до методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж з урахуванням витрат на розвиток мереж для створення резерву потужності у місці забезпечення потужності. Приєднання електроустановок замовника, яке не є стандартним приєднанням, фінансується в розмірі розрахованої плати за приєднання за рахунок коштів, отриманих як плата за приєднання замовника. Відповідно до п. 1.7 Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 115 від 12.02.2013 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 339/22871 ( що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) плата за нестандартне приєднання електроустановки замовника визначається в кожному окремому випадку на основі проектної документації, що визначає вартість розвитку електричних мереж для забезпечення приєднання електроустановки замовника з врахуванням долі участі замовника у фінансуванні капітального будівництва та/або реконструкції об`єктів, призначених для спільних потреб. Пунктом 2.1 вказаної Методики визначено, що надання послуги з приєднання електроустановки замовника до електромережі включає: - розробку технічних умов та підготовку проекту договору про приєднання. - розробку за вихідними даними технічних умов та/або завдання на проектування проектної документації та, у разі розроблення проектної документації замовником, її погодження. - роботи, які безпосередньо пов`язані з будівництвом та/або реконструкцією електричних мереж, що необхідні для забезпечення приєднання електроустановки замовника, у тому числі такі витрати (без ПДВ): на будівництво та/або реконструкцію мереж (підстанцій, повітряних та/або кабельних ліній) згідно з проектною документацією ; на обладнання систем захисту; на обладнання вузлів обліку; на інші роботи, безпосередньо пов`язані з наданням послуг з приєднання. - підключення електроустановки замовника до електричних мереж. Пунктом 2.3 Методики передбачено, що вартість розробки проектної документації для нестандартного приєднання враховується окремо і не включається в остаточну плату за нестандартне приєднання та оплачується замовником на стадії розробки відповідної документації самостійно. Як вбачається з розрахунку плати нестандартного приєднання, що був виставлений для оплати позивачу на підставі додаткової угоди № 1-К-00-140-625/2015 ВРТУ від 15 січня 2015 року до договору про приєднання до електричних мереж , зазначена плата включає в себе вартість будівництва та/або реконструкції електричних мереж та підстанцій ПАТ «Київобленерго» - 17 335 грн. 44 коп. ( без ПДВ) Крім того, додатковою угодою від 15 січня 2015 року договір про приєднання до електричних мереж від 21.05.2014 року було доповнено пунктом 4.2 в наступній редакції: «замовник сплачує плату за приєднання на поточний рахунок виконавця послуг в розмірі 100% від плати за приєднання, зазначеної в абзаці 2 пункту 4.1 договору, протягом 30 календарних днів від дати отримання рахунку». Як вбачається з рахунку № НОМЕР_1 від 15 січня 2015 року, плата за нестандартне приєднання становить 27 717 грн. 58 коп. Зазначена сума була сплачена позивачем 19 січня 2015 року згідно з квитанцією № 1-324-К ( а.с. 12, т. 1). Отже, позивачем були виконані умови договору, оскільки він оплатив роботи, які безпосередньо пов`язані з будівництвом та/або реконструкцією електричних мереж, що необхідні для забезпечення приєднання електроустановки замовника, у тому числі такі витрати: на будівництво та/або реконструкцію мереж (підстанцій, повітряних та/або кабельних ліній) згідно з проектною документацією ; на обладнання систем захисту; на обладнання вузлів обліку; на інші роботи, безпосередньо пов`язані з наданням послуг з приєднання. Пунктом 5.3 договору від 21.05.2014 року передбачено, що замовник несе відповідальність за своєчасне та належне виконання вимог технічних умов, розроблення проектної документації, своєчасне узгодження цієї документації з виконавцем послуг. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені умови договору позивачем були виконані, розроблено та узгоджено проектну документацію з виконавцем послуг, здійснено оплату за приєднання до електричних мереж, а відповідач ПрАТ «Київобленерго» своїми діями підтверджував готовність виконувати взяті на себе зобов`язання за договором про приєднання до електричних мереж від 21 травня 2014 року, про що свідчать наступні дії відповідача: - 15 січня 2015 року відповідачем було виставлено рахунок на суму 27 717 грн. 58 коп. на оплату за нестандартне приєднання, який підлягав оплаті позивачем протягом 30 днів; 19 січня 2015 року відповідач прийняв оплату за приєднання до електричних мереж; - 10 липня 2015 року відповідачем було надіслано листа про необхідність виготовлення проектної документації та укладення окремого договору на проведення робіт з винесення ділянки ЛЕП-10КВ Л-3 «Гусачівка» за межі земельної ділянки замовника; - 22 липня 2016 року , тобто після закінчення строку дії договору від 21.05.2014 року, відповідачем було підготовлено та погоджено технічне рішення №К-00-14-0511-ТВ про повторне погодження проектної документації ( переобладнання ділянки ЛЕП-10кВ), замовником якої був ОСОБА_1 ; - 12 вересня 2016 року, між сторонами було укладено договір про надання послуг по винесенню ділянки ПЛ-10КВ Л-№ «Гусачівка» за межі забудови земельної ділянки замовника та погоджено договірну ціну; - 13 вересня 2016 року відповідач прийняв від позивача оплату за даним договором на суму 103 547 грн. 33 коп. Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно відхилені доводи відповідача про те, що у зв`язку з непроведенням реконструкції електропостачання Обухівського вузла підключення об`єкта позивача до електричних мереж є технічно неможливим та що зобов`язання за договором від 21.05.2014 року слід визнати припиненими у зв`язку з неможливістю його виконання. Крім того, судом було правильно прийняті до уваги наявні у матеріалах справи докази того, що у період з 2014 року відповідач приєднував нових споживачів до електричних мереж ПС 110/35/10 кВ «Обухів» та укладав договори про постачання електричної енергії. З 11 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії», а з 19 квітня 2018 року - Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312, а також Кодекс систем розподілу, затверджений постановою НКРЕКП № 310 від 14 березня 2018 року. Однак, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідно до Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року послуга про нестандартне приєднання електроустановок до електричних мереж систем розподілу надається лише на підставі договору про нестандартне приєднання «під ключ», тому позивачу необхідно укласти новий договір , - колегія суддів відхиляє, оскільки договір від 21.05.2014 року не був виконаний не з вини позивача. Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для нарахування пені є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву, зазначеним доводам була надана правова оцінка у рішенні суду, та вони були правильно відхилені судом, оскільки відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права, та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмови у задоволенні зустрічного позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правову допомогу, які він поніс та має понести у суді апеляційної інстанції на загальну суму 18 000 грн. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що не надано доказів понесення таких витрат, а також не надано акту, який би підтверджував факт надання тих чи інших послуг. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат позивача за надання правової допомоги представником позивача додано платіжні доручення від 30 квітня 2020 року на суму 9000 грн. та від 18 червня 2020 року на суму 9000 грн. про сплату ОСОБА_1 плати за надання правової допомоги на рахунок адвокатського об`єднання «Бізнес і Право», з яким у позивача 14 квітня 2020 року укладено договір на надання правової допомоги № 14/04/20. Відповідно до ордеру серії КС №340957, виданого Адвокатським об`єднанням «Бізнес і право» 07 травня 2020 року, представництво інтересів позивача в Київському апеляційному суді здійснює адвокат Васильченко Л.І. ( а.с. 15-21, т. 2). Таким чином, розмір понесених позивачем витрат на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції на суму 18 000 грн. є підтвердженим, проте виходячи із критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо відповідача, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Так, у розрахунку вартості правової допомоги - додатку № 2 до договору від 14 квітня 2020 року, зазначено про участь адвоката у судових засіданнях протягом 4-х годин, вартість такої послуги становить 4000 грн. ( без ПДВ). Однак в суді апеляційної інстанції 20 серпня 2020 року судове засідання не відбулось - розгляд справи було відкладено, а судове засідання 17 вересня 2020 року тривало 1 годину. Таким чином, зазначена вартість не відповідає витраченому адвокатом часу. Крім того, не підтверджено надання такого виду допомоги як оформлення, направлення, подання, оформлення процесуальних документів, тривалістю 4 години, вартістю 2000 грн., при тому як окремий вид послуги, вартістю 6000 грн., включає такі ж роботи - підготовку відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи у Київському апеляційному суді. Формування додатків та засвідчення копій необхідних документів. Таким чином, колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу, вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз апеляційної скарги, складання, складання та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, пояснення до відзиву), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи , апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. Отже, оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» без задоволення, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 9000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-379, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яка подана його представником Маркушевим Ярославом Сергійовичем, - залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року - залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 9000 ( дев`ять тисяч) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Чобіток А.О.