Ухвала КЦС ВС № 645/7374/18

Ухвала 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 645/7374/18 провадження № 61-10094св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позов мотивовано тим, що після смерті чоловіка ОСОБА_7 вона є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 , зі складом сім`ї п`ять осіб: ОСОБА_1 - наймач, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_5 - онука, ОСОБА_4 - онука. Зазначила, що у вказаній квартирі зареєстрований, зокрема, її син ОСОБА_2 , який у ній не проживає більше двадцяти років. Оплату за комунальні послуги він не здійснює, житлом не користується, фактично проживає за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 . Вказала, що відповідач залишив спірне житло добровільно. А ні вона, а ні інші особи перешкод у проживанні йому не чинили. На теперішній час ОСОБА_2 добровільно не бажає знятися з реєстрації, комунальні платежі продовжують нараховуватися з урахуванням його реєстрації в квартирі, та вона разом з іншими членами сім`ї вимушена їх оплачувати, що призводить до погіршення матеріального становища сім`ї. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_3 . У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. Зустрічний позов мотивовано тим, що він є наймачем, зареєстрований та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , іншого житла не має. Вказав, що у зазначеній квартирі проживають також його мати ОСОБА_1 та сестра з чоловіком та дітьми, які протягом останніх шести місяців систематично перешкоджають йому проживати та користуватися житловим приміщенням. Зазначив, що 15 січня 2019 року він у черговий раз мав намір потрапити до свого житла, але сестра та її чоловік не впустили його до квартири, з приводу чого він звернувся до поліції. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив усунути йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у користуванні зазначеною квартирою. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад шість місяців, отже, вимоги його матері - ОСОБА_1 щодо визнання його таким, що втратив право користування житлом, є обґрунтованими, а зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням є безпідставним. Постановою Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, не є пропорційним способом захисту прав позивача, оскільки втручання у право ОСОБА_2 на проживання у спірній квартирі покладе на нього надмірний тягар, оскільки вона є його єдиним житлом. Крім того, позивач не позбавлена можливості звернутися до ОСОБА_2 з відповідними вимогами щодо стягнення частини витрат на утримання майна, сплату комунальних послуг тощо. До того ж, ОСОБА_1 чинить ОСОБА_2 перешкоди, що свідчить про доведеність порушення права останнього на користування житловим приміщенням. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У липні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 61/6668/15-ц. У вересні 2020 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , у якому заявник просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року призначити до судового розгляду на 21 жовтня 2020 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик