Ухвала КЦС ВС № 134/1816/19

Ухвала 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 134/1816/19 провадження № 61-13938ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 березня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про збільшення розміру аліментів з 800,00 грн щомісяця до 3 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 згідно виконавчого листа від 25 листопада 2016 року, виданого Крижопільським районним судом Вінницької області в цивільній справі № 134/1585/16-ц, та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій формі в сумі 2 700,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 березня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Оскільки предметом позову у вказаній справі є збільшення розміру аліментів, вказані позовні вимоги підпадають під дію положень пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України, тому вказана справа є малозначною в силу закону. Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а) і в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Заявник стверджує, що викладені в оскаржуваних рішеннях висновки не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, а тому існує необхідність забезпечення єдності судової практики. Також заявник зазначає, що винятковість справи обумовлена тим, що розмір аліментів є для нього значним та ставить у скрутне матеріальне становище, оскільки він не має постійного місця роботи. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань. Посилання заявника на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду в аналогічних справах, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18, від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18, провадження № 61-10529св19, від 11 вересня 2019 року у справі № 662/64/18, провадження № 61-41266св18, від 27 травня 2020 року у справі № 128/373/18, провадження № 61-43813св18, є безпідставними, оскільки у наведених заявником постановах Верховного Суду та оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справи. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не обґрунтовує, чому саме ці справи стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, заявник не надав суду докази, які б підтверджували, що справа становить значний суспільний інтерес або має для заявника виняткове значення. Сама по собі вказівка на це не свідчить про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 березня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягнення аліментів. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян О. В. Білоконь